18. Обгрунтуйте педагогічні засади дитячої субкультури . Дайте характеристику основним джерелам дитячої субкультури

Науковці по-різному підходять до розуміння сутності та визначення категоріальних параметрів дитячої субкультури. Так І. Кон розуміє під дитячою субкультурою автономну соціокультурну реальність, що має власну мову, структуру,функції, традиції. Він визначає три основні підсистеми цієї культури:1)дитяча гра;2)дитячий фольклор і взагалі художня творчість;3)спілкування, комунікативна поведінка дітей. В.Абраменкова додає: «дитяча субкультура – особливий значеннєвий простір цінностей, настанов, способів діяльності та форм спілкування, що здійснюється в тій чи іншій конкретно-історичній соціальній ситуації розвитку». Інший підхід у М.Кагана, який виокремлює в культурі дитинства два шари:1)культурні форми,створювані дорослими для дітей;2)форми їх власної діяльності. М.Осоріна виокремлює три головних фактори, що визначають дитяче світосприймання в процесі дорослішання:1)вплив «дорослої культури», активними провідниками якої є спочатку батьки, а отім і інші дорослі;2)особисті зусилля самої дитини, що виявляються в різних видах її інтелектуально-творчої діяльності;3)вплив дитячої субкультури, традиції якої передаються з покоління в покоління субкультури.

Джерелам дитячої субкультури

Науковці по-різному підходять до розуміння сутності та визначення категоріальних параметрів дитячої субкультури. За В. Абраменкова «дитяча субкультура це – особливий значеннєвий простір цінностей, настанов, способів діяльності та форм спілкування, що здійснюється в тій чи іншій конкретно-історичній соціальній ситуації розвитку». До дитячої субкультури належать такі компоненти: дитячий фольклор(лічилки, дражнили, загадки, казки), дитяча словесна творчість, дитяче мовотворення(дитяча етимологія, слово-перевертні), дитячий «правовий кодекс»(правила спільноти,прийняті дитячим співтовариством), дитячі ігри(хороводи, рухливі ігри), дитячий гумор(анекдоти, гуморески, комікси), релігійні уявлення(дитячі молитви,обряди, звичаї) , дитяче філософствування(міркування на тему «добро-зло», «життя-смерть»), естетичне уявлення, дитячі інтереси. Отже, зміст дитячої субкультури багатогранний, він охоплює всі сфери дитячого життя – від національно-культурного до таємничого світу власного «Я».

19. Що таке права дитини і як вони реалізуються в сучасному суспільстві?

Права дитини — система можливостей для цілісного розвитку дитини в умовах середовища, враховуючи незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами зрілою визнається людина, яка досягла 18-ти років). На міжнародному та національному рівні існує безліч спеціальних актів про права дитини. Основним актом про права дитини на міжнародному рівні є Конвенція про права дитини (Нью-Йорк, 20 листопада 1989 р.) — документ про права дитини з 54 статей. Всі права, що входять до Конвенції, поширюються на всіх дітей. Права дитини - це те,що гарантує їй держава. Це свого роду допомога дорослих у законодавчій формі, щоб дитина розвинулася і  реалізувала себе.

         Держава забезпечує всі права кожній дитині без будь-якої дискримінації незалежно від раси,кольору шкіри,статі, мови,релігії, політичних або інших переконань,національного,етнічного або соціального походження,майнового стану, стану здоров’я дитини,ії батьків чи законних опікунів або будь-яких інших обставин. Всі  дії по відношенню до дитини повинні у повному обсязі врахувати ії інтереси. Кожна дитина має право на життя. Держава повинна максимально забезпечити безпечні умови для життя і здорового розвитку дитини,раціональне харчування , формування навичок здорового способу життя. Дитина  з моменту народження   має право на ім ’я  і набуття громадянства , а також наскільки це можливо,право знати своїх батьків і право на їх піклування.  Держава зобов’язується поважати право дитини на збереження індивідуальності,включаючи громадянство, ім’я  і сімейні зв’язки,як передбачається законом ,не допускаючи протизаконного втручання.

Держава турбується про забезпечення права кожної дитини на рівень життя ,необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального  і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя,необхідних для розвитку дитини. Зі свого боку,держава,в межах своїх можливостей,вживає необхідних заходів для надання допомоги батькам та іншим особам,які виховують дітей, зокрема, надає матеріальну допомогу і підтримує програми щодо забезпечення дитини харчуванням,одягом і житлом. Дитина має право на освіту, обов ‘язок держави  полягає у забезпеченні безкоштовної та обов‘язкової загальної середньої освіти. Шкільна дисципліна повинна підтримуватися за допомогою методів,які відображають повагу людської гідності дитини. Освіта має бути спрямована на розвиток особи,талантів ,розумових та фізичних здібностей кожної дитини. Діти мають право на відпочинок і дозвілля,право брати участь в іграх і розважальних заходах,що відповідають їх віку ,та вільно брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом. Дитина має право на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи , яка може бути небезпечною для здоров‘я,бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди ії здоров‘ю,фізичному,духовному,розумовому,моральному і соціальному розвитку дитини. Держава повинна захищати дітей від вживання  наркотичних засобів і психотропних речовин. Обов‘язок держави захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень.  Держава повинна докладати всіх зусиль для відвернення викрадень дітей,торгівлі дітьми у будь-яких цілях і вбудь-який формі. Жодна дитина не повинна піддаватись катуванням та іншим жорстоким,нелюдським або таким,що принижують гідність видам поводження чи покарання. Ні смертна кара,ні довічне тюремне ув‘язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими за 18 років. Жодна дитина не може бути позбавлена свободи незаконним чином. Кожна позбавлена свободи дитина має право на негайний доступ до правової або іншої відповідної допомоги,а також право оспорювати законність позбавлення ії свободи перед судом. Дитина,що порушила кримінальне законодавство,визнається винною його порушенні, має право на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших, та при якому враховується вік дитини бажаність сприяння ії регенерації і виконання нею корисної ролі у суспільстві. Отже,права дитини – це комплекс прав і свобод ,який характеризує правовий статус дитини з урахуванням особливостей розвитку людини до повноліття. Права дитини – складова частина загального комплексу прав людини ,який становить правовий статус будь - якої фізичної особи. Кожне суспільство зобов‘язане спостерігати за тим,щоб права дитини не порушувались,як і  загалом права усіх людей.