6.3 Ринок іноземних валют

Ринок іноземних валют – це ринок конвертації валюти однієї країни у валюту іншої. Обмінний курс – це звичайний курс, за яким одна валюта конвертується в іншу. За відсутності ринку іноземних валют міжнародна торгівля та міжнародні інвестиції у сьогоднішніх масштабах були б неможливими; компаніям довелося б вдаватися до бартеру. Ринок іноземних валют – це з'єднувальна ланка, яка дає змогу компаніям, розміщеним у країнах, де користуються різними валютами, торгувати одна з одною.

Ринок іноземних валют виконує дві головні функції: перша – конвертація валюти однієї країни у валюту іншої, друга – певне страхування від валютного ризику, тобто від несприятливих наслідків непередбачених змін у курсах валют.

Обмінний курс дає нам змогу порівняти відносні ціни на товари та послуги в різних країнах. Разом з тим ринками іноземних валют можна скористатися для валютних спекуляцій. Валютна спекуляція – це переважно короткотермінове переміщення коштів з однієї валюти в іншу з метою одержання прибутків від коливань обмінних курсів.

На валютному ринку здійснюють валютні операції на умовах спот (негайна оплата), форвард (фіксація ціни або курсу), своп (купівля з одночасною домовленістю про продаж), опціонні угоди (право на придбання товару, валюти у майбутньому за фіксованою вартістю, курсом) тощо.

Котирування валют (фр. coter – розмічати, нумерувати) – встановлення валютного курсу на основі ринкових механізмів.

– курс купівлі. За цим курсом банк купує базову валюту.

– курс продажу. За цим курсом банк продає базову валюту.

Різниця між курсами і створює маржу, яка використовується для покриття видатків того, хто здійснює котирування, а також для отримання прибутків і, певною мірою, для страхування валютних ризиків. У відсотках маржа розраховується так:

(6.1)

За сприятливої зміни обмінного курсу може виникнути валютна спекуляція – купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку.

6.4 Міжнародні кредитні відносини

Розвинуті кредитні відносини є невід'ємною умовою функціонування ринкової економіки. Кредитом називають рух позичкового капіталу.

Міжнародний кредит – це кредит, де кредиторами і позичальниками виступають різні держави, тобто рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

За призначенням розрізняють зв'язані та фінансові кредити.

Зв'язані кредити мають цільовий характер, закріплений у кредитних угодах. До них належать: комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг; інвестиційні – для будівництва конкретних об'єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів; проміжкові – для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг.

Фінансові кредити не мають цільового призначення. До них належать: єврокредити; різні види облігацій; євроноти; євро комерційні папери та інші фінансові інструменти.

Кредитування зовнішньої торгівлі охоплює кредитування експорту та кредитування імпорту.

Розрізняють такі форми кредитування експортно-імпортних операцій:

1) форми купівельних авансів, які надають країни-експортери іноземним виробникам;

2) форма банківського кредитування: надання кредитів під товари в країні експортера; надання позик під товари в дорозі; надання кредиту під товари або товарні документи в країні імпортера; банкові кредити, не забезпечені товарами, які отримують експортери від банків, з якими вони мають міцні зв'язки або участь у капіталі.

Заняття № 7