- •Сибірка: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Назвіть шляхи виділення яєць і личинок гельмінтів із організму дефінітивних хазяїв.
- •Ветеринарно-санітарна оцінка при отруєнні тварин, методи визначення отруйних речовин та антибіотиків.
- •Туберкульоз: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Що включає в себе зажиттєва діагностика гельмінтозів?
- •Прийом, передзабійне утримання і ветеринарно-санітарний огляд тварин.
- •Бруцельоз: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Назвіть джерела забруднення довкілля яйцями і личинками гельмінтів.
- •Лейкоз: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Ветеринарно-санітарна оцінка м‘яса при змінах які виникають в процесі його збереження
- •Дайте визначення трансмісивним хворобам, наведіть приклад.
- •Первинна обробка тварин: забій, боєнська обробка та санітарна оцінка туш великої рогатої худоби.
- •Сказ: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Охарактеризуйте копроовоскопічний метод досліджень.
- •Засоби знезаражування умовно пригодного м‘яса.
- •Ящур та віспа: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Охарактеризуйте суть методів флотації та седиментації.
- •Первинна обробка птиці: забій, ветеринарно-санітарний контроль при первинній обробці. Клеймування тушок птиці.
- •Лептоспіроз: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •З якою метою проводять гельмінтоскопічні дослідження води з відкритих водоймищ?
- •Санітарна оцінка м‘яса тварин забитих в агонії, методи виявлення м‘яса хворих та забитих в агонії тварин.
- •Ємкар: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •З якою метою проводять дослідження проб ґрунту?
- •Забій кролів та ветеринарно-санітарний контроль при їх первинній обробці. Клеймування тушок кроликів.
- •Анаеробні інфекції, спільні для тварин та людини: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •З якою метою проводять дослідження коренеплодів вирощуваних на полях вдобрюваних навозом і стічними водами із тваринницьких приміщень.
- •Токсикоінфекції, які обумовлені бактеріями групи сальмонела.
- •Некробактеріоз та копитна гнилизна.
- •З якою метою проводять дослідження зскрібків з підлоги, стін, кормушок тваринницьких приміщеннях.
- •Токсикоінфекції та токсикози, які обумовлені анаеробною мікрофлорою.
- •Природноосередкові інфекційні хвороби: лістеріоз, туляремія, псевдотуберкульоз.
- •Які прилади використовують при гельмінтологічних дослідженнях об’єктів довкілля.
- •Ветсанекспертиза туш при анропозоонозних захворюваннях, які передаються людині через продукти тваринництва: сказ, хвороба Ауески, анаеробна дизентерія ягнят.
- •Хвороба Ауєскі: етіологія, епізоотологія, діагностика, профіл.
- •Назвіть заходи профілактики за кокцидіозів тварин.
- •Ветсанекспертиза туш при анропозоонозних захворюваннях, які передаються людині через продукти тваринництва: лептоспіроз, лістеріоз, мелодіоз.
- •Актиномікоз, мікози, мікотоксикози (визначення та характеристика).
- •Назвіть заходи профілактики за саркоптозу свиней.
- •Консервування м‘яса низькою температурою. Консервування холодом
- •Підморожування м'яса.
- •Заморожування м'яса
- •Назвіть заходи профілактики за фасціольозу тварин.
- •Консервування м‘яса високою температурою, методи дослідження банкових консервів.
- •Туберкульоз, паратуберкульоз, псевдотуберкульоз (визначення, етіологія, коротка характеристика.
- •З якою метою проводять гельмінтоскопічне дослідження водних та наземних безхребетних?
- •Ветсанекспертиза туш при анропозоонозних захворюваннях, які передаються людині через продукти тваринництва: актиномікоз, стахіботріотоксикоз, правець.
- •З якою метою проводять гельмінтоскопічне дослідження хребетних (риб) прісноводних та морських водоймищ.
- •Консервування м‘яса за допомогою солі, методи його дослідження.
- •Ге врх та інші пріонні інфекції тварин і людини.
- •З якою метою проводять гельмінтоскопічне дослідження хребетних (молюсків, кліщів, жуків).
- •Технологія виготовлення напівкопчених ковбас, їх санітарна оцінка.
- •Чума свинейДиф.Діагн. Визначення ачс та інших інфекційних хвороб свиней.
