- •Екскурсія, її сутність
- •8. Контрольний текст екскурсії
- •15. Прийом зорової реконструкції та зорового монтажу
- •22. Техніка проведення екскурсії
- •29. Особливості підготовки і проведення архітектурно-містобудівних екскурсій
- •36. Особливості підготовки і проведення оглядової екскурсії по місту
- •43. Класифікації музеїв
- •50. Музейний менеджмент
- •57. Романський архітектурний стиль
- •5. Класифікація екскурсійних об'єктів
- •12. Особливості розповіді в екскурсіях
- •19. Ціноутворення в екскурсійній справі.
- •26. Природничі екскурсії
- •33. Виробнича екскурсія
- •40. Диференційований підхід до екскурсійного обслуговування.
- •47. Експозиційна робота музеїв.
- •54. Новітні інформаційні технології в музейній справі.
- •61. Класици́зм.
- •2.Ознаки екскурсії.
- •9.Індивідуальний текст екскурсовода.
- •16.Прийом зорового аналізу.
- •23.Екскурсовод, вимоги до нього.
- •30.Особливості підготовки і проведення воєнно-історичних екскурсій.
- •37.Особливості підготовки і проведення екскурсій для різних категорій споживачів.
- •44.Науково-дослідна робота музеїв.
- •51.Музейний маркетинг.
- •58.Готичний архітектурний стиль.
- •6. Етапи розробки екскурсій
- •13. Методичні прийоми показу в екскурсії
- •Особливі методичні прийоми проведення екскурсій
- •20. Маркетинг і реклама в екскурсійній справі
- •27. Особливості підготовки та проведення історичної екскурсії
- •34. Особливості підготовки та проведення екологічної екскурсії
- •55. Віртуальний музейний простір
- •62. Еклектика
- •63. Конструктивізм
- •66. Олійний живопис
- •4. Тематичні екскурсії та їх підтипи
- •11. Особливості показу в екскурсії
- •18. “Портфель” екскурсовода
- •25. Мова і жести екскурсовода
- •32. Особливості підготовки і проведення краєзнавчих екскурсій
- •39. Показ експозиції музею в оглядовій екскурсії по місту
- •46. Збереження і вивчення музейних фондів
- •53. Анімація обслуговування в музеях
- •60. Ренесанс
- •3. Функції екскурсії
- •10. Технологічна карта екскурсії
- •Технологічна карта екскурсії
- •17. Наочність в екскурсії
- •24. Контакт екскурсовода з групою
- •31. Особливості підготовки і проведення літературних екскурсій
- •38. Особливості підготовки і проведення екскурсії в музеях
- •45. Комплектування і облік музейних фондів
- •51. Інноваційні музейні заклади в світі
- •59. Бароко
- •65. Темперний і клейовий живопис
65. Темперний і клейовий живопис
Темпера (італ. tempera, від temperare- змішувати фарби) — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток цільного курячого яйця, сік і рослин тощо) або штучні (полімери тощо).
Техніка живопису була досить проста. На загрунтованному полотні виконувався розпис, а після висихання фарби все полотно покривалося товстим шаром оліфи або лаку. Цей жанр за назвою барвистого матеріалу і отримав свою назву темперного живопису.
Темперні фарби — одні із найдавніших. До винайдення та поширення олійних фарб темперні фарби були основним матеріалом станкового живопису. Історія використання темперних фарб налічує більше 3 тисяч років. Так, знамениті розписи саркофагів давньоєгипетських фараонів виконані темперними фарбами. Темперні фарби були основними у станковому живописі візантійських майстрів. У Росії техніка темперного живопису була переважаючою в мистецтві аж до кінця XVII століття. Така техніка широко застосовувалася, наприклад, в декоративно-прикладних роботах, або ж, в станковому живописі.
Темпера по левкасу у на дерев'яній основі з використанням натуральних пігментів — традиційна техніка іконопису, де фарба приготована на жовтку або суміші жовтку з вареним маслом або масляним лаком. По вологій штукатурці (вапну) темперою з найдавніших часів пишеться фреска.
Якщо уважно оглянути роботи сучасних майстрів цієї техніки, то можна помітити, що полотна мають як би бархатисту фактуру і виглядають дещо матовими. Це, перш за все, пов’язано з тим, що сучасні полотна лаком не покривають взагалі.
Клейовий живопис - техніка живопису, в якій сполучною речовиною фарб є клей (рослинний або тваринний). У клейовому живопису фарби непрозорі, мальовнича поверхню - матова. Великий вміст клею у фарбі призводить до блиску поверхні, фарби набувають підвищеної інтенсивность. Живопис втрачає міцність при нестачі або надлишку клею. У цій техніці виконувалися розпис єгипетських саркофагів і похоронних пелен, живопис Стародавнього Сходу і середньовічних Середньої Азії, Індії, Китаю і Японії, настінні розписи XVII ст. в Росії, розписи 2-ї половини XVIII-XIX ст. в громадських будівлях, палацах і церквах Європи і Америки.