Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpory_MND.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
487 Кб
Скачать
☆

23. Консультування як форма організації дослідження систем управління.

Консультування (лат. consultatio — звертання за порадою) — спеціально організований процес спілкування консультанта з керівником, групою службовців, спрямований на розгортання та просування можливих для них змін у певний період. Управлінська діяльність керівника пов'язана з періодичним подоланням виробничих, економічних, соціальних, психологічних проблем. Усе це вимагає не тільки акумуляції інтелектуального, вольового, емоційного потенціалу, а й високого рівня психологічної культури.

Управлінське консультування — системна допомога організаціям, управлінським кадрам у вдосконаленні практики управління, підвищенні як індивідуальної продуктивності, так і ефективності діяльності організації загалом.

Управлінське консультування як метод вдосконалення управлінської практики використовують різні організації та їх керівники у різних сферах управління:

1) консультування із загальних питань управління (визначення стратегії та основних етапів розвитку організації, формування організаційної культури тощо);

2) консультування з питань управління фінансовою діяльністю організації;

3) консультування з проблем управління маркетингом (визначення стратегії маркетингу, обґрунтування заходів щодо його здійснення та ін.);

4) консультування з проблем управління людськими ресурсами та їх розвитку (власне психолого-управлінське консультування).

- управлінське консультування – форма надання допомоги щодо змісту, структури завдання, консультант сам не відповідає за виконання завдання, а допомагає відповідальним за виконання завдання (внутрішнє консультування);

- експертне – більшу частину роботи виконує консультант, передає замовнику комерційну інформацію, інтелектуальну власність (комерційна таємниця);

- навчальне – консультант передає клієнту знання (загальні і здобуті консультантом особисто);

26. Організаційно-технологічні принципи ефективної побудови дослідницької діяльності.

Дослідницька діяльність у ґрунтується на комплексі принципів - загальних, базових положень, в яких, на основі пізнання наукових законів, формулюються вимоги, що забезпечують успіх у досягненні мети. До провідних принципів дослідження відносять:

Принцип об’єктивності. Він виключає однобічність, суб’єктивізм і упередженість у підборі та оцінці фактів, вимагає використання таких методів та процедур, які дозволяють одержати максимально достовірне знання про предмет дослідження.

Реалізація принципу об’єктивності передбачає:

- чітке обґрунтування вихідних позицій;

- дотримання логіки та вибраних засобів дослідження;

- забезпечення доказовості одержаних висновків і узагальнень. .

Принцип врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ. Вказаний принцип обумовлюється діалектичною природою дослідницького процесу, постійним розвитком досліджуваних явищ від одного стану до іншого.

Принцип виділення основних факторів, які визначають кінцевий результат. Із значної кількості факторів, які впливають на дослідницький процес, необхідно виділити і вибрати головні, визначальні, які й стануть предметом розгляду.

Принцип єдності історичного та логічного. Він передбачає врахування історії розвитку об’єкта (процесу), його сучасного стану та перспектив подальшого розвитку. Реалізація даного принципу ставить перед дослідником вимогу наступності в пошуковій діяльності, врахування нагромадженого досвіду та стану розвитку теорії.

Принцип співвідношення досягнутого рівня з моделлю, метою. Результати дослідження оцінюються з позицій поставленої мети, ідеалу, перспектив розвитку процесу.

Принцип системного підходу. Специфіка системи не вичерпується особливостями складових елементів, а пов’язана, насамперед, з характером їх взаємодії між собою. Дослідник ставить за мету вивчити характер і механізм цих зв’язків та відносин.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]