- •Розділ I. Паливні матеріали.
- •1.1. Види палив, їх характеристика. Процес горіння.
- •Поняття палива. Класифікація, властивості та загальний склад палив
- •2. Теплота згорання палива, методи її визначення.
- •3.Горюча і робоча суміші, коефіцієнт надлишку повітря
- •4.Заходи щодо зменшення токсичної дії продуктів згорання на навколишнє середовище.
- •1.2. Загальні відомості про отримання рідких палив і олив.
- •Елементний та груповий склад нафти
- •Поняття про сучасні способи отримання та очищення палив і олив
- •Стислі відомості про отримання палив і олив з ненафтової сировини
- •1.3 Основні фізико-хімічні та експлуатаційні властивості нафтопродуктів
- •1.4. Рідке паливо для двигунів з примусовим запалюванням.
- •Експлуатаційні вимоги до автомобільних бензинів.
- •2.Сумішоутворюючі властивості та методи їх визначення. Горіння робочої суміші
- •3.Детонаційна стійкість та методи її визначення
- •4. Асортимент вітчизняних автомобільних бензинів
- •5. Асортимент зарубіжних автомобільних бензинів
- •6. Основні види рідких альтернативних палив для двигунів з примусовим
- •1.5 Паливо для дизельних двигунів
- •Експлуатаційні вимоги до дизельного палива
- •2. Процес сумішоутворення й горіння робочої суміші в дизельному двигуні
- •3.Період затримки горіння, цетанове число
- •4. Асортимент вітчизняних дизельних палив
- •5. Асортимент зарубіжних дизельних палив
- •6.Основні види рідких альтернативних палив для дизельних двигунів.
- •1.6 Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згорання
- •1.Види і характеристика газоподібного палива
- •Переваги та недоліки газоподібного палива при використанні в двз
- •3. Асортимент та особливості застосування газоподібного палива
- •Розділ 2. Мастильні матеріали
- •2.1. Призначення та класифікація мастильних матеріалів. Експлуатаційні властивості олив, їх визначення
- •1. Поняття про тертя і зношування
- •2. Призначення та класифікація мастильних матеріалів
- •3. Види присадок та, механізм їх дії
- •Основні експлуатаційні властивості олив
- •Способи поліпшення експлуатаційних властивостей мастильних матеріалів
- •2.2. Моторні та трансмісійні оливи
- •Умови роботи та експлуатаційні вимоги до олив
- •Класифікація та маркування
- •3. Закономірність зміни фізико—хімічних і експлуатаційних показників моторних олив під час роботи двз, строки заміни
- •4. Трансмісійні оливи, їх асортимент і взаємозамінність
- •2.3 Гідравлічні, індустріальні та енергетичні оливи
- •1. Умови роботи індустріальних олив, призначення та асортимент
- •2. Умови роботи гідравлічних олив, позначення та асортимент
- •3. Умови, роботи енергетичних олив, позначення та асортимент
- •4. Оливи технологічного призначення, їх марки та характеристика
- •2.4. Мастила.
- •1. Визначення мастил та вимоги до них
- •2. Поняття про одержання мастил
- •3. Класифікація, назва та позначення мастил
- •4. Асортимент основних мастил що використовуються у с/г техніці
- •Розділ 3. Експлуатаційні рідини
- •3.1. Холодильні рідини
- •1. Призначення холодильних рідин та вимоги до них
- •2. Вода як холодильна рідина, її переваги та недоліки
- •3. Низькозамерзаючі холодильні рідини, маркування та коротка характеристика
- •4. Видалення накипу.
- •3.2. Гальмівні та інші спеціальні технічні рідини.
- •1. Призначення, класифікація та вимоги до гальмівних рідин
- •2. Призначення, класифікація та вимоги до амортизаційних рідин
- •Призначення, класифікація та вимоги до консерваційних рідин
- •4. Призначення, класифікація та вимоги до пускових рідин
- •5. Призначення, класифікація та вимоги до мийних рідин
- •3.3. Лакофарбові матеріали. Клеї, герметики та інші ремонтно - експлуатаційні матеріали.
