2. Особливості розвитку рухів підлітків та юнаків середнього і старшого шкільного віку

У підлітковому віці в усіх складових опорно-рухового апарату і системі регуляції його функцій відбуваються інтенсивні перебудови, тому рухова активність до настання статевої зрілості може бути як чинником вдосконалення опорно-рухового апарату, так і чинником його розладу, якщо вона ненормована і неправильно організована. В цей період створюються морфологічні та функціональні передумови для оволодіння практично будь-якими видами рухів, але необхідно пам'ятати про необхідність диференційованого підходу до величин фізичних навантажень залежно від ступеня статевої зрілості.

Це важливо також з огляду на відставання в розвитку деяких фізіологічних систем, яке спостерігається аж до 14-15 років. Серцево-судинна і дихальна системи працюють відносно економно; в роботі серця це, наприклад, проявляється у відносному зменшенні хвилинного об'єму крові на одиницю маси тіла, але під час рухової активності його зростання забезпечується найменш економним шляхом, переважно за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень.

Для підлітків характерними є певна скованість і незграбність рухів, і тільки по завершенні періоду статевого дозрівання координація рухів стає впорядкованою, а самі рухи – плавними і гармонійними. Причиною є те, що в підлітковому віці ще не повністю вдосконалені функції центрального і периферійного рухового апарату. Швидкий ріст трубчастих кісток не відповідає відносно повільному розвитку м'язів. Це також викликає певну незграбність і різкість рухів: незалежно від власної волі підлітки ще не вміють достатньо координувати їх. Зовнішньо це може виявлятися у надмірному розмахуванні руками при ходьбі, активному жестикулюванні, яке компенсує дефіцит виразності мовлення. При нервовому збудженні поривчастість рухів, як правило, збільшується. Всі ці недоліки поступово усуваються у процесі вдосконалення рухового апарату у процесі цілеспрямованого фізичного виховання.

Значну роль у розвитку рухів підлітків відіграє м'язова маса. З 12 років у підлітків (особливо хлопців) починається відносно інтенсивний ріст м'язів, передусім за рахунок росту діаметру їхніх волокон (без суттєвих змін будови м'язів). Статеві відмінності у зростанні м'язової маси починають виразно проявлятися після 13-14 років, і у хлопців вони проявляються швидше. Збільшення сили і витривалості вже в підлітковому віці значно підвищує рівень працездатності, хоча ще не зміцнілий організм часто втомлюється. У віці 13-14 років спостерігаються високі показники швидкісних характеристик – загальної частоти рухів, висоти стрибків і т. п. Приблизно в тому ж віці стають досконалими показники просторової орієнтації (наприклад, розрізнення амплітуди і точності рухів).

Якщо говорити про статеві відмінності підліткового періоду, слід зазначити, що до початку пубертатного періоду дівчата легше оволодівають швидкісно-силовими вправами, ніж після його настання. Відстаючи від хлопців за абсолютними показниками сили (у віці 12-14 років спостерігається відставання приблизно на 30%), дівчата не поступаються за відносними показниками – величиною сили на 1 см² поперечного перерізу м'яза або на 1 кг маси тіла. З настанням пубертатного періоду у дівчат знижується продукування андроген них гормонів, що стимулюють ріст маси м'язів, внаслідок чого вони починають відставати від хлопців за рівнем швидкісно-силової підготовки.

Розвиток рухів у старшому шкільному (юнацькому) віці має свої специфічні особливості. Якщо говорити про загальний розвиток організму у віці 15-17 років, то він продовжується, але цей процес відбувається більш повільно і рівномірно, ніж на попередніх етапах. Відбувається активне збільшення м'язової маси, ріст тіла уповільнюється. Загалом до 18 років завершуються основні процеси формування організму юнаків і дівчат. Показники швидкості рухів досягають максимуму, розвиваються гнучкість і координаційні здібності.

