Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпрора гос.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
402 Кб
Скачать
☆
  1. З якою метою проводять гельмінтоскопічне дослідження водних та наземних безхребетних?

Для з'ясування гельмінтологічної ситуації на певній території велике зна­чення мас дослідження водних і наземних безхребетних тварин а метою вияв­лення в їхньому тілі личинок паразитичних червів. Проміжними, додатковими й резервуарними хазяями для гельмінтів є різні представники безхребетних: молюски, ракоподібні, мало­щетинкові черви, комахи, орибатидні кліщі. Молюски — проміжні хазяї трематод та деяких видів нематод. їх досліджу­ють компресорним методом під мікроскопом. Великих мо­люсків (ставковики, живород­ки) спочатку потрібно звіль­нити від черепашки. При роз­тині малого ставковика відрі­зають верхівку черепашки, де знаходиться печінка — улюб­лене місце паразитування церкарій фасціол, які руха­ються і за формою нагадують пуголовків жаб. Ракоподібні для багатьох видів гельмінтів (це-стод, нематод, скребликів та деяких трематод) є проміж­ними хазяями. Циклопів і дафній (водяні блохи) за допомогою піпетки вміщують у краплю води на предметне скло, накривають накривним скельцем і розглядають під мікроскопом. У личинок цестод водоплавної птиці за середнього збільшення мікроскопа можна поба­чити присоски й корону гачків. Бокоплавів (гамаруси, горбунці) і водяних осликів досліджують компре­сорним методом за малого збільшення мікроскопа. Комахи є проміжними й додатковими хазяями деяких видів трематод, це­стод, нематод і скребликів. Мурашки — проміжні хазяї цестод птиці і додаткові — дикроцелій. Під мікроскопом компресорним методом досліджують черевце комахи, де може паразитувати 100 і більше метацеркаріїв дикроцелій. Жук-носоріг є проміжним хазяїном скреблика-велетня (паразита свиней). Личинки (акантели) білого кольору розміром до 5 мм помітні навіть не­озброєним оком при розтині цих комах. Польові мухи — проміжні хазяї телязій великої рогатої худоби і парафілярій коней. Личинки (завдовжки кілька міліметрів) виявляють під мікроскопом при компресорному дослідженні го-лоїйриковксі комахи — проміж­ні хазяї онхоцерків (мошки, мо­креці), сетарій і дирофілярій (комарі). їх вміщують на пред­метне скло у краплю води, на­кривають накривним скельцем і розглядають під мікроскопом. Бабки та їхні личинки — до­даткові хазяї збудників просто-гонімозу та інших трематодозів птиці. їх розтинають у невели­кій кількості води і компресор­ним методом досліджують під мікроскопом. Метацеркарії ма­ють округлу форму, розміри близько 0,5 мм. Малощетинкові (дощові) черви — проміжні хазяї збудників метастронгі-льозу свиней. Для виявлення личинок паразитів під мікроскопом проводять компресорне дослідження передньої чверті тіла малощетинкових червів. Личинки паразита мають спіралеподібну форму і розміщені у тканинах стравоходу та кровоносних судинах. Орибатидні кліщі — проміжні хазяї моніезій жуйних тварин, аноплоце-фалід коней. Для виявлення цистицеркоїдів паразитичних цестод орибатид-них кліщів розщеплюють препарувальною голкою в краплі води на пред­метному склі. Після цього препарат накривають накривним скельцем і до­сліджують під мікроскопом. Личинки гельмінтів мають округлу форму.

Для дослідження збирають не менше 100 молюсків із кожного біотопу. Досліджують прижиттєвим і посмертним методами. З практичною метою використовують метод розтину молюсків і виявлення в них личинок гельмінтів.

Для розтину молюсків ножицями звільняють тіло від черепашки. Розтин проводять в чашці Петрі на годинниковому склі або в кюветі. Тіло молюска розчленяють на окремі частини і органи та досліджують компресорним методом. Дрібних молюсків досліджують в цілому вигляді. При дослідженні особливу увагу приділяють печінці. В ній знаходять редій, церкаріїв і метацеркаріїв, а спороцисту помітити важко.

Редія має форму мішка, заповненого дочірніми редіями, яка добре помітна при малому збільшенні. Церкарії рухливі, вони мають присоски, кишечник, або його зачатки та інші органи, за формою нагадують пуголовків жаб.

Метацеркарії локалізуються не тільки в печінці, але і в легенях, серцевій сумці, нирках.

Кожного молюска поміщають в стаканчик чи кристалізатор, або в іншу ємкість з водою для того, щоб із нього виділились церкарії. Стакан з молюсками ставлять під джерело світла – сонячне або електролампи (100Вт) на відстані 25-30 см 1-2 години. Потім молюсків видаляють, і проводять мікроскопію води при 16 – 34-х кратному збільшенні. Попередньо воду бажано витримати в холодильнику, процентрифугувати в пробірках або стаканчиках упродовж 1-2 хв. зі швидкістю не більше 500 об/хв, надосадову рідину злити і провести мікроскопію осаду.

Проміжних і резервуарних хазяїв збирають в місцях їх можливої інвазії. Проміжного хазяїна або частини його тіла кладуть на предметне скло, накривають іншим предметним склом, здавлюють і проводять мікроскопію. Якщо безхребетні дрібні і прозорі, їх накривають покривним скельцем і мікроскопують при легкому надавлюванні на покривне скельце препарувальною голкою. Методика дозволяє чітко виявити локалізацію личинки і ступінь ураженості безхребетних.

Використовують також методики масових прискорених досліджень. Безхребетних поміщають в штучний шлунковий сік (соляна кислота – 7 мл, пепсин – 5 г, вода – 1000 мл ) для перетравлювання. Ставлять в термостат при температурі 37 – 390 С на декілька годин. Осад мікроскопують частинами і виявляють живих личинок.