3.3. Розрахунок мінімально можливої транспортної роботи
Для оцінки можливостей перевізника, щодо здійснення перевізного процесу пасажирів на вихідній транспортній мережі міста, слід розрахувати мінімальну транспортну роботу, яку необхідно здійснити АТП для задоволення потреб населення у пересуванні.
Отримане значення мінімальної транспортної роботи буде використане для кількісної оцінки якості побудованої маршрутної мережі.
Мінімально
можлива транспортна робота
розраховується за залежністю:
|
(3.13) |
.
де 
– мінімальна відстань між i-м
та
j-м
транспортними районами.
Для
спрощення розрахунків
за залежністю (3.13) слід побудувати
матрицю складових
для кожної кореспонденції, які
розраховуються наступним чином:
|
(3.14) |
.
3.4. Побудова епюри пасажиропотоків на транспортній мережі
Для побудови епюри пасажиропотоків необхідно розрахувати пасажиропотоки кожної ділянки транспортної мережі у прямому та зворотному напрямках на основі отриманих результатів розрахунку матриці міжрайонних кореспонденцій та розширеної матриці найкоротших відстаней.
Пасажиропотоки
кожної ділянки маршрутної мережі для
прямого
та зворотного
напрямів
визначаються як сума всіх кореспонденцій,
для яких найкоротший шлях, згідно матриці
найкоротших відстаней, проходить через
дану ділянку:
|
(3.15) |
де 
,
– найкоротший шлях прямування між ТР
У пояснювальній записці слід представити всі розрахунки пасажиропотоків для кожної ділянки маршрутної мережі для прямого та зворотного напрямків. На основі отриманих результатів побудувати епюру пасажиропотоків (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Епюра пасажиропотоків на транспортній мережі міста
3.5. Формування маршрутної мережі
Маршрути перевезень пасажирів призначаються за умовою безпересадкового сполучення і мінімального часу поїздки пасажирів. Призначення маршрутів засноване на комбінаторному аналізі.
Вихідними даними для призначення маршрутів є результати розрахунків розширеної матриці найкоротших відстаней, матриці міжрайонних кореспонденцій та епюри пасажиропотоків.
Маршрути повинні призначатися, виходячи із наступних допущень:
кількість маршрутів на мережі повинна становити від 4 до 8;
на одній ділянці призначається до 3 маршрутів в залежності від значення пасажиропотоку;
маршрут проходить не менше, ніж через 3-4 транспортні райони.
Так як через одну ділянку може проходити до 3 маршрутів, слід розрахувати діапазони, в межах яких призначається певна кількість маршрутів. Для цього необхідно різницю між максимальним і мінімальним значеннями пасажиропотоку поділити на 3:
|
(3.16) |
.
На
ділянках з пасажиропотоком від
до (
+
)
орієнтовно призначається 1 маршрут; від
(
+
)
до (
)
– 2 маршрути; від (
)
до
– 3 маршрути (рис.3.3).
Рис. 3.3. Орієнтована кількість маршруті на ділянках транспортної мережі
Згідно з приведеними рекомендаціями слід призначити маршрути перевезень пасажирів та зобразити їх на транспортній мережі міста (рис.3.4).
Відповідно до складених маршрутів розраховується коефіцієнт пересаджування:
|
(3.17) |
де 
–
сумарна кількість пасажирів, які
переміщуються між транспортними районами
(i
≠ j);
– сумарна кількість пасажирів, які
переміщуються між транспортними районами
з пересаджуванням.
Рис. 3.4. Сформована маршрутна мережа
Сумарна кількість пасажирів, що їдуть з пересаджуваннями, визначається аналізуючи побудовану маршрутну мережу на можливість безпересадкового сполучення між транспортними районами. Для цього слід побудувати таблицю оцінки безпересадкового сполучення між всіма транспортними районами, де знаком «+» відмічається можливість безпересадкового сполучення між ТР, а знаком «–» її відсутність.
Для
визначення кількості пасажирів, що
їдуть з пересаджуваннями
,
слід знайти в таблиці райони, які не
сполучаються між собою жодним з
призначених маршрутів, та порахувати
суму кореспонденцій між цими районами
в прямому та зворотному напрямках.
Значення
не повинно перевищувати 1,1, інакше слід
переглянути призначені маршрути.