Розвиваючий характер предметно-практичної діяльності

Щоб предметно-практична діяльність носила розвиваючий характер, її зміст повинен знаходитися в «зоні найближчого розвитку». Річ у тому, що на автоматичний розвиток розуму через практичну інформацію можна розраховувати лише в наймолодшому дошкільному віці. Малюк набуває цінного досвіду і знання про навколишній світ просто через аналізатори.

Пізніше до обмацувань ( к ощупываниям), розгляданню додаються маніпуляції з предметами. Дитина намагається пересувати, міняти їх положення щодо один одного в просторі, приставляти, прикладати, приєднувати і т.і. При цьому він не ставить перед собою якої-небудь мети; маніпулятивні дії хаотичні і наперед не осмислюються, але саме вони дозволяють на даному віковому рівні значно розширювати і уточнювати сенсорний досвід і розвивати мислення.

У подальші вікові періоди маніпуляції з предметами вже не забезпечують інтенсивного розвитку дошкільника і поступово заміщаються такими видами практичної діяльності, в яких наперед присутня певна мета (або задум): побудувати будинок, намалювати машину і т.п.

Проте чим старше стає дошкільник, тим великої стійкості набуває первинний задум, а розвиваюча дія практичної діяльності визначається вже тим, наскільки вона підкоряється цьому задуму. У старшому дошкільному і молодшому шкільному віці слід включати сформований у дітей сенсорний досвід в побудову складніших пізнавальних процесів, причому так, щоб практична діяльність була необхідною ланкою в протіканні цих процесів.

Виходячи з цього, не можна визнати відповідаючими науковим вимогам такі методики трудового навчання, які роз'єднують практичну і розумову діяльність учнів. Такий розподіл буває в тих випадках, коли учень механічно працює від початку до кінця по інструкції, крок за кроком виконуючи розроблені іншою людиною дії. При цьому не має значення, чи даються ці інструкції вчителем усно або вони написані на картці. Головне, що така організація роботи фактично виключає діяльність учня і обмежує для нього можливість мислення, пізнання і розвитку – тобто того головного, ради чого і існує навчання.

«Мислення як процес, - відзначає доктор психологічних наук А.В.Брушлинський, - виступає особливо виразно перш за все в тих випадках, коли, наприклад, людина довго і наполегливо вирішує важку для нього розумову задачу або проблему (математичну, технічну, психологічну). В загальному підсумку своїх тривалих і наполегливих спроб він нарешті знаходить рішення цієї задачі або, навпаки, не знаходить його». Звернемо особливу увагу на останню фразу: для людини, що пізнає, позитивним результатом є не тільки успішне рішення проблеми, але навіть і її «нерішення». Невдача в спробах її вирішити – теж продукт мислення як діяльності і вона теж сприяє формуванню найважливіших новоутворень в психіці: у людини формуються все більш адекватні способи мислення і пізнання, виробляються нові знання, способи розумових дій, мотиви, відчуття, здібності, а також відношення до того, що він робить.

«Мислення – це завжди шукання і відкриття нового. Отже, той факт, що діти засвоюють вже відомі людству знання і роблять це за допомогою дорослих, не виключає, а, навпаки, припускає необхідність у дітей справжнього, самостійного мислення. Інакше засвоєння знань буде чисто формальним, поверхневим, бездумним, механічним». Відмітимо ще раз, що якщо завдання не викликає у дитини взагалі ніяких утруднень, то для свого виконання воно не вимагає мислення.

Завданням практичної діяльності в школі є зовсім не виробництво корисних предметів, а поглиблення загальної освіти. Що добре для робочого, який потрібен за певний час виготовити якомога більше виробів або деталей, то абсолютно не годиться для школяра, для якого практична діяльність є перш за все засобом поглиблення пізнання. Пізнавальна функція предметно-практичної діяльності полягає в тому, щоб стимулювати уважне вивчення навколишньої дійсності (в першу чергу об'єктів природи).

Саме у зв'язку з цим дослідники давно звернули увагу на конструювання, яке дозволяє органічно сполучати розумову і практичну діяльність.

Папір і картон.

Історична довідка. Виробництво паперу і картону бере свій початок у стародавньому Китаї (І-II ст. н.е.). Вважають, що папір винайшов китайський вчений Цай Лунь. Застосування паперу в Європі відноситься до X-XI ст. У XVI столітті стали виготовляти папір у Росії.

До появи паперу в країнах писали на різних матеріалах: так, у Китаї писали на шовку та на бамбукових дощечках, в Єгипті - на папірусі, в країнах Малої Азії - на пергаменті. Крім цих матеріалів, застосовували для письма дощечки, каміння, берест тощо.

Технологічний процес виготовлення паперу. Сировиною для виготовлення паперу є деревина, солома, ганчір'я, макулатура. Для виготовлення високоякісного паперу застосовується макулатура, ганчір'я, целюлоза. Крім того, для виготовлення паперу потрібні ще різні наповнювачі: каніфольний клей, каолін (біла глина), тальк, гіпс, барвники.

Сучасний машинний спосіб виробництва паперу складається з чотирьох основних процесів: підготовка сировина шляхом меха­нічного подрібнення і хімічної обробки, приготування паперової маси, відливання паперової стрічки, остаточна обробка паперу.

Приготовлена паперова маса безперервним потоком надходить на металеву сітку, що рухається, папероробної машини. На сітці з паперової маси видаляється вода, і маса стає паперовою стріч­кою, яка по черзі і проходить пресову, сушильну і обробну части­ни папероробної машини.

Готовий папір намотується в рулон.

Сорти паперу. Виготовляється більше 200 сортів паперу. Учнів І-III класів слід ознайомити тільки з найбільш розповсюдженими і добре їм відомими сортами паперу. Звичайно в паперовій промисловості розрізняють сорти паперу за номерами. Кожному номеру відповідає певний сорт паперу, певної ваги в 1 кв.м. Крім того, папір розрізняють за його застосуванням: папір для креслення і малювання, папір для письма (для зошитів, книжок, газет, поштовий, журнальний), фарбований папір, обгортковий, шпалерний, для квітів тощо.

Застосування паперу. Основне призначення паперу - матеріал для письма та друкування. З паперу виготовляють зошити, на ньому друкують книжки, журнали, газети, схеми, таблиці, креслення, картини тощо. Крім того, папір і картон використовують як обгортковий і пакувальний матеріал, з картону виготовляють толь і руберойд, які застосовуються в будівельній справі, з паперу виготовляють шпалери, спеціально приготовлений папір використовують в електротехніці.