Тема: Плюралізм політичних концепцій та течій 19-21 століття.

• консерватизм та лібералізм як напрями у політології.

• методи радикалізму у вирішенні політичної теорії та практики. Екстремізм, анархізм, тероризм.

• формування і розвиток марксиської теорії політики і політичної діяльності, соціалізм.

**Вступ**

Політика як практична діяльність щодо використання утримання політичної влади завжди має ідеологічне обґрунтування, тобто здійснюється під впливом певної сукупності поглядів та ідей, що виражають інтереси тих чи інших спільностей людей.

Певні ідеї і погляди партій щодо управління суспільством і здійснення влади покладаються в основу суспільно-політичних течій: консерватизму, лібералізму, радикалізму, анархізму, фашизму, соціалізму, комунізму, клерикалізму, соціал-демократизму.

Політична течія – цілеспрямована політична діяльність певних політичних сил, які мають сформовану систему політичних поглядів, що базується на певній політичній ідеології. Політична ідеологія – це сукупність ідейних поглядів що виражають чи захищають інтереси певної соціальної групи. Жодна влада не обходиться без ідеології, вона орієнтує громадян на певну сукупність цінностей, норм поведінки і способу життя.

**1**

У розвитку світового політичного процесу помітне місце посідає консерватизм.

Консерватизм – суспільно-політична течія, що характеризується прихильністю до встановлених суспільних порядків, певним ставленням до традицій та звичаїв, системи духовних та політичних цінностей, стриманістю у здійсненні чисельних соціальних змін, протистоянням поспішним рішенням, утвердження поступового розвитку, щоб майбутнє не знищувало минулого. У політичній сфері консерватори вважали, що не можна діяти за наміченим планом, суспільство повинно самостійно удосконалювалися, вони не заперечують суспільного прогресу, але цей прогрес повинен бути безпечний для людини та суспільства в цілому. Будь-який різкий злам призводить до краху моральних устоїв. Основою могутності держави консерватори вважають приватну власність, вони за невтручання держави в економіку.

З середини 70-х років несподівано для багатьох політиків та вчених став набирати силу так званий неоконсерватизм. Основні ідеї: формування в суспільстві сильної влади;допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків; сила державної влади в її професіоналізмі та моральності; шукають середній шлях між неприборкуваною ринковою стихією та неефективною державною регламентацією.

Лібералізм – традиційна політична течія, яка відстоює необмежену свободу підприємництва, торгівлі, свободу демократії, свободу індивідів, основні ідеї лібералізму. Вони кажуть: можливості людського розуму необмежені; рівність усіх громадян перед законом; вони за поділ влади на три гілки; вони говорять, що приватна власність та конкуренція це рушії суспільного прогресу; в святість возводять ліквідацію будь-якого втручання держави в економіку; запровадження загального виборчого права.

Неолібералізм – різновид ліберальної політики, що сформувались як відображення розвитку суспільства від переваг вільного підприємства до державно-монополістичного регулювання економіки. Необхідність втручання держави в економіку; максимальна свобода особи; пріоритет інтересів людини та сім'ї; гуманістичний світогляд і толерантність. (на той час була криза і Рузвельт перейшов до неолібералізму, за одну ніч видав кілька указів, один з яких гласив про те що кредити видаються лише під 3% і тільки для виробничої сфери).

**2**

Радикалізм – політична течія, яка виступає за рішучі методи у вирішенні питань політичної практики, але без зміни соціально-економічного засад суспільного ладу. Це надання переваги рішучим методам перетворень; звернення до простих форм вирішення складних питань; вони заперечують диктаторські методи, обстоюють демократичні перетворення і розвиток міждержавних відносин без дискримінації.

Політичний екстремізм – схильність до крайніх поглядів та методів у політиці та ідеології. Вони ігнорують реальний аналіз політичної ситуацій; вони прагнуть будь-якою ціною прискорити події; не запозичають досвід інших країн; прагнуть підкорити політичний процес волі людини. Розрізняють екстремізм правий та лівий. Лівий екстремізм виявляється у діяльності псевдореволюційних організацій: анархізм, троцькізм, маоїзм.

Анархізм (безладдя, безвладдя) – соціальна політична течія спрямована на звільнення від усіх форм політичної, економічної, духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства. Основоположниками був Годвін, Прудон, Бакунін, Кропоткін. Сучасний анархізм заперечує будь-яку владу, відмова від організації та дисципліни, відмова від матеріальних та духовних цінностей. Троцькізм – безперервна революція по всіх країнах. Правий екстремізм – фашизм. Розглядається у двох значеннях: як найбільш реакційна політична течія; як відкрита терористична диктатура, що використовує насильство для захоплення і утримання влади. Характерні риси фашизму: тоталітаризм; використання крайніх методів; зрощування партії з державним апаратом; антидемократизм; нігілізм; максимальний контроль за життям громадян; поліцейські переслідування; расизм; геноцид; шовінізм; вождізм. Неофашизм має два основні напрями: традиційний (такі самі як в Гітлера та Муссоліні) і система влади, яка прагне поєднати нелегальні і напівлегальні форми діяльності (маскуються).

Тероризм – політика залякування, насильства, розправа з політичними противниками аж до знищення, політична практика в основі якої лежить дестабілізація суспільства. Різновиди тероризму:механічний та біологічний.

Клерикалізм – суспільно-політична течія представники якої виступають за посилення позицій церкви в політиці і в духовному житті суспільства. Клерикалізм: іудейський, ісламський, католицький.

**3**

Комунізм - суспільно-політична течія, яка має за мету встановлення суспільства заснованого на єдиній загальнонародній власності на засоби виробництва, утвердження планування з боку держави, здійснення самоврядування, досягнення рівноправ'я, розподіл матеріальних і соціальних благ за потребами.

Соціалізм –суспільно-політична течія, що спрямовує дії на створення суспільства для якого характерні панування свободи як можливості роботи все, що не завдає шкоди іншим людям; розраховувати на допомогу і соціальний захист з боку суспільства та держави. Існує два тлумачення марксиське і соціал-демократичне. Марксиський підхід розглядає соціалізм як першу фазу комунізму після завершення революційного перехідного періоду. Соціал-демократичний підхід розглядає соціалізм як суспільний лад, який досягається не в результаті революційної ліквідації капіталізму, шляхом його реформування, шляхом досягнення вищого рівня соціальної справедливості. Головним змістом соціалізму є те, що воно не тільки проголошує, але й гарантує кожному можливість існування і духовного розвитку.

Лекція №7 28.02.13