- •Ачс.Диф.Діагн. Визначення кчс та інших інфекційних хвороб свиней.
- •Назвіть заходи профілактики за бабезіозів тварин.
- •Обов'язки офіційного лікаря ветеринарної медицини на м'ясопереробних підприємствах
- •Ринопневмонія та контагіозний метрит коней.
- •Опишіть методику дослідження поверхневих м’язів спини та хвоста риби на наявність у них метацеркаріїв при опісторхозі.
- •Ветеринарно-санітарна експертиза туш і продуктів забою при інвазійних хворобах, які передаються людині через м‘ясо: цистицеркоз великої рогатої худоби, токсоплазмоз.
- •Ррсс, пвіс, цирковіроз свиней.
- •З якою метою проводять дослідження туш врх (щодо інвазійних хвороб)?
- •Технологія виготовлення копченостей: грудинка, корейка, окорок, їх санітарна оцінка.
- •Сальмонельоз, ешерихіоз, дизентерія свиней.
- •З якою метою проводять дослідження туш свиней (щодо інвазійних хвороб)?
- •Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів при хворобах, які пов‘язані з транспортировкою тварин.
- •Гемофільозний полісерозит та актинобацильозна пневмонія свиней.
- •З якою метою проводять дослідження туш ссавців та продуктів тваринного походження (щодо інвазійних хвороб).
- •Ветеринарно-санітарна оцінка масла, його технологія виготовлення.
- •Хвороба Тешена. Її диференціація від хвороби Ауєскі, сказу.
- •Назвіть заходи профілактики за опісторхозу м’ясоїдних.
- •Випадки, при яких забороняється забій тварин на м'ясо.
- •Бактеріальні хвороби молодняку тварин.
- •Опишіть методику післязабійного огляду туші для діагностики цистицеркозу бовісного.
- •Санітарна оцінка м‘яса виснажених та з механічними пошкодженнями тварин.
- •Вірусні хвороби молодняку тварин.
- •Які заходи боротьби та профілактики використовують для запобігання виникнення цистицеркозів тварин?
- •Характеристика збудника.
- •Профіл.
- •Ветеринарно-санітарна оцінка сиру, технологія виготовлення твердих сирів.
- •Факторні інфекційні хвороби: характеристика, приклади.
- •Якими методами здійснюють посмертну діагностику трихінельозу?
- •Інфекційні захворювання при яких забороняється забій тварин на м'ясо.
- •Емерджентні хвороби тварин (Блутанг, ачс, Ящур).
- •Охарактеризуйте особливості циклу розвитку трихінельозу?
- •Характеристика збудника.
- •Локалізація.
- •Морфологія.
- •Санітарна оцінка м‘яса з ненормальним фарбуванням, запахом та смаком.
- •Хвороби птиці: перелік, характеристика. Хвороба Ньюкасла та грип птиці.
- •Опишіть заходи боротьби і профілактики при трихінельозі свиней.
- •Характеристика збудника.
- •Локалізація.
- •Профіл трихінельозу.
- •Ветеринарно-санітарна оцінка творогу, його технологія виготовлення.
- •Хвороби м’ясоїдних: перелік, характеристика. Чума та парвовірусна інфекція собак та інших м’ясоїдних тварин.
- •Назвіть заходи профілактики за трематодозів тварин.
- •2. Методи зажиттєвої та посмертної діагностики гельмінтозів тварин.
- •3. Терапія та дегельмінтизація.
- •Бактеріологічні дослідження безпечності харчових продуктів.
- •4. Профіл та заходи боротьби при фасціольозі
- •4. Профіл та заходи боротьби при дикроцеліозі тварин.
Випадки, при яких забороняється забій тварин на м'ясо.
