- •Тема 1. Управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації та трансфером технологій
- •1.1. Сутність управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації
- •1.2. Сутність трансферу технологій
- •1.3. Форми та основні етапи трансферу технологій
- •1.4. Управління трансфером технологій
- •Тема 2. Проведення технологічного аудиту та формування “портфеля” інтелектуальної власності
- •2.1. Сутність технологічного аудиту
- •2.2. Формування “портфеля” інтелектуальної власності
- •2.3. Ідентифікація об’єкту трансферу, забезпечення його правового захисту та визначення правовласників
- •2.4. Прогнозування розвитку технологій
- •Тема 3. Оцінка потенціалу науково-технічних розробок
- •3.1. Оцінка ринкового, комерційного потенціалу науково-технічних розробок
- •3.2. Підходи та методи оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності
- •3.3. Специфіка розрахунку вартості патентного портфелю
- •Тема 4. Планування комерціалізації, отримання технології
- •4.1. Вибір механізму технологічного трансферу
- •4.2. Розробка стратегії реалізації, придбання технології
- •4.3. Роль консалтингу у пошуку покупця (продавця) технології
- •4.4. Оцінка вартості технології
- •4.5. Інтелектуальна та технологічна рента
- •Тема 5. Галузевий, національний і глобальний масштаб трансферу технологій
- •5.1. Галузевий масштаб трансферу технологій
- •5.2. Національний масштаб трансферу технологій
- •5.3. Глобальний масштаб трансферу технологій
- •Тема 6. Існуючі моделі та характерні проблеми трансферу технологій державних наукових організацій
- •6.1. Загальна модель трансферу технологій
- •6.2. Лінійна модель інновацій
- •6.3. Проблеми трансферу технологій державних наукових організацій
- •Тема 7. Експериментальні площадки трансферу технологій
- •7.1. Технополіси як нові інноваційні науково-технологічні структури
- •7.2. Технопарки як нові інноваційні науково-технологічні структури
- •7.3. Бізнес-інкубатори як нові інноваційні науково-технологічні структури
- •Тема 8. Форми та методи міжнародного трансферу технологій
- •8.1. Міжнародний трансфер технологій як фактор економічного розвитку
- •8.2. Форми та методи міжнародного трансферу технологій
- •8.3. Тенденції міжнародного трансферу технологій в Україні
- •8.4. Ліцензійна торгівля як форма міжнародного трансферу технологій
- •Тема. 9. Ліцензування як форма комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •9.1. Структура, зміст і специфіка складання ліцензійних договорів
- •9.2. Зміст передліцензійних договорів
- •9.3. Комерційна реалізація “ноу-хау”
- •9.4. Визначення ціни ліцензії
- •Тема 10. Пошук, оцінка, вибір та ведення переговорів з потенційними контрагентами інноваційних та інвестиційних угод
- •10.1. Пошук потенційних контрагентів інноваційних та інвестиційних угод
- •10.2. Оцінка, вибір та ведення переговорів з потенційними контрагентами інноваційних та інвестиційних угод
- •Тема 11. Інтелектуальна власність та її трансформація в інноваційний продукт
- •11.1. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт
- •11.2. Сервіс нового продукту
- •11.3. Управління інтелектуальною власністю в епоху Інтернет
2.2. Формування “портфеля” інтелектуальної власності
Портфель об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) – це пакет патентів та інших охоронних документів, що захищають низку науково-технічних напрямів, у рамках яких створено товарний продукт.
Якщо підприємство випускає широку номенклатуру наукомістких продуктів, то воно повинно мати такий портфель ОПІВ, який повністю захистив би весь перелік наукомісткої продукції, яку випускає це підприємство. Йдеться про правову охорону науково-технічних напрямів, що становлять науково-технічний потенціал підприємства.
Підхід до формування портфелю ОПІВ має ґрунтуватися на відстежу ванні всього ланцюга від виникнення ідеї нового товару до його реалізації на ринку. Отже, цей підхід пов’язаний з:
- конструктивними та функціональними особливостями створюваної наукомісткої продукції;
- особливостями технології виробництва продукції;
- обраною технологією продажу на ринку;
- формуванням і монополізацією значного сегмента товарного ринку.
У загальному випадку для формування портфелю ОПІВ використовують кілька підходів. Конструкційний підхід пов’язаний з особливостями конструкції виробу, тобто з об’єктами, що належать до пристроїв. Функціональний о належать до пристроїв. Функціональний підхід враховує виконання дій над матеріальними об’єктами, тобто він належить до способу. Технологічний підхід оснований на особливостях виробництва наукомісткої продукції. Підхід з позиції технологій продажів і формування сегментів ринку пов’язаний із захистом продукції фірмовим найменуванням, торговельною маркою, а іноді й географічним зазначенням.
2.3. Ідентифікація об’єкту трансферу, забезпечення його правового захисту та визначення правовласників
Технології є одним з найважливіших “синтетичних” об’єктів права інтелектуальної власності. Складниками технології можуть бути кілька винаходів, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок, об’єктів права авторських прав, комерційні таємниці (ноу-хау) тощо. Ефективним шляхом їх комерціалізації є передача майнових прав на них за договором (трансфер). Часто таким договором на передачу прав є ліцензійна угода.
Основна мотивація трансферу технологій – це отримання доходів від роялті, проникнення на закордонні ринки, продаж товарів, що виготовляються на основі цих технологій, обмін технологіями й урегулювання конфліктів. Однією з привабливих боків трансферу є заощадження часу. Купівля ліцензії на технологію значно скорочує час, порівняно з ситуаціями, коли доводиться розробляти технологію від самого початку або намагатися уникнути порушення прав третіх осіб на інтелектуальну власність. Якщо трансфер технологій дозволить отримати прибуток за найнижчих витрат та якнайшвидше і якщо для цього потрібно придбати технологію за розумну ціну, то це варто зробити.
У якому стані перебувають проблеми трансферу технологій в Україні? Верховна Рада України розглянула в першому читанні законопроект “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”. Він визначає правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльності в сфері трансферу технологій і спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного та інтелектуального потенціалів України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчизняні об’єкти технологій на території держав, де планується або здійснюється їх використання, розширення міжнародного науково-технічного співробітництва в цій сфері.
Проектом закону визначено, що технологія – це результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, відпрацьованих технічних, організаційних та інших рішень у вигляді документації про застосування відповідного технологічного процесу, технологічного обладнання, що використовуються для виробництва продукції, послуги, які надаються при здійсненні зазначеного виробництва, а також про перелік, строк, порядок та послідовність виконання технологічних операцій процесу виробництва, реалізації та зберігання продукції.
Під трансфером технологій розуміють передачу технологій, яка оформляється шляхом укладення дво- або багатостороннього договору між фізичними і / або юридичними особами, яким встановлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки щодо технологій і / або їх об’єктів.