- •1. Призначення, основні вимоги, класифікація та склад основних лакофарбових матеріалів
- •2. Основні види грунтовок, шпаклівок, лаків та емалей
- •3. Загальні відомості про гуму та гумові вироби
- •4. Широмонтні матеріали
- •5. Автокосметичні матеріали
- •6. Загальні відомості про інтерєрні, ущільнювальні та електроізоляційні матеріали, їх основні властивості та застосування
- •Розділ 4. Контроль якості та основи раціонального, економічного і безпечного використання пм і ем
- •4. 1. Контроль якості пм і ем.
- •1. Вимоги державних і міжнародних стандартів відносно якості пм і ем
- •2. Періодичність контролю та порядок відбору середньої проби мп і ем
- •4.1. Призначення, будова та правила користування приладами ручних та мобільних лабораторій
- •4.2. Основи раціонального, економного та безпечного використання пм і ем
- •Аналіз витрат пм і ем
- •2. Збір і регенерація спрацьованих нафтопродуктів
- •3. Вимоги тб, виробничої санітарії та пожежної безпеки під час роботи з пм і ем.
- •4. Засоби пожежогасіння.
- •5. Профілактика отруєнь і долікарська допомога.
Експлуатаційні вимоги до дизельного палива
У сільському господарстві дизельні двигуни є джерелом енергії на тракторах, комбайнах, самохідних сільськогосподарських машинах, ере ганяється автомобілях. У перспективі планується перевести на ці двигуни більшість вантажних автомобілів і деякі легкові. Основна перевага двигунів — їх висока економічність: питома витрата палива у них на 25-30 % нижча ніж у карбюраторних. Дизельне паливо при виготовленні дешевше, менш вибухо- і пожежонебезпечне порівняно з бензином.
Дизельне паливо — це складна суміш парафінових, нафтенових, ароматичних вуглеводнів і їх похідних з числом атомів вуглецю 10-20, середньої молекулярної маси 200-250, які википають у межах 170-380 °С. Прозора, більш в’язка, ніж бензин, масляниста рідина від жовтуватого до світло-коричневого кольору густиною 780-860 кг/м3. Одержують дизельне паливо прямою перегонкою нафти з додаванням до 20 % продуктів каталітичного крекінгу. Робочий процес дизельного двигуна відрізняється від робочого процесу карбюраторного тим, що сумішоутворення відбувається в кінці такту стиску за дуже короткий проміжок часу. Паливо впорскується в камеру згоряння за декілька градусів до ВМТ, де знаходиться під тиском 3,4-4,4 Мпа і нагріте за рахунок цього до температури 500-800 °С. Контактуючи з повітрям, паливо випаровується, нагрівається до температури самозаймання і, перемішуючись з повітрям, згоряє. Цей процес продовжується всього 0,002-0,003 сек., що в 10-15 разів швидше, ніж у карбюраторному двигуні.
Надійна і економічна робота дизельних двигунів забезпечується при умові правильного підбору палива, установки оптимального кута випередження впорскування і коли суміш повністю згоряє під час робочого ходу. В противному випадку збільшується димність відпрацьованих газів, зменшується потужність, зростає питома витрата палива.
Існує певна закономірність: чим більша частота обертання коере ганяє вала, тим вищі вимоги до палива. Це пояснюється тим, що зі збільшенням частоти обертання зменшується час, протягом якого повинні здійснитись процеси сумішоутворення і згоряння. Тому для задовільного проходження підготовчих і основних процесів згоряння застосовують різні способи сумішоутворення: об’ємне, плівкове і змішане, а також паливо легкого фракційного _ складу.
Вимоги до дизельного палива аналогічні загальним вимогам до всіх палив; крім того, вони повинні мати: добру прогінність, особливо при низьких температурах; оптимальний фракційний склад і відповідну в’язкість, щоб забезпечувати якісне сумішоутворення і надійно змащувати деталі системи живлення; відповідну самозаймистість, що забезпечить м’яку, бездимну і економічну роботу двигуна в різних режимах.