Забороняється відправляти на забійні підприємства тварин:
підданих лікуванню сироваткою проти сибірки до закінчення 14 діб, а також щеплених вакцинами до закінчення термінів, зазначених у настановах щодо їх застосування;
тварин до 14-денного віку;
однокопитих (коней, мулів, ослів та ін.), не малеїнізованих за 3 доби перед забоєм;
тварин із невстановленим діагнозом хвороби, які мають підвищену або понижену температуру тіла;
тварин, яким застосовували антибіотики, антигельмінтики та інші препарати з лікувальною або профілактичною метою, до закінчення терміну очікування, зазначеного в настановах щодо їх застосування;
тварин, оброблених пестицидами, до закінчення термінів, зазначених у настановах щодо їх застосування;
тварин протягом 30 діб, а птицю - 10 діб після останнього згодовування їм риби, рибних відходів або рибного борошна;
тварин, яким з лікувальною метою вводили гормональні та інші стимулювальні препарати, антибіотики, препарати, які пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну або гестагенну дію, до закінчення термінів повного виведення з організму, зазначених у настановах щодо їх застосування;
птицю за наявності таких ознак: скуйовдженість оперення, набрякання суглобів, синусів голови, сережок, витікання з носа, ока, рота, розладів шлунково-кишкового каналу, наявність віспинок на гребені і сережках. Її переробляють на санітарній бойні або у цеху забою в господарствах, де вона вирощувалася.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №_______.
Бактеріальні хвороби молодняку тварин.
Сальмонельоз (Salmonellosis, паратиф) — інфекційна хвороба молодняку різних видів сільськогосподарських і диких промислових тварин, що характеризується септицемією, токсемією, ураженням травного каналу та органів дихання, а у кобил і овець — абортами. На сальмонельоз хворіє людина.
Збудник хвороби — сальмонели, які належать до роду Salmonella і за схемою Кауфмана — Уайта поділяються на 20 родів і 2200 сероваріантів.
Епіз.хв.. На сальмонельоз захворює молодняк різних видів тварин: телята у віці від 10 до 60 діб; поросята — з першої доби народження до 4 міс, переважно відлученого віку; ягнята — у перші дні життя; лошата заражаються здебільшого в утробі матері, значно рідше — через пуповину і з молоком матері; молодняк хутрових звірів — до 2-місячного віку. У дорослих тварин перебіг інфекції безсимптомний, за винятком кобил та овець, які часто абортують. Джер.зб. інфекції є хворі та перехворілі на сальмонельоз тварини, що виділяють збудник з фекаліями, сечею, слиною, витіканнями з носа. Небезпечним резервуаром сальмонельозної інфекції є тварини-бактеріоносії, які впродовж цілого року після зараження виділяють сальмонели з калом і сечею. Факторами передавання збудника можуть стати контаміновані сальмонелами корми, вода, підстилка, предмети догляду, пасовища, загони, одяг та взуття обслуговуючого персоналу..
Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період у молодняку триває від кількох годин до 5 - 8 діб. У телят, поросят, ягнят перебіг хвороби гострий, іноді підгострий або хронічний, у лошат — гострий та підгострий.
У телят і ягнят раннього віку за гострого перебігу відмічають різке підвищення температури тіла до 41,5 - 42 °С, слабкість, пригнічення, прискорення пульсу й дихання, відмову від молозива. Наприкінці другого дня з'являється профузний пронос. Виділення мають сірувато-жовтий колір, містять значну кількість слизу у вигляді сіруватих тяжів, бульбашки газу, пізніше з'являються прожилки крові. Телята гинуть упродовж 4-7 діб. У деяких телят сальмонельоз протікає у формі сепсису й закінчується смертю без розвитку ентериту. В цих випадках може спостерігатися гострий артрит, кульгання.
У разі виникнення сальмонельозу серед телят 1 — 3-місячного віку хвороба проходить хронічно, з розвитком бронхопневмонії. У хворих телят тривалий час зберігається підвищена температура тіла, спостерігається масовий кашель, особливо зранку під час підйому, з носової порожнини витікають слизисто-гнійні виділення. Аускультацією виявляють бронхіальне дихання та вологі хрипи. Тривалість хвороби — 1,5-2 міс. У тільних корів можливі аборти.
У лошат перебіг сальмонельозу гострий, характеризується пропасницею, відсутністю апетиту, проносом, іноді гемоглобінурією. Захворілі лошата нерідко гинуть упродовж перших 1-3 діб життя.
Патологоанатомічні зміни. У телят і поросят за гострого перебігу сальмонельозу на розтині виявляють набряки, катаральне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишок та шлунка, крововиливи в дванадцятипалій кишці, шлунку, на епікарді, брижі, гіперплазію мезентеріальних лімфовузлів та селезінки, значне збільшення, соковитість пейєрових бляшок і солітарних фолікулів.
