4.2 Державне регулювання міжнародної торгівлі

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації визначає зовнішньоекономічна політика держави на тому чи іншому етапі. Зазвичай, та країна, яка провадить ЗЕД, дотримується або політики вільної торгівлі (чого вимагає глобалізація), або протекціоністської політики.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним втручанням держави у процеси ЗЕД. У цьому випадку торгівля розвивається на засадах дії ринкових сил, попиту і пропозиції. Вважають, що за цих умов краще гарантовані ті вигоди, які забезпечує міжнародне економічне співробітництво.

У разі протекціоністської політики внутрішній ринок захищають від іноземної конкуренції за допомогою митних бар'єрів та інших економічних і політичних важелів. У разі недосконалої конкуренції на світовому ринку вміло проведена протекціоністська політика є обґрунтованою.

Регулюючи зовнішньоекономічне співробітництво, держава та її органи не можуть безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів, що діють у цій сфері, за винятком випадків, коли таке втручання передбачене законами.

Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі:

– тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів;

– нетарифні – квоти, ліцензії, субсидії, демпінг тощо.

Окрему увагу слід звернути на технічні бар’єри.

Технічні бар'єри – це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що зумовлені їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил пакування, маркування та інших вимог.

До економічних методів регулювання зовнішньоторговельних операцій належить зміна валютного курсу національної грошової одиниці. Зокрема, девальвація національної валюти сприяє збільшенню експорту і гальмує імпорт товарів. Ревальвація валюти, навпаки.

Девальвація – офіційне заниження курсу національної валюти, яке використовується з метою вирівнювання зовнішньоекономічного балансу шляхом збільшення експорту та скорочення імпорту завдяки зростанню цін на імпортну продукцію.

Ревальвація – підвищення офіційного курсу національної валюти відносно іноземних, яке супроводжується стримуванням розвитку експорту, його подорожчанням з одночасним здешевленням імпорту.

Валютна інтервенція реалізується у вигляді цільових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти центральними банками з метою обмеження (підвищення, зниження, підтримки) курсу національної валюти.

Одним із важливих завдань регулювання ЗЕД є диверсифікація зовнішньоторговельних зв'язків, яка дає змогу ліквідувати надмірну залежність економіки країни від монопольного імпорту стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей національного виробництва.,

4.3 Міжнародна торгівля послугами

Розрізняють два види послуг: виробничі (матеріальні) та невиробничі (нематеріальні).

Основні види послуг: транспорт, зв'язок, будівництво, страхування, кредитування, роялті та ліцензійні платежі, інші бізнес-послуги (посередницькі, лізинг та інші ділові, професійні і технічні послуги), особисті, культурні та рекреаційні. Консалтингові послуги – консультування виробників, продавців і покупців з питань економічної діяльності підприємства, фірм та організацій.

Однією з найбільш динамічних форм у міжнародній торгівлі послугами є туризм. В останні тридцять років середньорічні темпи зростання кількості іноземних туристів у світі становили 5,1 %, валютних надходжень – 14 %.

Як правило, в туристських державах, особливо в острівних країнах, створюються міністерства з туризму. Більшість країн має свої національні туристські організації. У Франції та Іспанії вони входять в уряд; в інших країнах створюються незалежно від уряду, але підтримуються ним централізованими фінансовими субсидіями, як, зокрема, у Великій Британії.

Міжнародний інформаційний обмін – це передача й отримання інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни.

Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є: документована інформація; інформаційні продукти та інформаційні ресурси; інформаційні послуги, засоби інформаційного обміну.

Міжнародна торгівля послугами, порівняно з торгівлею товарами, має такі особливості:

– торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

– її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;

– велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та науко місткості товарів.