- •1. Поняття науки, її класифікація та значення на сучасному етапі розвитку людства. Основні закономірності та проблеми у розвитку науки.
- •2. Поняття “дослідження”. Класифікація досліджень.
- •3.Комплекс основних характеристик дослідження (методологія дослідження; організація дослідження; ресурси дослідження; об’єкт і предмет дослідження; результат дослідження; ефективність дослідження).
- •5. Сутність поняття “методологія дослідження”
- •4.Дослідження як функція управління
- •7.Сутність поняття “метод дослідження”.
- •9.Розумово-логічні методи дослідження: методи дедукції та індукції.
- •2)При перевірці правильності теоретичних побудов;
- •10. Основні закони формальної логіки: тотожності, суперечності, виключення третього і закон достатньої підстави.
- •8. Емпіричні методи дослідження: методи спостережень (прямих і непрямих) та методи експериментів (реальних, модельних і розумових).
- •1)При необхідності відшукати у об´єкта раніше невідомі властивості;
- •11. Сутність методу конструювання визначень.
- •12. Cутність методів класифікації, узагальнення і типології.
- •13. Методи морфологічного аналізу як поєднання методів класифікації і узагальнення.
- •14. Методи доведення (елементи та форми доведення, прийоми та способи доведення).
- •16. Полеміка як метод дослідження.
- •17. Поняття “програма дослідження”.
- •15. Суть методів моделювання.
- •19. План дослідження як інструмент реалізації програми і розв’язання проблеми. Основні принципи планування дослідження.
- •20. Види планів дослідження: індивідуальний, робочий, план-проспект.
- •21. Сутність поняття “організація дослідження”.
- •23. Консультування як форма організації дослідження систем управління.
- •26. Організаційно-технологічні принципи ефективної побудови дослідницької діяльності.
- •27. Поняття “інформація” та її основні властивості.
- •29. Види інформаційного пошуку: ручний, механічний, автоматизований. Автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних.
- •30. Правила відбору літератури за темою, ознайомлення з її змістом, підбір і використання нормативних актів.
- •34._ Виявлення різних точок зору, суперечливих поглядів. Критична оцінка їх аргументації. Формування власної точки зору.
- •31. Способи запам’ятання інформації: механічний, логічно-змістовний, вільний, випадковий, повторення.
- •32. Порядок складання виписок, конспектів, анотацій, інформаційних карток, використання ксерокопій.
- •33. Оцінка ступеня вивченості і наукової розробки досліджуваного питання. Визначення невирішених, дискусійних проблем.
- •35. Умови зберігання накопиченої наукової інформації.
- •36. Поняття “економічна інформація” та “дані”.
- •37.Етапи організації роботи з фактичною інформацією: встановлення потреби в інформації, отримання, нагромадження інформації, обробка інформації, подання інформації.
- •38.Класифікація джерел фактичної інформації про об’єкти дослідження та їх характеристика.
- •44. Характеристика основних видів теоретичного узагальнення: висновки, формулювання понять, визначення наукових категорій, виявлення тенденцій, законів, створення теорії.
- •45. Види проектних рішень (технічні, організаційні, структурні, інформаційні, методичні, науково-дослідницькі) та форми їх подання.
- •46.Основні методичні підходи до визначення ефекту від розробки і реалізації проектних рішень: системний, комплексний.
- •47.Класифікація видів дипломних рекомендацій.
- •48.Формування принципів оцінювання та системи показників у дослідженні управління.
- •49.Види ефекту та оцінок проектних рекомендацій.
- •50.Орієнтовний зв’язок видів проектних рішень з видами ефекту.
- •51.Обґрунтування вибору методу оцінки та системи показників оцінки ефекту від проектних рішень.
- •53.Загальні вимоги, що висуваються до рукописів наукової праці згідно із Державними стандартами України.
- •56. Правила етики цитування і використання матеріалів.
- •57. Характеристика понять:“ефективність дослідження”, “дослідницький потенціал”, “ефективність мислення”.
- •58. Фактори дослідницького потенціалу управління: методологічної готовності, наявності і структури ресурсів, організаційних можливостей.
- •59. Основні принципи забезпечення ефективності досліджень
- •67. Методика розрахунку економічної ефективності науково-дослідних робіт.
- •60. Принципи і класифікація оцінок дослідження
- •68. Етапи впровадження наукових досліджень у практику.
- •61. Поняття показника і критерію ефективності. Вимоги до показників.
- •62_Формування системи показників для дослідження систем управління організацією.
- •63.Критерії ефективності фундаментальних та прикладних економічних досліджень.
- •Критерії ефективності діяльності дослідника та групи дослідників.
- •65. Критерії ефективності використання консультаційних послуг.
