7. Сучасна демографічна карта світу

Народонаселення (населення) — це відносно стійка сукупність людей, яка пpиpодно й істоpично формується, безпеpеpвно самовідновлюється у пpоцесівідтвоpення життя. Це — провідний матеpіальний компонент людського суспільства.

Народ — населення держави, мешканці країни.

На́ція —— історична спільність людей, що складається в процесі формування певних характерних її ознак.

Є такі типи розселення:

• Урбаніза́ція — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

• Рурбанізація — процес поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість.

Мегаполіс-це місто з населенням більше 1 мільйона чоловік

№	Місто	Населення	Країна	Континент
1	Шанхай	12 762 953	Китай	Азія
2	Мумбаї (Бомбей)	12 692 717	Індія	Азія
3	Карачі	11 627 379	Пакистан	Азія
4	Буенос-Айрес	11 548 541	Аргентина	Південна Америка
5	Нью Делі	10 928 270	Індія	Азія

Типи відтворення населення. Природний рух (відтворення) населення — процес збереження в часі та просторі конкретно-історичної міри даного населення. Співвідношення між народжуваністю й смертністю в різних регіонах світу і країнах неоднакові. На природний приріст населення впливають багато чинників: соціально-економічний, матеріальний, культурний, становище жінок у суспільстві, особливості статевої та вікової структури населення, традиції, звичаї, політика в державі щодо народонаселення тощо. Розрізняють два типи відтворення населення.

Перший тип відтворення поширюється на країни з розвинутою економікою — країниЄвропи, Північної Америки, Австралію і Нову Зеландію. Для цього типу характерні невисокі та низькі показники народжуваності й смертності та уповільнені темпи природного приросту населення, що зумовлено демографічними й соціально-економічними причинами.

Другий тип відтворення населення характерний для більшості країн Африки, Азії, Південної Америки, що розвиваються, з низькими показниками економічного і соціального розвитку. Там дуже високим є рівень народжуваності (40-50 осіб на 1000 жителів) і відносно низьким — рівень смертності.

На базі співвідношення різних вікових груп визначають три типи вікових структур населення: прогресивний (що розвивається), стаціонарний (стабілізований), регресивний (що деградує). Вважається, що прогресивним є такий тип популяції населення, коли його чисельність у віці до 15 р. становить понад 25%, а 50 років і більше — менше 25%.

Країни Європи наближаються до регресивного типу у зв'язку зі зростанням частки осіб старших вікових груп. Показник "молодості", тобто різниця між показниками молодшої та старшої вікових груп, найменший у : талії (-1,5 %), Німеччині (0,9 %), Норвегії (3,6 %), Франції (4 %), Угорщині 3,6 %), Україні (9,2 %), Білорусі, Росії (57,0).

У більшості країн Азії і Африки вікова структура молода. "Молодість" характерна для Лівії, Гани (47,6 %), Ефіопії (45,2 %), Того, Замбії (42,2 %), Сирії (41,9 %), Мадагаскару (41 %).

Зараз у світі найчастіше застосовується поділ населення на три вікові тупи: до 15 (або до 19 р.) — діти і юнаки; 15-64 (або 20-59 рр.) — молодь дорослі; більше 65 (або 60 р.) — люди похилого віку.

Великий вплив на чисельність населення і його склад у багатьох країнах, їхню робочу силу роблять зовнішні міграції, тобто еміграції й імміграції. Вони грали і відіграють багатобічну роль у розвитку людства, виступаючи формою пристосування людини до мінливих умов його існування

За наявними офіційними даними, найбільшим у світі за обсягами міграції є міграційний коридор Мексика → США: на 2010 р. кількість мігрантів на цьому напрямку склала 11,6 млн чол. Далі йдуть напрямки міграції в країнах колишнього СРСР: Росія → Україна і Україна → Росія, потім — Бангладеш → Індія; на цих напрямках велика кількість корінних жителів виявилися мігрантами, не за рахунок зміни місця проживання, а в результаті встановлення нових державних кордонів.