2. Процес сумішоутворення й горіння робочої суміші в дизельному двигуні
Надійність подачі дизельного палива залежить від прогонності (здатності проходити) через елементи системи живлення, головним чином, через фільтри грубої і тонкої очистки. Фільтри грубої очистки затримують механічні домішки розміром більше 50-60 мкм, тонкої — більше 2-5 мкм. При порушенні їх роботи зменшується, а іноді зовсім припиняється циклова подача палива, падає тиск впорскування палива. На характер надходження палива через систему живлення двигуна впливають його в’язкість і низькотемпературні властивості, а також забрудненість механічними домішками і водою.
Процес сумішоутворення в дизельному двигуні залежить від таких фізико-хімічних властивостей палива, як в’язкість, густина, фракційний склад, тиск насиченої пари, поверхневий натяг тощо.
Збільшення в’язкості палива веде до збільшення крапель у факелі, що значно погіршує розпилювання і випаровування його. Паливо з великою в’язкістю догорає в кінці такту розширення, знижуючи економічність і підвищуючи димність відпрацьованих газів. З другого боку, паливо з малою в’язкістю також погіршує процес сумішоутворення. При його розпилюванні утворюються дрібні краплі, швидкість яких в щільному повітрі швидко падає, утворюючи укорочений факел. Внаслідок цього не весь об’єм камери згоряння використовується для приготування однорідної суміші і не все повітря бере участь у сумішоутворенні, що призводить до надлишку палива і неповного його згоряння.
Густина дизельного палива впливає на сумішоутворення приблизно так само, як і в’язкість. З підвищенням густини збільшується довжина факела, понижується економічність і зростає димність відпрацьованих газів.
Важливою характеристикою для розпилювання палива є поверхневий натяг — розмір капель прямо пропорційний величині поверхневого натягу. З обважненням фракційного складу палива, підвищенням його густини поверхневий натяг збільшується. Для дизельних палив, швидкохідних двигунів поверхневий натяг перебуває в межах 0,027-0,030 Н/м, для палив тихохідних двигунів — більше 0,030 Н/м.
Дизельне паливо повинно мати цілком певний фракційний склад. Використання палива як важкого, так і легкого фракційного складу призводить до порушення роботи двигуна. У першому випадку, внаслідок його незадовільного випаровування відбувається несвоєчасне самозаймання і неповне згоряння, що призводить до змивання оливи зі стінок циліндрів, збільшення нагару, розрідження оливи в картері. У другому випадку затрудняється пуск двигуна, збільшується жорсткість його роботи. Вплив фракційного складу палива на сумішоутворення у різних типах двигунів неоднаковий. Двигуни з вихрекамерним сумішоутворенням внаслідок більш сприятливих умов згоряння менш чутливі до фракційного складу, ніж двигуни з безпосереднім впорскуванням.
Стандартом передбачається визначати температури перегонки 50 % і 96 % палива: t50% впливає на його пускові властивості, *96% є температурою кінця перегонки і свідчить про наявність важких фракцій, що погіршують якість сумішоутворення.
У зв’язку з дизелізацією автомобільного парку і зростанням потреб у дизельному паливі, вивчаються можливості розширення ресурсів таких палив шляхом зміни їх фракційного складу як за рахунок підвищення температури кінця кипіння, так і за рахунок пониження температури початку кипіння.
Палива з підвищеною температурою кінця кипіння називають обважненими (УФС). Лабораторні дослідження і випробування засвідчують, що можна збільшити ресурси дизельного палива на 3-4 % за рахунок більш глибокого відбору з нафти прямогонних фракцій з температурою википання на 25-30 °С вище за температуру википання стандартного літнього дизельного палива. Для цих палив наявність важких фракцій обмежується показником: до температури 3600 С ере ганяється не менше 90 % палива. Полегшення фракційного складу за рахунок введення бензинових фракцій покращує експлуатаційні властивості обважнених палив.
Таким чином, при значній дизелізації автомобільного парку перспективним буде використання; єдиного дизельного палива з температурою початку кипіння 66-80 °С і температурою перегонки 90 % — 360 °С. Його називають дизельним паливом широкого фракційного складу (ШФС).
З фракційнім складом палива тісно пов’язана температура спалаху, при якій пари нафтопродукту з повітрям утворюють горючу суміш, що спалахує при піднесенні вогню. Визначають температуру спалаху в спеціальному приладі закритого типу. Дизельні палива для двигунів автотракторної техніки мають низьку температуру спалаху (35-40 °С).