3. Ветеринарно-санітарна оцінка при отруєнні тварин, методи визначення отруйних речовин та антибіотиків.

Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою при отруєннях проводиться за загальноприйнятою схемою. Лабораторні дослідження необхідні для встановлення можливих залишкових кількостей отруйної речовини в м'ясі і ступеня бактеріального обсіменіння. У лабораторію направляють пробу м'язів 6 х 6 х 8 см, 2-3 лімфатичних вузла, проби внутрішніх органів (обов'язково печінки, нирки) і вміст преджелудков і шлунку. Порядок хіміко-токсикологічного дослідження проб з виявлення токсичних речовин визначається даними супровідного документа і на підставі патологоанатомічного дослідження надісланого матеріалу. При необхідності запрошують господарство, які отрутохімікати застосовували останнім часом у тваринництві та рослинництві або які добрива могли з'явитися причиною отруєння. З'ясовують також склад раціону і якість кормів. Ветеринарно-санітарну оцінку продуктів забою при отруєннях проводять диференційно. М'ясо тварин, убитих в стані агонії, у всіх випадках направляють на утилізацію. Так само роблять з м'ясом, які мають невластивий колір і запах. Якщо органолептичні, фізико-хімічні показники та результати бактеріологічного дослідження сприятливі, ветеринарно-санітарна оцінка буде залежати від виду токсичної речовини. Токсичні речовини поділяють на три групи, вони різні за своєю природою і хімічним складом. У першу групу відносять отрутохімікати, вміст яких в м'ясі не допускається. До них відносять жовтий фосфор, ціаніди, фосфорорганічні, хлорор-ганическое і карбаматні пестициди, ртутьсодержащие і мишьяксодержащіе препарати. При цьому треба враховувати природний вміст ртуті і миш'яку в м'ясних продуктах. Миш'яку в м'ясі міститься до 0,5 мг / кг, а ртуті в печінці не більше 0,03 мг / кг, у нирках - 0,05 мг / кг. У другу групу відносять речовини, для яких встановлені гранично допустимі кількості в продуктах забою. На 1 кг м'яса допускається свинцю 1 мг, сурми 40 мг, селітри аміачної 100 мг, барію 300 мг. Гранично допустима кількість ДДП - до 0,005 мг / кг (тимчасово). У третю групу входять речовини, при наявності яких м'ясо використовують для харчових цілей після знешкодження проваркой або на виготовлення м'ясних хлібів. До цієї групи відносять м'ясо тварин при отруєнні препаратами фтору, солями цинку і міді, хлористим натрієм і калієм, кислотами і лугами, хлором, чадним газом, аміаком, сечовиною, алкалоїдами і глюкозидами, рослинами, що містять сапоніни, ефірні масла, смоли і речовини фотодинамічного дії; отруйними і пліснявими грибами та продуктами їх життєдіяльності; рослинами, що викликають ураження шлунково-кишкового тракту (кукіль, молочай); рослинами сімейства Лютикова; вехом отруйним і аконітом джунгарських. При отруєнні триходесма сивий м'ясо йде на утилізацію. М'ясо та субпродукти тварин, укушених зміями, тарантулами, скорпіонами, випускають для харчових цілей без обмежень тільки після видалення тканин, в які потрапила отрута. Шкури використовують у всіх випадках на загальних підставах. У тих випадках, коли хіміко-токсикологічними дослідженням наявності токсичних речовин не виявлено, при задовільних органолептичних та фізико-хімічних показниках, а при бактеріологічному дослідженні виділені мікроорганізми, при яких використання м'яса для харчових цілей дозволено, його направляють на проварювання, а внутрішні органи на утилізацію.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №_______.