3.2. Шляхи і джерела надходження радіонуклідів до організму людини

За умови зовнішнього опромінення радіонукліди надходять до організму

тварин і людини через органи дихання (1-2%), систему органів травлення (до

97%), шкіру (до 1%). Навіть якщо б вдалося припинити виробництво усіх видів і випробування ядерної зброю, електроенергії на АЕС, використання радіонуклідів у науці, медицині, сільському господарстві тощо, то залишається важливою проблема очищення і надійне поховання накопичених вже за ці роки радіоактивних відходів.

Джерелами надходження радіонуклідів до організму тварин і рослин є космічне випромінювання, природна радіація, галузі атомної енергетики, наукових досліджень, військової діяльності, а також рентгенологічні процедури, використання кольорових телевізорів, комп’ютерної техніки іпольоти на літаках на великих висотах, накопичення радіоактивних відходів

тощо. Протягом двох років після Чорнобільської катастрофи зовнішнє опромінення досягло 90% від загальної дози, а вже у 1992 році воно знизилось до 80% за рахунок зростання інкорпорованої радіації.

У середньому людина одержує близько 180 мкЗв протягом року з водою,

продуктами харчування, повітрям. Наприклад, з калієм до організму надходить до 40 мкЗв, оскільки разом з нерадіоактивним до організму надходить і радіоактивний калій.

Природні радіоактивні елементи містяться в будівельних матеріалах, особливо у шлакоблоках та бетонних конструкціях. Тому погана вентиляція

таких будівель може супроводжуватись зростанням рівня радіації. У повітрі

таких приміщень зростає доза радіоактивних аерозолей, що утворюються у

результаті розпаду газу радону, який у свою чергу утворюється під час природного розпаду радію, що міститься в ґрунті й будівельних матеріалах.

Рентгенологічні дослідження, медичні процедури методи лікування, пов’язані із застосуванням радіації, вносять певний внесок до опромінення

людини. Так, при рентгенографії зубів людина одержує місцеве разове опромінення 0,03 Зв (3 бер), при рентгенографії шлунку – 0,3 Зв (30 бер), при

флюографії – 3,7 мзв (370 мбер).

Використання в сільському господарстві фосфорних добрив, що містять природні радіонукліди урану і торію, може бути певною мірою додатковим опроміненням і надходженням в організм радіонуклідів. Ці радіонукліди накопичуються в ґрунті, потім з пилом і продуктами харчування потрапляють до організму.

Певна кількість радіонуклідів надходить до атмосфери від спалювання

вугілля на теплових електростанціях, лісових та інших пожеж. Їх газово-аерозольні викиди можуть потрапляти в організм тварин і людини. Радіонукліди, що попадають на поверхню ґрунту, протягом багатьох років залишаються в його поверхневому шарі. Якщо ґрунт бідний такими мінеральними компонентами, як кальцій, калій, натрій, фосфор, то утворюються сприятливі умови для міграції радіонуклідів у самому ґрунті і по ланцюгу “ґрунт – рослина – тварина – людина”. У першу чергу це відноситься до дерново-підзолистих і піщано-суглинистих ґрунтів. Наприклад, рослини на ґрунтах, бідних мінеральними компонентами, досить активно захоплюють цезій-137. Слід відмітити, що на таких ґрунтах лишайники захоплюють цезій-137 у 200-400 разів більше, ніж злакові трави. Досить складні шляхи міграції радіонуклідів у чорноземних ґрунтах.

Хорошим акумулятором радіонуклідів є ліси, особливо хвойні [4,21], вони містять у 5-7 разів радіонуклідів більше, ніж інші природні біогеоценози. При пожежах сконцентровані в лісовій підстильці, у корі деревини радіонукліди підіймаються з димовими частинками в повітря і потрапляють головним чином у тропосферу, біосферу. А вже через біосферу опроміненню піддаються інші біоценози на різних територіях. Значну кількість радіонуклідів накопичують гриби, лісові ягоди.

Від кольорового телебачення протягом одного хокейного чи футбольного матчу людина одержує опромінення 0,1 мкЗв (1мкбер). Якщо людина щодено протягом 3 годин дивиться телепередачі, то доза опромінення становить 5 мкЗв. Від люмінестуючих годинників, телебачення та інших техногенних факторів сучасна людина одержує понад 2-3 мзв (200-300 мбер).

Певна частина радіонуклідів надходить до раціону людини з продуктами

харчування, добутими у Світовому океані, тому що через високу мінералізацію морської води продукти моря забруднені стронцієм і цезієм.