У телят за хронічного перебігу сальмонельозу виявляють значні ураження легень — серозно-катаральну або крупозну пневмонію, осередки некрозу, а також плеврити, перикардити, артрити колінного й скакального суглобів. Середостінні та бронхіальні лімфовузли збільшені в об'ємі, іноді в них виявляють сирнисті некротичні осередки жовтого кольору. Селезінка значно збільшена, печінка набрякла, в'яла, з осередками некрозу.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічного обстеження господарства, клінічної картини хвороби, даних розтину трупів загиблих чи забитих тварин та результатів лабораторних досліджень.
Лаб.діаг-ка. Передбачає мікроскопічне дослідження мазків з патологічного матеріалу та виділених культур, забарвлених за Грамом або флуоресціюючими сальмонельозними О-сироватками; виділення чистих культур збудника на диференціювально-діагностичних середовищах; ідентифікацію виділених культур за культуральнобіохімічними ознаками; ідентифікацію виділених культур за допомогою пластинчастої РА з саль-монельозною полівалентною О-аглютинувальною сироваткою, потім Н-аглютинувальними сироватками першої і другої фаз.
Диф.діагн.. У поросят під час установлення діагнозу на сальмонельоз потрібно виключити чуму, дизентерію, ешерихіоз (колібактеріоз), вірусний трансмісивний гастроентерит; у телят виключають ешерихіоз (колібактеріоз) і диплококову інфекцію; у ягнят виключають анаеробну дизентерію; у всіх тварин виключають діарею незаразної етіології.
Лікування. З лікувальною метою широко застосовують антибіотики, сульфаніламідні, нітрофуранові та комбіновані препарати. Нині для профілактики й лікування сальмонельозу у телят, поросят, ягнят, птиці рекомендується Енвет-1, водазоль, споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний, хвойна хлорофільно-каротинова паста (В. П. Литвин, 2000).
Профіл та заходи боротьби. Щоб запобігти появі сальмонельозу в благополучному господарстві, комплектування стада потрібно проводити тваринами з благополучної щодо цього захворювання ферми, а в період карантину обов'язково досліджувати сироватки їхньої крові за допомогою РА, а фекалій — бактеріологічним методом для своєчасного виявлення приховано інфікованих тварин.
Колібактеріоз (Colibacteriosis, ешерихіоз, колібацильоз, колідіарея, колісепсис) — гостре захворювання телят, поросят, ягнят, курчат і молодняку хутрових звірів, що проявляється профузним проносом, зневодненням організму, ознаками тяжкої інтоксикації, іноді — септицемією.
Збудник хвороби — ентеропатогенна кишкова паличка Escherichia coli,
Епіз.хв.. Колібактеріоз уражає новонароджений молодняк усіх видів тварин: телят віком 2-7 днів (іноді до 30-денного віку), ягнят — з перших днів життя до 2 - 3-тижневого віку (іноді до 5 - 7-місячного віку), поросят — з перших днів життя до 20-денного віку, лошат — з перших днів життя, курчат — від 1- до 90-денного віку, а також у період яйцевідкладання, хутрових звірів — у віці 1-5 днів, значно рідше — у 6 - 10-денному віці. У поросят до відділення від свиноматки, а також упродовж наступних 2-3 тижнів колібактеріоз може спостерігатись у формі набрякової хвороби. Колібактеріоз з'являється, як правило, без занесення ззовні і може набувати великого поширення зі значним відходом молодняку. У виникненні цієї хвороби вирішальне значення мають такі фактори, як неповноцінна годівля та неправильне утримання корів під час тільності; порушення санітарних вимог під час отелення; затримка при випоюванні молозива телятам і його низька якість; відхилення від нормативних параметрів вирощування новонароджених тварин; невиконання ветеринарно-санітарних заходів та правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом. Джер.зб. інфекції є хворі та перехворілі телята (ягнята, поросята), а також матері — носії патогенних серотипів кишкової палички, які з фекаліями, іноді з сечею, виділяють у навколишнє середовище значну кількість збудника хвороби. Факторами передавання збудника можуть бути предмети догляду, посуд, повітря, одяг та взуття обслуговуючого персоналу, контаміновані виділеннями хворих тварин, а також мухи, воші, миші, щури, кроти, різні види птахів (механічні переносники збудника). Зараження відбувається головним чином через травний канал під час випоювання забрудненого кишковими паличками молозива, води, ссання забрудненого вим'я, облизування контамінованих ешерихіями предметів (годівниці, стіни кліток), особливо до першого одержання молозива.
Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває кілька годин, перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий. У телят при виникненні захворювання в перші дйі після народження спостерігається надгострий перебіг хвороби. У хворих тварин відмічають слабкість, коматозний стан та швидкий розвиток септичних явищ — підвищення температури до 41,5 - 42 °С, прискорення пульсу й дихання, гіперемію й крововиливи на слизових оболонках ротової та носової порожнин, іноді пронос. Телята гинуть у коматозному стані впродовж 1-2 діб. Гострий перебіг хвороби спостерігається у телят 3 - 7-денного віку. Характеризується профузним проносом, сильним зневодненням організму, парезами, судомами. Хвороба закінчується загибеллю телят упродовж 3-4 діб. Підгострий перебіг колібактеріозу реєструється у телят 6 - 10-денного віку. Хвороба супроводжується профузним проносом, зневодненням, сильним виснаженням. Загибель багатьох телят настає на 7 - 10-ту добу хвороби. Підгострий перебіг захворювання іноді ускладнюється ураженням суглобів і легень.
Патологоанатомічні зміни. При ентеритній формі колібактеріозу на розтині виявляється виснаження, ознаки rocтрого або катарально-геморагічного запалення тонкого іноді товстого відділу кишок. При підгострому перебігу хвороби знаходять осередкову пневмонію, запальні явища у печінці та нирках. При септичній формі спостерігаються явища геморагічного діатезу з крововиливами на серозних оболонках. При ентеротоксемічній формі хвороби визначають набряки в різних органах і тканинах, у ділянці повік і кон'юнктивіти. Виявляють значні драглисті набряки підшкірної клітковини біля основи вушних раковин, навколо очей, у ділянці носа, лоба, трахеї, паху, суглобів.
Патогномонічною ознакою набрякової хвороби у поросят віком понад 2 міс вважають набряки стінок шлунка, особливо його кардіальної частини (товщина досягає 4 см), брижі, стінок товстого відділу кишок, легень, мозку. При гістологічному дослідженні виявляється часткове руйнування ворсинок тонкого відділу кишок та дегенеративні зміни в печінці, нирках, серцевому м'язі.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.
Лаб.діаг-ка. Передбачає виділення чистої культури ешерихій з патологічного матеріалу, встановлення її патогенності, виявлення збільшення титрів аглютинінів у парних сироватках крові. У лабораторію для бактеріологічних досліджень відправляють цілий труп, а від великих тварин — голову (головний мозок), трубчасту кістку, селезінку, частину печінки з жовчним міхуром, брижові лімфатичні вузли. Надсилають також частину уражених тонких кишок з їх вмістом. При септичній формі хвороби відбирають кров під час гарячки для виділення гемокультур. Для серологічних досліджень направляють парні сироватки крові з інтервалом 14-21 доба.
Диф.діагн.. Колібактеріоз усіх видів молодняку потрібно відрізняти від анаеробної дизентерії (ентеротоксемії); у поросят — трансмісивного гастроентериту, ентеровірусного гастроентериту і сальмонельозу; у телят — диплококової, ротавірусної та коронавірусної інфекції.
Лікування. Слід починати якомога раніше. Хворих тварин ізолюють, їм призначають дієту, виключають з раціону молоко, яке замінюють сольовими розчинами, ацидофільно-бульйонною культурою (АБК), пропіоново-ацидофільною бульйонною культурою (ПАБК), відварами з вівса та лляного насіння. У 1 - 2-денних телят пропускають 2-3 годівлі молозивом (8 - 12 год), телятам старшого віку (3 - 4-денних) його не випоюють цілу добу. Для специфічного лікування застосовують моновалентну колісироватку або антитоксичну сироватку проти колібактеріозу і сальмонельозу сільськогосподарських тварин: телятам віком до 5 днів — 30-45 мл, старшим — 50-60 мл, ягнятам відповідно 15 -20 і 20 - ЗО мл, поросятам — 15-20 і 25 - 35 мл.
