Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
трансфер технологій.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
137 Кб
Скачать
☆

9.3. Комерційна реалізація “ноу-хау”

“Ноу-хау” (комерційна таємниця) – конфіденційна інформація у вигляді документації про технології та їх об’єкти, яка не є загальновідомою або легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій, зафіксована в установленому порядку на матеріальному носії інформації, є корисною та може надати переваги її одержувачеві порівняно з іншими особами, а також є необхідною для забезпечення можливості застосування переданих технологій. Для цілей цього закону термін “ноу-хау” використовується для означення наукових, технологічних та конструкторських таємниць, які стосуються виробництва продукції й послуг, надаваних при здійсненні цього виробництва, знань управлінського, організаційного, комерційного, торгового, фінансового або іншого характерів, взаємопов’язаних з розробленням та опануванням технологій та їх об’єктів, виробництвом і реалізацією продукції, виготовленої з їх застосуванням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом технологічного обладнання, яке входить до складу технологій, а також переліку, порядку та послідовності виконання певних операцій технологічного процесу, навичок, виробничого досвіду, пропозицій з удосконалення технологій, їх об’єктів і продукції.

Існує також інше визначення “ноу-хау” – інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності;

Під комерційною таємницею (“ноу-хау”) в міжнародній торгівлі ліцензіями розуміють конструктивні і технологічні секрети виробництва, не забезпечені патентним захистом. Коли говорять про цей об'єкт, то, як правило, мають на увазі управлінські, організаційні, комерційні, технологічні, конструкторські секрети виробництва, що сприяють ліцензіатові в виробництві та / або реалізації його продукції на ринку.

У більшості випадків до комерційної таємниці відносять науково-технічні досягнення:

а) на які могли б бути видані патенти, але підприємства з тієї чи інших причин не побажали їх одержати;

б) науково-технічні досягнення, що не охороняються патентним захистом;

в) науково-технічні досягнення, що не захищені патентами в країнах, наданих ліцензіатові, тобто на який отримані патенти в країні ліцензіара й в інших країнах, але не отримані в країні ліцензіата й у країнах, наданих йому за ліцензійною угодою для збуту ліцензійної продукції.

 

9.4. Визначення ціни ліцензії

У практичній діяльності через складність і довготривалість розрахунків часто застосовують емпіричний та експертний методи визначення ціни ліцензії. Цими методами ціна ліцензії визначається в межах 10-30% від додаткового прибутку ліцензіара (продавця) залежно від співвідношення факторів, що стосуються самої технології. Але ці методи неточні, що призводить до матеріальних втрат тієї чи іншої сторони.

У світовій практиці здійснюються розрахунки нематеріальних активів, що враховуються у разі оцінки вартості підприємства. При цьому збірний показник вартості майна підприємства включає вартість землі, будинків та інших споруд, технічного обладнання (основні фонди), оборотні кошти, розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, вартість цінних паперів, наприклад акцій, зобов’язань по векселях тощо, та вартість репутації (іміджу). Остання категорія викликає особливе зацікавлення, через те що поняття іміджу (репутації) близьке до поняття “нематеріальні активи”, хоча не співпадає з ним.

У відомих методах визначення вартості репутації використовується вартість підприємства через його майно і здатність цього майна приносити дохід. Кожний з методів в той чи інший спосіб визначає можливість підприємства давати прибуток. Комбінований метод найбільш прийнятний в умовах України, оскільки передбачає аналіз активів з урахуванням прибутковості підприємства.

У зв’язку з приватизацією в Україні виникла проблема оцінки нематеріальних активів підприємств. Спільним наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97 затверджено Порядок експертної оцінки нематеріальних активів, в якому зазначено види та характеристики нематеріальних активів. Однак у переліку немає деяких об’єктів інтелектуальної власності, наприклад топології мікросхем. Крім того, не враховано відсутність правової бази для ряду об'єктів інтелектуальної власності, належного нормативного забезпечення права власності на програми для ЕОМ, бази даних, науково-технічну інформацію:

У зв’язку з неврегульованістю землеволодіння введено право на користування земельною ділянкою, хоча в усьому світі є право власності на землю. В Україні відсутнє правове або хоча б нормативне чи інструктивне врегулювання інвентаризації нематеріальних активів, що зумовлює розбіжності в їх оцінці.