Відносно чисті від радіонуклідів є артезіанські й деякі ґрунтові води завдяки їх ізольованності від поверхневих шарів і атмосфери. А талі, дощові та утворені з них підземні води можуть бути джерелом надходження деяких радіонуклідів до організму рослин, тварин, людини.

З хлібопродуктами до організму людини може надходити від однієї третини до половини радіонуклідів від їх загального надходження. Хоча хліб входить до числа факторів, здатних знижувати засвоєння стронцію, особливо коли він виготовлений з темних сортів борошна, яке містить фітин – органічний препарат фосфору. Фітин здатний зв’язувати цей радіоактивний елемент і перешкоджає всмоктування його в кишечнику. Але фітин одночасно зв’язує і кальцій, знижуючи його вміст в організмі.

Досить значним джерелом надходження радіонуклідів до організму людини може бути молоко.

Значну частину радіонуклідів накопичують картопля, м’ясо і риба, гриби. У рибі й молюсках концентрується досить значна кількість свинцю-210, полонію-210, тому люди, які споживають багато риби та інших дарів моря, одержують відносно значні дози інкорпорованої радіації. Накопичення радіонуклідів у риб різних видів у одній й тій же водоймі може розрізнятись у 2-3 рази. Для хижих видів риб, наприклад, щука, окунь, накопичення стронцію - 90 мінімальні і дуже значні – цезію-137, а для рослинноїдних риб (короп, карась) навпаки максимальні накопичення стронцію і мінімальні цезію. Навіть станом на 2008 рік у деяких районах Київської області у грибах накопичується знача кількість радіонуклідів. Найбільше їх у гриба польського (понад 1000 Бк при допустимій нормі 500 Бк), у білих грибів – до 800 Бк, в опеньках – менше 500 Бк.

Найменше радіонуклідів в організмі гідробіонтів накопичується в прісних

водоймах холодних кміматичних поясів, оскільки вода таких водойм

слабкомінералізована. У таких водоймах порівняно легко одержувати

екологічно чисті продукти.

Значному радіоактивному забрудненню гідробіонтів сприяє теплове забруднення водойм, до яких здійснюються скидии води з теплових і атомних електростанцій. З підвищенням температури водойм особливо зростає накопичення цезію в організмі риби.

Населення північних реґіонів, яке споживає багато м’яса оленів, теж накопичує більше інкорпорованих радіонуклідів. Це обумовлено тим, що олені поїдають багато лишайників, а ці рослини особливо багато концентрують в собі радіонуклідів (полонію, свинцю).

Встановлено, що найбільшу питому вагу серед природних джерел радіації займає газ радон. Радон – невидимий газ. Він не має запаху і смаку, у 7,5 разів тяжчий, ніж повітря. У природі радон зустрічається у двох основних видах: радон-222 і радон-220. Основна частина радіації виділяється не від самого радону, а від дочірних продуктів розпаду. Значну частину дози опромінення людина одержує від радіонуклідів радону, що попадають до організму з повітрям.

Радон виділяється із земної кори повсюдно, тому максимальну частинуопромінення від нього людина одержує, знаходячись у закритому, непровітреному приміщенні нижніх поверхів будинків, куди газ проникає через фундамент і підлогу. Концентрація його у закритих приміщеннях може бути у 8 разів вищою, ніж на вулиці, а на верхніх поверхах значно нижчою, ніж на першому чи у підвалах.

На надходження і накопичення радіонуклідів в організмі риб впливає “теплове” забруднення водойм, зокрема нагрівання води за рахунок скидів гарячих вод від теплових і атомних електростанцій тощо, що впливає на фізику і хімію радіонуклідів та біологічні властивості гідробіонтів.

Радіоактивні речовини проникають до організму через легені з атмосферним повітрям, через шлунково-кишковий тракт, з продуктами харчування та водою, через рани на шкірі і навіть через неушкоджену шкіру.

Потрапляючи до організму, радіонукліди затримуються там від декількох днів до десятків років і діють як мікрореактори, здійснюючи фізичний, хімічний, біологічний вплив на клітини, тканини, органи.

Розподіляються радіонукліди в організмі нерівномірно. Стронцій, барій,

радій накопичується в кістках; лантаноїди, плутоній – у печінці, селезінці, кістковому мозку; цезій, рубідій – у м’язах; рутеній – у нирках; радіоізотопи

йоду – у щитовидній залозі.