- •66. Види економічної ефективності наукових досліджень: попередня, очікувана, фактична.
- •67. Методика розрахунку економічної ефективності науково-дослідних робіт.
- •68. Етапи впровадження наукових досліджень у практику.
- •69. Ролі працівників організації у процесі впровадження нових ідей.
- •70. Переваги крупних і малих фірм при впровадженні досліджень.
- •72. Захист авторських прав та інтелектуальної власності.
- •73. Формування стратегії дослідницького мислення та реалізації творчого дослідницького потенціалу.
- •40.Співвідношення понять факту і інформації. Принципи відбору фактів.
- •41.Передумови забезпечення ефективності інформації. Показники якості інформації.
- •1.Поняття науки, її класифікація та значення на сучасному етапі розвитку людства. Основні закономірності та проблеми у розвитку науки.
- •2.Поняття “дослідження”. Класифікація досліджень.
14. Методи доведення (елементи та форми доведення, прийоми та способи доведення).
Доказ – це процес мислення, результатом якого є встановлення істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких вже доведено.
Складовими елементами доказів є: теза, аргумент і демонстрація
Теза – твердження, судження, яке має бути доведене. Це систематизований виклад основних положень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації тощо.
Аргумент – це підстава, доказ, які використовуються для обґрунтування, підтвердження чогось. Це положення або судження, з якого виводиться теза. Зважаючи на те, що аргумент є твердженням, яке визначає iстинiсть тези, його називають основним доказом.
Демонстрація – це форма зв’язку між аргументами та тезою (макети, таблиці, схеми)
Прийоми i способи доведения в реальних умовах є рiзноманiтними.
Експериментальне доведення спирається на iнформацiю, отриману в ходi експерименту та його результатiв.
Фактологiчне доведення здійснюється за допомогою систематизацiї фактiв.
Аксiоматичне доведення передбачає первiсне формулюваня аксiоми — беззаперечного, зрозумiлого i прийнятного положення, а далi вибудовується доведення, яке грунтується, частiше за все, на кiлькох аксiомах.
Достатньо поширеним є доведення, побудоване на аналiзi властивостей дослiджувавого об’екта. Доведения вiд протилежного здiйснюється шляхом доведення не основної тези, а її вiдхилення — антитези. Доведення на основi класифiкації дослiджуваних факторiв або явищ дозволяє встановити властивостi об’єкта дослiдження і причини його поведiнки.
Доведення за концепцiєю (робочою гiпотезою) спирається на гiпотетичне, тобто наукове припущення, яке містить комплекс ключових положень, що достатньо повно, цілісно i всебiчно розкривають сутнiсть, змiст i особливостi дослiджуваного предмета або явища.
Доведення вiд визначення побудоване на чiткому опису ключових категорiй таким чином, щоб визначення цих категорiй були адекватними реальним явищам i практичному досвiду.
Доказ за концентрацiєю фактів ґрунтується на тому, що доводяться не окремі факти, а їх певна концентрація i конструкція.
16. Полеміка як метод дослідження.
Полеміка – це аргументоване обговорення групою дослідників проблем і способів їх вирішення, висловлення різних точок зору (це стан суперечки при обговоренні або вирішенні проблем). Вона потрібна не для того, щоб відстояти свою думку, а для того, щоб проаналізувати гіпотези з різних точок зору і спробувати прийти до найбільш точного і повного розуміння питання.
Полеміка дозволяє перетворювати припущення в переконання, допомагаючи знаходити додаткові аргументи, відточувати формулювання, зміцнювати позиції і думки, конкретизувати рекомендації, посилювати докази. Але позитивні сторони полеміки тільки тоді будуть ефективні для дослідників, коли вони будуть дотримуватися певних правил:
- формулювання чіткої мети полеміки і проведення її за допомогою питань, висловлювань, доказів, аргументів
- треба намагатись зрозуміти опонента, його позицію, аргументацію, проблеми, мотиви
- визначити поняття, за допомогою яких висловлюються думки і які є підставою
- Уникати абсолютного заперечення правильності думок, ставлячись до них скептично і аналітично, але доброзичливо.
- уточнення позиції за допомогою питань, віднаходження слабких місць в полеміці
- оцінювання висновків і пропозицій, а не автора (його особистих якостей), ставитись з повагою до опонента
- висловлювання позиції чітке, конкретне, лаконічне
- необхідно уникати думки авторитетів, формальних лідерів керівників
- не можна встановлювати істинність думки голосуванням, більшістю, меншістю
- треба уникати абсолютного спростування думок – категоричності
- За допомогою питань уточнювати позиції, мотивувати додаткові аргументи.
- кінцевий результат – рекомендації, підходи
- проводитись не затягнуто в часі