Останнім часом для профілактики й лікування колібактеріозу у телят, поросят, ягнят рекомендується Енвет-1, водазоль, споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний, хвойна хлорофіль-но-каротинова паста (В. П. Литвин, 2000).
Профіл та заходи боротьби. З метою запобігання занесенню інфекції ззовні треба стежити, щоб під час комплектування ферми великої рогатої худоби не були введені з неблагополучних господарств корови та перехворілі на колібактеріоз телята, які виділяють з фекаліями патогенні ешерихії і є джерелом інфекції для здорових тварин.
Стрептококоз (Streptococcosis, диплококоз, диплококова септицемія) — інфекційна хвороба молодняку різних видів тварин, що характеризується явищами сепсису, ураженням суглобів, запаленням легень і травного каналу.
Збудник хвороби — Streptococcus lanceolatus
Епіз.хв.. На стрептококоз хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських і домашніх тварин, а також хутрових звірів з 15-денного до 2,5-місячного віку. Проте ягнята й телята більш чутливі з 3 - 7-денного до 4-місячного віку. У вагітних маток внаслідок різкого порушення гігієни утримання та годівлі можливі аборти та різні післяродові ускладнення стрептококової етіології (мастити, ендометрити). Виникненню та поширенню хвороби серед молодняку сприяють скупчення тварин, низька температура, протяги, висока вологість у приміщеннях під час зимового стійлового утримання, а також перегрівання на сонці та нестача корму при пасовищному утриманні в зонах з різким континентальним кліматом.
Джер.зб. інфекції є хворі та перехворілі молоді тварини, що виділяють патогенні стрептококи з носовими витіканнями, сечею, фекаліями, а також хворі на ендометрит і мастит матки — з молоком та витіканнями з піхви. Факторами передавання збудника хвороби можуть стати предмети навколишнього середовища та догляду за тваринами, забруднені виділеннями хворих і перехворілих тварин. Зараження відбувається через дихальні шляхи і травний канал під час ссання інфікованого молозива та молока або поїдання контамінованого стрептококами корму. Захворювання спостерігається переважно в період зимово-весняних отелень та окотів, а також за несприятливих умов пасовищного утримання молодняку. Стрептококоз проходить у вигляді ензоотій та спорадичних випадків (у лошат). Летальність коливається від 30 до 50 %, може досягати 70 %.
Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 1-2 доби, іноді 7 діб і більше. Перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий та хронічний. Септична форма хвороби характеризується підвищенням температури тіла до 40 - 42 °С, різким пригніченням, відмовою від корму, прискореним і важким диханням, ціанозом слизових оболонок, кон'юнктивітом, виділенням з носової порожнини пінистої рідини. У разі забруднення кукси пуповини відразу після родів розвивається загальний сепсис, у ділянці пупка спостерігається сильний біль, виділення з пупкового кільця сморідного ексудату, гнійні метастази в різних органах, і настає швидка загибель тварини.
Суглобова форма хвороби характеризується гарячкою, пригніченням, відмовою від корму, важким диханням, ураженням суглобів, які припухають, стають болючими, що спричинює кульгання. Нерідко спостерігається «летючий» характер артритів — зникнення запалення в ділянці одних суглобів і виникнення в інших. Уразі несвоєчасного лікування загибель тварини настає через 2-3 доби.
Кишкова форма хвороби супроводжується проносом, фекалії пінисті з домішками слизу та крові. У ягнят і поросят часто спостерігається ураження травного каналу. Тварини швидко слабнуть, худнуть, очі западають, настає зневоднення організму і загибель на 2 - 3-тю добу хвороби.
Легенева форма проявляється ознаками пневмонії. Домінує кашель, спочатку нечастий і сухий, а потім частий, вологий і болючий. Перкусією передніх часток легень визначають осередки притуплення, аускультацією — вологі хрипи. Спостерігається пропасниця, мінливий апетит, виснаження тварини, серозно-слизове виділення з носа, іноді — пронос. Перебіг хвороби хронічний. За умови відповідного лікування часто закінчується одужанням.
Змішана форма хвороби визначається картиною гострого сепсису з ураженням органів дихання або травлення.
