18.Концепції «глобальних міст» у постіндустріальній економіці.

Світове місто – це певна обмежена територія, де концентруються глобальні політичні і соціально-економічні процечи. Таке місто зазвичай має ключовий вплив для великих регіонів Землі має на них сильний політичний, економічний і культурний вплив.

Центр глобалізації – це концентрація об'єднань у сфері економіки, політики, культури, яка характеризується високим рівнем доходів, досягненням технічного прогресу та високою просторовою мобільністю людей, ідей, капіталів.

Існує декілька варіацій критеріїв надання місту статусу «глобального».

На початку 90-х рр. 20 ст. британський вчений Пітер Тейлор вперше запропонував концепцію глобальних міст. Це «британська концепція» GlobalizationandWorldCitiesResearchNetwork, згідно з якою глобальним може вважатися таке місто яке здійснює:

• Вплив на формування глобальних інвестиційних потоків і процесів

• Виконання міжнародних політичних функцій

• Концентрацію і розподілення вищих послуг

Згідно даної концепції глобальні міста поділяються на такі категорії:

• Провідні (Лондон, Нью-Йорк, Париж, Токіо)

• Важливі (Сан-Франциско, Сідней, Торонто, Цюріх)

• Другорядні (Амстердам, Бостон, Вашингтон, Женева)

• На стадії формування (Афіни, Відень, Київ, Абу-Дабі)

Існує ще декілька інших систем оцінювання. Корінним чином вони не відрізняються, проте в різних методологіях оцінки можуть застосовуватися різні критерії. Наприклад, «американська концепція» Керні – GlobalCityIndex. Також є ще GlobalPowerCityIndex автор Хору Ітікава.

Але є ще одна концепція, яка належить до найновіших концепцій. Висунута Дж. Фрідманом, який для виділення глобальних міст використовував такі критерії:

1) чисельність населення;

2) роль міста як великого фінансового центру;

3) ступінь концентрації штаб-квартир ТНК;

4) важливість міжнародних функцій і наявність міжнародних організацій;

5) швидке зростання сфери ділових послуг;

6) концентрування обробної промисловості;

7) роль великого транспортного вузла.

Донедавна ця концепція застосовувалася тільки щодо країн з ринковою економікою, а як приклади глобальних міст розглядали Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж і деякі інші крупні міста.

19 Фізико-географічні фактори формування туристичних ресурсів Європи

Європа - невелика частина світу , розташована на заході найбільшого материка Землі - Євразії. площа Європи разом з островами - близько 10 млн км ²Перевага в європейських платформних структур проявляється у поширенні рівнинних типів рельєфу , особливо характерних для Східної Європи. Різноманітним рельєфом відрізняється Альпійська геосинклінальная складчаста область Більша частина Європи – це рівнинна або горбкувата місцевість. Найбільш великі рівнини – Східноєвропейська, Середньоєвропейська, Середньо- та Нижньодунайські, Паризький басейн. Гори займають 17% території. Основні гірські системи – Альпи, Карпати, Апенніни, Піренеї, частина Кавказу. Берега Європи сильно порізані затоками і протоками , тут багато півостровів і островів. Найбільші півострова - Скандинавський , Ютландія , Піренейський , Апеннінський , Балканський і Кримський . Вони займають близько 1 / 4 загальної площі Європи. Загальна довжина берегової лінії - близько 38 тис. км .На більшій частині території клімат помірний ( на заході - океанічний , на сході - континентальний , зі сніжною і морозною зимою ) , на північних островах - субарктичний і арктичний , у Пд . Європі - середземноморський.Основні річки: Волга ( 3530 км) , Дунай , Дніпро , Дон , Печора , Сівши. Двіна , Рейн , Вісла , Ельба , Одра , Рона , Луара , Тахо . Великі озера: Ладозьке , Онезьке , Чудское , Венерн , Балатон , Женевське . Моря Атлантичного океану - Північне , Балтійське - омивають західні береги , а Середземне , Чорне , Азовське - глибоко врізаються в сушу з півдня. Моря Північного Льодовитого океану - Норвезьке , Баренцове , Карське , Біле - омивають Європу на півночі. На південному сході розташоване безстічне Каспійське море- озеро. На території Європи представлені такі типи рослинності: тундровий, тайговий, неморальний, що включає широколистяні і хвойно-широколистяні ліси і пов'язані з ними чагарникові і трав'яні угруповання; степовий, пустельний, субтропічний чагарниково-деревний. Найпоширеніші лісові типи рослинності, найменш — тундровий і пустельний. В арктичних, субарктичних і тайгових широтах розходження у зональних типах рослинності між районами з океанічним і помірно континентальним кліматом виражені слабко. У розподілі комплексів тварин виявляється велика залежність від розміщення основних типів рослинності, у зв'язку з чим тваринному світу також властива географічна зональність. Однак ступінь її виразності менший, ніж у рослинності, оскільки одні й ті самі комплекси тварин можуть бути присвячені до різних, але екологічно близьких типів рослинного покриву.