Лекція 2 тема: роль оздоровчо-рекреаційної рухової активності у збереженні і зміцненні здоров'я людини

План.

1. Характеристика основних потреб організму в оздоровчо-рекреаційній руховій активності.

2. Вплив спеціально організованої рухової активності на стан здоров'я людини.

3. Принципи використання організованої оздоровчо-рекреаційної рухової активності в системі оздоровлення населення.

1. Характеристика основних потреб організму в оздоровчо-рекреаційній руховій активності

Термін "потреба в руховій активності" (кінезіофілія) використовується для позначення механізму її регуляції. Потреба в рухах завжди була найважливішою ланкою пристосування живих організмів до навколишнього середовища. У процесі еволюції людини вона оформилася як природна біологічна потреба (поряд із потребами самозбереження, розмноження, харчування й т. п.). Кінезіофілія як біологічна потреба в руховій активності фактично є природним інстинктом людини, який допомагає їй пристосовуватися до зовнішнього оточення. Недарма російський фізіолог І. Павлов увів у науковий обіг поняття "м'язової радості", яким він позначав приємні відчуття, пов'язані з активною м'язовою роботою. Механізм таких відчуттів полягає в тому, що руховий аналізатор отримує інформацію про рівень рухової активності і передає її в центральну нервову систему. Ця інформація є джерелом емоційного впливу, позитивних емоцій, внутрішнього задоволення. Отже, потреба в руховій активності знаходить своє відображення в емоціях людини, що важливо для посилення мотивації до оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

З самих перших дитячих років рухова активність починає виконувати роль своєрідного регулятора росту й розвитку людського організму. Отже, вона є необхідною умовою для становлення і вдосконалення людини і як біологічної істоти, і як соціального суб'єкта, і як особистості. Але органічна, природна потреба дитини в руховій активності може поступово перетворюватися на свідому потребу займатися фізичними вправами. Саме так виникає спеціально організована рухова активність, яка реалізується за допомогою засобів фізичної культури. Таким чином, біологічний і генетичний чинники рухової активності переходять у соціальні чинники.

Є різні погляди щодо значення цих чинників у формуванні рухової активності, особливо в дитячі роки. Щодо органічної генетично визначеної рухової активності, то потреба в ній у різних дітей різниться. На цій підставі дітей відповідно до рівня їхньої рухової активності поділяють на три групи: 1) малорухливих дітей (зі зниженою руховою активністю, недостатнім розвитком рухових функцій, зниженою моторикою); 2) моторних дітей (з підвищеною руховою активністю, що проявляється у слабкій увазі, фізичних перевтомленнях тощо); 3) дітей з нормальною руховою активністю (тобто такій, яка відповідає біологічній потребі організму в русі). Але за умови цілеспрямованого педагогічного впливу поведінка багатьох дітей, незалежно від їхньої генетичної рухової активності, змінюється. Це якраз і доводить, що рухова активність людини обумовлена не тільки генетичними, а й соціальними чинниками, особливо якщо вона визначається фізіологічним навантаженням і режимом моторної діяльності. Останнє положення доведене багатьма дослідженнями, суб'єктами яких виступали не тільки діти, а й різні категорії населення.

Через те що рухова активність належить до однієї з найважливіших біологічних потреб людини, вона визнається одним із об'єктивних показників функціонального стану людського організму. Вона не тільки виступає важливим чинником збереження високої працездатності, не тільки є засобом рухової функції, але й має загальнобіологічне значення: в цьому контексті оптимізація рухової активності сприяє більш повній реалізації генетичної програми, збільшенню енергетичного потенціалу людини, функціональних ресурсів організму, тривалості життя.

Потреби людського організму в руховій активності завжди суто індивідуальні і залежать від багатьох фізіологічних, соціально-економічних і культурних чинників. Рівень потреб у руховій активності значною мірою обумовлений також спадковими і генетичними ознаками.

З потребами людини в руховій активності пов'язані такі важливі закономірності.

1. Обсяг рухової активності протягом доби є постійною величиною для конкретної людини. Це дозволяє характеризувати потребу в руховій активності як типову індивідуальну ознаку, яка визначається передусім на генетичному рівні.

2. Різний індивідуальний рівень потреби в руховій активності регулюється самооцінкою людини. Загалом потужність довільно обраних фізичних навантажень в умовах вільного вибору є вищою у чоловіків, а за тривалістю фізичної роботи переважають жінки, хоча обсяги довільно дозованої фізичної роботи загалом у чоловіків і жінок не відрізняються.

3. Остаточне формування так званого "моторного тіла" людини, яким визначається її потреба в руховій активності, відбувається приблизно до 30 років.

4. З роками потреба в рухах не змінюється, змінюється лише доза м'язових зусиль, необхідна для задоволення цієї потреби. Відсутність вікового зниження суб'єктивної потреби в руховій активності має важливе значення для участі літніх осіб в активній оздоровчо-рекреаційній діяльності.

5. Збільшення обсягів звичної рухової активності супроводжується зростанням потреби в ній.

6. Зниження потреби в руховій активності слід розглядати як чуттєвий індикатор перевищення оптимальних доз фізичних навантажень і втрати ними своєї оздоровчо-рекреаційної значимості.

7. Довільно дозовані суб'єктивно оптимальні фізичні навантаження характеризуються широким індивідуальним варіюванням їх основних характеристик – потужності, тривалості, обсягів виконуваної фізичної роботи. Як правило, це навантаження середньої інтенсивності на рівні 47-62% від максимального споживання кисню.

Отже, існує певний фізіологічний механізм саморегуляції оптимальної фізичної активності, і в його основі лежать індивідуальні потреби організму в оздоровчо-рекреаційній руховій активності. Дозування м'язової діяльності у відповідності з цими потребами забезпечує автоматичний підбір індивідуально оптимальної рухової активності, а тому є ефективним і безпечним засобом оздоровлення і рекреації.