Стрептококовий поліартрит ягнят за гострого перебігу хвороби супроводжується сильним пригніченням, втратою апетиту, слабкістю, сильним опуханням суглобів, кульганням, порушенням здатності стояти й рухатися. Тварини швидко худнуть і гинуть упродовж 3 - 10 діб. За хронічного перебігу основною ознакою хвороби є опухання зап'ястків та заплеснових суглобів, сильне кульгання. Тривалість хвороби — 1 -2 міс. У вагітних тварин можуть бути аборти, катаральні та катарально-гнійні метрити й мастити стрептококової етіології.
Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу хвороби виявляють крововиливи на слизових і серозних оболонках, серозно-геморагічний ексудат у черевній та грудній порожнинах, гіперплазію лімфовузлів, збільшення селезінки, дегенеративні зміни в печінці й нирках, гостру застійну гіперемію та набряк легень.
Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічній картині хвороби, патологоанатомічних змінах та результатах бактеріологічних досліджень.
Лаб.діаг-ка. Передбачає мікроскопічні дослідження мазків з патологічного матеріалу загиблих тварин, виділення чистої культури збудника хвороби з патологічного матеріалу, його ідентифікацію і визначення патогенних властивостей. Для дослідження в лабораторію направляють патологічний матеріал від 2-3 забитих з діагностичною метою або загиблих тварин — стерильну кров із серця, печінку, селезінку, нирки, головний та кістковий мозок, трубчасту кістку, передлопаткові та підколінні лімфатичні вузли, а також вміст уражених суглобів, спинномозкову рідину. Від хворих дорослих тварин у лабораторію надсилають абортований плід або головний мозок і кров із серця, проби виділень із шийки матки, проби молока з уражених часток вимені, а від хворих на поліартрит ягнят — вміст уражених суглобів. Патологічний матеріал відбирають у період гострого захворювання тварини, яку не лікували антибіотиками, не пізніше ніж через 2- 3 год. з моменту загибелі чи забою тварини.
Диф.діагн.. Потребує виключення таких захворювань молодняку, як сальмонельоз, колібактеріоз, анаеробна дизентерія та пастерельоз.
Лікування.
Здійснюється
гіперімунною протидиплококовою
сироваткою, яку вводять внутрішньом'язово
в ділянці внутрішньої поверхні стегна
телятам у дозі 50 - 100 мл, ягнятам і поросятам
— 10 - 20 мл. У разі тяжкого перебігу хвороби
введення сироватки повторюють через
12 - 24 год. Застосовують пеніцилін у дозі
3-5 тис. ОД/кг маси, біцилін-3 у дозі 3 тис.
ОД/кг маси, або біцилін-5. Для лікування
стрептококового поліартриту ягнят з
тяжким ураженням суглобів дозу біциліну-3
збільшують до 5 тис. ОД/кг. Рекомендують
також одночасне застосування сироватки,
антибіотиків та сульфаніламідних
препаратів (норсульфазол, етазол,
сульфапіридазин, сульфадиметоксин),
які дають у дозі 0,1 - 0,2 г/кг маси один раз
на добу три дні підряд. Проводять
симптоматичне лікування (серцеві
засоби), застосовують вітаміни В1,
В2,
B12,
C.
Поліпшують умови утримання та годівлі
хворих тварин. Для лікування лошат
використовують материнську кров,
яку вводять підшкірно або внутрішньовенно
в дозах 40 - 50 см. Пуповину очищають і
обробляють дезінфекційними засобами.
Імунітет. Перехворілі на стрептококоз тварини набувають стійкого імунітету до повторного зараження. Для специфічної профілактики стрептококозу в неблагополучних господарствах використовують концентровану полівалентну формолгалунову вакцину проти стрептококозу телят, ягнят і поросят.
Профіл та заходи боротьби. Щоб запобігти появі захворювання молодняку на стрептококоз, потрібно здійснювати весь комплекс ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов утримання, догляду та годівлі маток і молодняку.
У разі появи захворювання в господарстві вводять обмеження, забороняють перегрупування тварин, виведення їх за межі господарства, введення нових груп тварин, кастрацію, обрізання хвостів, а також доступ осіб, не пов'язаних з обслуговуванням неблагополучного поголів'я. Хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують.