У юнацькому віці завершується формування типологічних рис нервової системи, природжені генотипні особливості стають стійкими, формується індивідуальний тип нервової діяльності. Продовжують розвиватися моторні здібності, підвищуються можливості розвитку рухових якостей, розвивається витривалість, але віковий розвиток координаційних рухових здібностей суттєво уповільнюється. З точки зору психофізіології у старшому шкільному віці посилюється контроль над емоційними реакціями, утворюються цілісні комплекси емоцій, що регулюють гами настроїв. Підвищується здатність до внутрішнього гальмування, пришвидшується вироблення позитивних умовних рефлексів. Щодо просторової орієнтації, у дівчат після 13-14 років і в юнаків після 15-17 років за відсутності спеціальних тренувань суттєвих змін не відбувається.

Оскільки завершується статеве дозрівання, у старшому шкільному віці чітко проявляються статеві та індивідуальні відмінності як у будові, так і у функціях організму; вони істотно впливають на прояви рухової активності. Зростання тіла в довжину, збільшення його розмірів у ширину, приріст у масі уповільнюються як у хлопців, так і в дівчат, але відмінності в розмірах і формах тіла між юнаками і дівчатами досягають максимуму. В середньому юнаки вищі за дівчат на 10-12 см, їхня маса тіла більша на 5-8 кг. Маса м'язів юнаків по відношенню до маси свого тіла більша в середньому на 13%, маса підшкірної жирової тканини менша на 10% у порівнянні з відповідними показниками дівчат. Тулуб юнаків дещо коротший, а руки й ноги більш довгі, ніж у дівчат. М'язи розвиваються рівномірно і швидко, завдяки чому збільшується м'язова маса, але у юнаків, на відміну від дівчат, з'являються більш сприятливі можливості для розвитку сили й витривалості. У дівчат меншою мірою зростає м'язова маса, помітно відстає в розвитку плечовий пояс, але натомість інтенсивно розвивається тазовий пояс і м'язи тазового дна. В них також менш розвинені серце, легені, сила дихальних м'язів, життєва ємність легенів, максимальна вентиляція легенів, об'єм споживання кисню, а отже, помітно нижчими є функціональні можливості органів дихання та кровообігу. Серце юнаків більше за об'ємом і масою на 10-15%. Частота серцевих скорочень більша в дівчат у середньому на 6-8 уд/хв. Серцеві скорочення сильніші в юнаків, що обумовлює значний викид крові в судини й більш високий артеріальний тиск. Дівчата дихають частіше й не так глибоко, як юнаки; життєва ємність їхніх легенів менша в середньому на 100 мл.

Функціональна і структурна диференціація опорно-рухового апарату за статевою ознакою завершується до 20-25 років. До цього віку максимальних показників досягає і м'язова маса, яка становить у середньому 35-40% маси тіла.

У старшому шкільному віці починають швидко засвоюватися і вдосконалюватися складні рухи (в тому числі спортивні і трудові). Розвивається спритність, підвищується пластичність і краса рухів; та незграбність, що була властива підлітковому віку, тепер повністю долається. Рухи засвоюються свідомо, вдосконалюється здатність керувати ними у відповідності з поставленими завданнями. Все більше значення у формуванні рухів починає відігравати друга сигнальна система. Усвідомлення своєї рухової діяльності дає юнакам і дівчатам можливість давати собі про неї звіт і раціонально її коригувати. Важливо, що у старшому шкільному віці, із завершенням формування пізнавальної сфери, підвищується здатність більш тонко розуміти структуру рухів, більш точно відтворювати і диференціювати окремі силові, часові, просторові рухи.

Розвиток рухів у підлітковому та юнацькому віці, як і на більш ранніх етапах, також характеризується гетерохронністю. Третій критичний період припадає на початок статевого дозрівання (11-12 років) і триває фактично до 15-16 років. Він супроводжується прискоренням росту тіла в довжину, розвитком репродуктивної функції, пубертатними перебудовами. У підлітків з'являються вторинні статеві ознаки, змінюються пропорції тіла. Гетерохронність проявляється, наприклад, у тому, що центральні відділи рухового аналізатора визрівають у підлітків до 13-14 років, а периферійні формуються до завершення пубертатного періоду.