- •Глобальна економіка (для студентів спеціальностей галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»)
- •Тема 1: часові межі феномену глобалізації
- •1.1 Глобалізація та її суть
- •1.1 Глобалізація та її суть
- •1.2 Історичні рамки глобалізації
- •2.3 Становлення теоретичної бази глобалістики
- •2.1 Становлення глобалістики як науки
- •1.3 Форми прояву глобалізації на сучасному етапі
- •Тема 2: сучасна методологія глобалістики
- •2.1 Становлення глобалістики як науки
- •2.2 Основні школи сучасної глобалістики
- •2.2 Основні школи сучасної глобалістики
- •2.3 Становлення теоретичної бази глобалістики
- •Тема 3: глобалізація світового ринку
- •3.1 Світовий ринок у системі міжнародних економічних відносин
- •3.2 Глобалізація ринків, глобалізація виробництва, міжнародна спеціалізація
- •3.3 Глобалізація міжнародного фінансового ринку
- •3.1 Світовий ринок у системі міжнародних економічних відносин
- •3.2 Глобалізація ринків, глобалізація виробництва, міжнародна спеціалізація
- •3.3 Глобалізація міжнародного фінансового ринку
- •Тема 4: міжнародна торгівля
- •4.1 Тенденції розвитку світової торгівлі
- •4.2 Державне регулювання міжнародної торгівлі
- •4.3 Міжнародна торгівля послугами
- •4.4 Платіжний баланс
- •Тема 5: міжнародні економічні інтеґраційні процеси та вільні економічні зони
- •5.1 Міжнародна економічна інтеграція
- •5.2 Вільні економічні зони
- •5.1 Міжнародна економічна інтеграція
- •5.2 Вільні економічні зони
- •Тема 6: світова валютна система
- •6.1 Основи світової валютної системи
- •6.2 Європейська валютна система
- •6.3 Ринок іноземних валют
- •6.4 Міжнародні кредитні відносини
- •Тема 7: україна та євроатлантичні спільноти
- •7.1 Можливості стійкого розвитку України
- •7.2 Україна і сот
- •7.3 Інтеграція України в нато та єс
- •7.1 Можливості стійкого розвитку України
- •7.2 Україна і сот
- •7.3 Інтеграція України в нато та єс
- •Тема 8: транскордонна єврорегіоналізація
- •8.1 Проблеми транскордонної єврорегіоналізації
- •8.2 Транскордонне співробітництво України і Польщі
- •8.1 Проблеми транскордонної єврорегіоналізації
- •8.2 Транскордонне співробітництво України і Польщі
Тема 5: міжнародні економічні інтеґраційні процеси та вільні економічні зони
План
5.1 Міжнародна економічна інтеграція
5.2 Вільні економічні зони
5.1 Міжнародна економічна інтеграція
Економічна інтеграція – зближення та взаємне пристосування окремих національних господарств (економік). Забезпечується концентрацією та переплетенням капіталів, проведенням узгодженої міждержавної економічної політики.
Основні види інтеграційних об'єднань:
1) зона вільної торгівлі, коли країни-учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі;
2) митний союз, коли вільне переміщення товарів та послуг усередині угруповання доповнює єдиний митний тариф щодо третіх країн;
3) загальний ринок, коли ліквідовуються бар'єри між країнами у взаємній торгівлі для переміщення робочої сили і капіталу;
4) економічний союз, який передбачає на додачу до всіх вище перелічених заходів проведення державами-учасниками єдиної економічної політики.
Внутрішньою суттю інтеграції є процес формування спільного світового господарського простору, сфери підприємництва, що виходить за національні кордони і в межах якої діють єдині економічні, технологічні, правові, соціально-культурні вимоги до суб'єктів виробничої та комерційної діяльності. Інтеграційні процеси охоплюють, перш за все, країни досить високого рівня розвитку, які мають розвинуті взаємні економічні відносини. Компактне розташування країн в одному регіоні, спільні історичні, культурні умови розвитку дають додатковий імпульс інтеграції їх в єдине економічне утворення.
Міжнародна економічна інтеграція стимулюється поширенням дії транснаціональних корпорацій (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ), які, в свою чергу, є наслідком поглиблення міжнародного поділу праці. ТНК і ТНБ начебто «стягують у вузли» міжнародну економіку, перетворюючись на її своєрідні «нервові центри». Об'єктивно транснаціональні корпорації сприяють формуванню організаційної структури міжнародних економічних відносин, оскільки зосереджують регулювальні функції на транснаціональному рівні.
Інтеграція має кілька рівнів:
– взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);
– взаємодія на рівні держав, партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;
– інтеграційне угруповання як результат міжнародного об'єднання.
Сьогодні у світі нараховується більше 20 державних економічних угруповань.
Історично найактивніше регіональна інтеграція відбувається в Західній Європі. Тут існують два регіональні блоки:
1) Європейський Союз (ЄС): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Люксембург, Великої Британія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Австрія, Швеція, Фінляндія тощо.
2) Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Австрія, Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Фінляндія, Швеція.
У Східній Європі та Середній Азії роблять перші кроки нові інтеграційні угруповання колишніх республік СРСР, що ґрунтуються на принципі взаємної вигоди (з акцентом на двосторонні відносини):
1) СНД – Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Вірменія, Азербайджан, Грузія;
2) Міжнародна організація Східноєвропейського співробітництва і торгівлі (СЄСТ), котра об'єднує підприємницькі структури Болгарії, Казахстану, Польщі, Росії, Угорщини, України, Чехії, Словаччини.
У Північній Америці:
– Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА): США, Канада, Мексика.
У Латинській Америці:
– Південний спільний ринок (МЕРКОСУР): Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай;
– Антський пакт: Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.
Крім вказаних, функціонують:
– Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН);
– Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС);
– Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва;
– Південноафриканський митний союз;
– Західноафриканський економічний і валютний союз тощо.
Різновидом інституційного типу організацій є міждержавні економічні організації (МДЕО). Прикладів міждержавних організацій чимало: ООН, НАТО, ОБСЄ та ін.
Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів. Наприклад, до Римського клубу на індивідуальній основі входять видатні вчені - світу; як правило, вони не є членами уряду в своїх державах і уряд не уповноважує їх відстоювати офіційну позицію. Тому члени неурядових організацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони можуть висловлювати свою особисту думку, незважаючи на позицію свого уряду.
Як міждержавні, так і неурядові організації за географічним поширенням поділяють на глобальні та регіональні. Глобальні організації об'єднують країни або інші суб'єкти незалежно від того, де, в якій частині світу вони знаходяться. Найяскравішим прикладом такого типу є Організація Об'єднаних Націй, членами якої є переважна більшість країн нашої планети.
