Структура уроку

Структура уроку визначається навчально-виховними цілями. Якщо метою уроку є виготовлення різноманітних виробів, то основна увага приділяється практичному навчанню. Якщо ж учнів необхідно ознайомити з властивостями матеріалу, особливостями його використання, то основна частина часу уроку витрачається на проведення дослідів з виявлення тих чи інших властивостей.

Комбінований урок з трудового навчання може мати таку структуру:

І. Організація класу. Як відомо, якість уроку значною мірою залежить від того, наскільки організовано він починається. Насамперед учитель перевіряє готовність учнів до уроку. Урок можна розпочинати лише тоді, коли вчитель переконається, що всі учні мають необхідні для роботи матеріали та інструменти. Якщо учні користуються матеріалами, які зберігаються у робочій кімнаті, або інструментами загального користування, то доцільно їх роздавати на робочі місця до початку уроку.

ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель повідомляє тему і мету уроку, називає (демонструє) об’єкт праці, його практичне застосування Розуміння учнями мети уроку забезпечує свідому й цілеспрямовану трудову діяльність, навчальний і виховний характер його змісту.

Іноді доцільно з’ясувати доцільність трудової діяльності разом з учнями Якщо, наприклад, заплановано виготовлення вітальних листівок чи подарунків для ветеранів війни, то вчитель запитує в учнів про свято, яке наближається, про ветеранів (родичів чи знайомих), про те, як діти можуть їх привітати. Після цього називає тему уроку, навчальну і розвиваючу цілі. Виховну мету (виховання поваги до ветеранів та виховання естетики під час виготовлення виробів) учні визначають самі під керівництвом учителя.

ІІІ. Актуалізація знань учнів. На цьому етапі уроку вчитель виявляє опорні знання учнів, їх готовність до сприймання навчального матеріалу, використовуючи метод бесіди (запитання до учнів мають бути конкретними, точними, чіткими). Так, вивчаючи тему «Аплікаті з кольорового паперу» (1-й клас), учні вже мають певні знання про цей вид роботи, тільки з рослинними формами. Тому на запитання вчителя «Що таке аплікація?», «Для чого й застосовують?», «З якого матеріалу можна використати основу для аплікації?» першокласники, як правило, дають правильну відповідь.

IV. Послідовність трудових дій. Планування послідовності роботи здійснюють для того, щоб учні усвідомили обсяг і характер трудового завдання. Аналіз трудової діяльності можна проводити на основі зразка виробу, графічного зображення, застосовуючи комплексний метод – інструктаж. Під час визначення послідовності трудових дій слід залучати дітей до аналізу об’єкта праці, визначення його розмірів, форми, конструкції, матеріалу. Доцільно це робити за допомогою таких запитань:

• Яка загальна форма виробу?

• 3 яких основних частин складається виріб?

• Як з’єднані деталі у ньому, нерухомо, рухомо, роз’ємно?

• 3 яких матеріалів виготовлено виріб?

• Які інструменти необхідні будуть для роботи?

• Які частини виробу спочатку виготовляти?

• У якій послідовності краще їх з’єднувати?

У процесі виконання творчих робіт учень самостійно аналізує створений ним образ спроектованого виробу.

На цьому етапі уроку вчитель повідомляє учням, або повторює з ними правила безпечної праці з відповідним інструментом, а також санітарно-гігієнічні вимоги під час роботи з матеріалами, що використовуються.

V. Самостійна робота учнів. Це найважливіша частина уроку, на яку відводиться 30-35 хв. Самостійна робота учнів над виготовленням виробу не виключає керівної ролі вчителя на уроці. Вчитель стежить за діяльністю усього класу й кожного учня окремо, за прийомами виконання завдання, дотриманням правил безпеки і культури праці Якщо неправильно виконує завдання один або кілька учнів, учитель дає індивідуально додатковий інструктаж. За наявності помилок у більшої частини учнів учитель припиняє роботу і проводить фронтальний інструктаж, вказує на допущені помилки і пояснює шляхи їх виправлення. Вказуючи на помилки, вчитель не виконує роботу за учнів, а тільки керує їхніми діями. Надмірна опіка вчителя заважає вихованню самостійності в учнів, тому індивідуальна допомога потрібна тільки в разі необхідності, щоб вивести дитину знову на сходинку «самостійної стежини».

На уроках трудового навчання використовуються різні форми практичної роботи учнів, зокрема фронтальна, парна, групова, колективна (залежно від кількості учнів, задіяних у виконанні трудового завдання). Цікаві уроки можна проводити у формі ділової гри чи змагання.

Під час виконання нескладних практичних завдань методисти рекомендують використовувати музичний супровід, так звану функціональну музику, яка виконує певну функцію – створює на уроці позитивний емоційний фон трудового процесу, підвищує настрій учнів, їхню працездатність. Звичайно, що музика має бути мелодійною і без надмірного звучання. Якщо вчитель помічає, що учні стомлюються, проводить з ними фізкультвправи.

Тим дітям, які раніше всіх виконали завдання, вчитель радить попрацювати додатково. Наприклад, зміцнити виріб надійнішим кріпленням, оздобити виріб, придумати йому назву, а також, в разі потреби, допомогти своїм однокласникам.

VI. Аналіз та оцінювання учнівських робіт. За 3 – 4 хв. до кінця уроку вчитель вибирає кілька дитячих робіт для колективного обговорення, активно залучаючи учнів до аналізу й оцінювання їх якості. Підсумовує висловлювання учнів, навчає їх об'єктивно оцінювати якість виробу Роботи решти учнів схвалює (чи вказує на недоліки) індивідуально. Особливо відмічає тих, хто виявив творчу самостійність.

Об’єктивне оцінювання навчальних досягнень учнів сприяє їхній активній трудовій та пізнавальній діяльності.

Критерії оцінювання робіт з трудового навчання носять комплексний характер. Вони включають такі компоненти:

• рівень застосування передбачених програмою теоретичних знань та вмінь у практичній діяльності;

• рівень засвоєння прийомів роботи ручним інструментом;

• забезпечення якості виробу під час виконання робіт;

• рівень економності, раціональності при використанні матеріалів;

• рівень самостійності, творчості у процесі організації І виконання роботи;

• додержання правил безпеки та культури праці.

Оцінюючи учнівську роботу, вчитель звертає увагу на поставлену мету уроку. Якщо, наприклад, одним з навчально-виховних завдань є виховання у дітей економного ставлення до матеріалу, то вчитель акцентує на цьому увагу, даючи пріоритет даній вимозі і в оцінюванні виробу. Першочерговим критерієм оцінки творчої учнівської роботи є конструктивний підхід до створення виробу, його новизна, оригінальність.

VII. Прибирання робочих місць. Після того як вчитель з’ясує, що учні засвоїли матеріал уроку, дає завдання прибрати робочі місця. Кожен учень прибирає своє робоче місце. Інструменти індивідуального користування діти складають у папки, а загального користування здають черговим для зберігання їх у шафі. Рештки матеріалів також складають у папки або шафи. Чергові перевіряють чистоту робочих місць і приймають кімнату.

Зауважимо, що визначення етапів уроку є умовним. Послідовність роботи над виробом залежить від складності самих виробів, від умінь та досвіду учнів, технологічних рішень.

Плануючи урок, проводячи його, слід пам’ятати, що 20% навчального часу (8 – 10 хвилин) відведено на актуалізацію опорних знань, повідомлення технологічних відомостей, аналіз та оцінку учнівських робіт, а 80% часу на уроці займає виконання трудового завдання.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ СУЧАСНОГО УРОКУ РУЧНОЇ ПРАЦІ.