5. Доведіть значення і роль членів родини у соціалізації дітей.

Сім’я є першою ланкою соціалізації особистості. Світ сімейного співіснуван­ня включає в себе духовний, економічний, соціальний і культурний розвиток. У процесі історичного розвитку суспільства сім’я набула статусу основного соціального інституту. Процес формування сучасної сім’ї проходить у склад­них, суперечливих умовах сьогодення. Під впливом економічних, соціальних, демографічних факторів втрачається традиційна роль сім’ї. Але незважаючи на це, сім’я в українській традиції базується на пріоритетах взаємності, повазі до особистості кожного члена родини, спільних інтересах та спільній діяль­ності. З родинних стосунків починаються відносини з сусідами, суспільством, державою і базуються вони на доброзичливості, любові й толерантності. Саме в сім’ї дітям прищеплюються найкращі якості: добро, гідність, ввічливість, повага, освіченість, виховується почуття любові до Батьківщини.

Зміна поглядів на виховання дитини та власне цього процесу — і є історич­ний розвиток людства. У давні часи, на ранніх стадіях розвитку людського суспільства, дитина не являла собою особливої цінності. В суворих умовах тогочасного життя, з високим рівнем народжуваності й дитячої смертності, факт народження дитини та її смерті не брався близько. Сім’єю для дитини тоді були всі люди, які її оточували. Пізніше, в період раннього середньовіччя, дітей зазвичай віддавали на виховання в монастирі, розлучаючи при цьому з рідними на тривалий час. Стала середньовічна сім’я була патріархальною, в ній дитина повністю залежала від волі батьків. І лише в нову епоху дитина виступає в сім’ї як окрема особистість.

Враховуються її потреби, бажання та інтереси. Сучасна дитина займає чіль­не місце в родині, виконуючи функцію управлінця, оскільки всі члени сім’ї працюють над забезпеченням саме її потреб. Турботливе ставлення до дітей у сім’ї, любов — це і є результат істо­ричного розвитку сім’ї як соціального інституту.

Сім’я є мікроколективом, який відіграє найважливішу роль у ста­новленні та вихованні особистості. Сім’я робить життя повнокровним. Сім’я дає щастя. Сім’я передає молодій особистості, яка перебуває у про­цесі становлення, досвід попередніх поколінь. Саме в тісному родинному спілкуванні відбувається первинна соціалізація індивіда.

Батьки в ранньому віці мають виховувати дитину не словами й нарі­каннями, яких вона не розуміє, а засвоєнням певних навичок із власної поведінки, що стануть основою характеру дитини. У цей період дитина пізнає світ, але за відсутності знань і досвіду вона сприймає його через призму батьківського світогляду. Діти вбирають у себе насамперед те, що чують від батьків і що ті де­монструють власним прикладом. У процесі родинної соціалізації діти переймають як позитивні, так і негативні якості поведінки батьків. Тому різного роду суперечки між батьками погано впливають на дітей.

У дошкільному віці діти особливо прив'язані до батьків, і саме в цей період закладаються основні риси їхньої поведінки та характеру. З по­чатком шкільного життя розширюється простір спілкування дитини, вона переходить від ігор до організованої діяльності. Це супроводжується новими відчуттями та життєвими ситуаціями, в яких дитині не завжди легко розібратися без батьківської допомоги. Батьки допомагають дити­ні порадами, власним прикладом формують манеру поведінки. Особливу увагу становленню особистості дитини батькам слід приділяти в юнаць­кому віці, коли відбувається процес дозрівання та дорослішання й дитина шукає свої пріоритети. Завдання батьків — ненав’язливо спрямувати її у вірне русло розвитку.

У процесі соціалізації в сім’ї дитина засвоює основні види суспільних відносин — фізіологічних, психологічних, соціальних, економічних і куль­турних, які забезпечують готовність особистості до життєдіяльності в сус­пільстві. У сім’ї дитина отримує досвід спілкування з людьми різного віку та різної статі.

З віком для молодої людини центр соціалізації зміщується з сім’ї до гру­пи однолітків, а емоційні зв’язки зі своєю сім’єю дещо слабшають. Однак вчені довели, що це стосується лише певних сфер життя, і для більшос­ті молоді батьки залишаються най­ближчими людьми.