2.2. Особливості сприймання музичного матеріалу дітьми дошкільного віку зі складними порушеннями психофізичного розвитку

Особливості пізнавальної сфери та пізнавально-психічних процесів, емоційно-вольової та особистісної сфери дітей 5-6 років зі складними психофізичними порушеннями потребують спеціального корекційного впливу для компенсації складних комбінованих порушень.

У дітей із діагнозом дитячий церебральний параліч спостерігаються супутні порушення (затримка психічного розвитку, аутизм, порушення інтелекту, зору чи слуху), які в свою чергу ускладнюють процес корекційної роботи з ними і потребують додаткових знань про особливості їх розвитку.

СПРИЙМАННЯ людини завжди пов'язано із розумінням сприймаємого об'єкту чи предмету. Тому можна зауважити, що сприймання є першою фазою будь-якого мисленнєвого процесу.

У дітей даної категорії ураженою є центральна нервова система, яка контролює роботу м’язів, відповідає за рівновагу і довільність рухів. Внаслідок чого порушується психічний та інтелектуальний розвиток, поведінкова сфера, спостерігається затримка моторного розвитку в поєднанні з наростаючими патологічними постуральними рефлексами і порушеннями тонусу м'язів. Автоматично це призводить до рухо-мовленнєвих порушень, розладів поведінки, мотивації та відхилень у психоемоційній сфері. Так останнім часом у працях О.Козявкіна, Н.Козявкіної, С.Гордієвича, Г.Лунь, В.Дерев’янко, М.Бабадаги, Т.Пічугіної та ін. говориться про те, що у більшості дітей з ДЦП потенційно збережені функції для розвитку вищих форм мислення. Проте комплексні порушення (аутизм, порушення інтелекту, зору, слуху), астенічні прояви, низький запас знань як наслідок соціальної депривації приховують їх пізнавальні можливості. Порушення м’язового тонусу, патологічні рефлекси, несформованість рівноваги та координації, недорозвиненість дрібної моторики призводить до відсутності самостійності, концентрації, тривалого напруження, слабкості уваги, афективних порушення та інфантилізму в цілому. Стає зрозумілим, що страждає їх пізнавальна сфера, психічні процеси, емоційно-вольова та особистісна сфера, які потребують особливої уваги з боку фахівців (лікарів, психологів, спеціальних педагогів, батьків та ін.).

Як цілісне відображення предметів, ситуацій, подій, що виникає внаслідок безпосередньої дії фізичних подразників на органи чуття, сприймання забезпечує людині орієнтування в навколишньому світі. Як етап пізнання воно пов’язане з пам’яттю, уявленням, мисленням, мовою та мовленням, увагою і має певне афективно-емоційне забарвлення, що стимулюється мотивацією.

У загальному розвитку дітей із ДЦП емоційно-образне сприймання відбувається в умовах обмеженості інформування. Важливою умовою їх успішного розвитку є організація цілеспрямованого вибіркового сприймання змісту і форми музичної мови та художнього образу. Для них характерним є слабкий емоційний відгук на звучання музики, неспроможність сприймання музично-естетичної інформації та недостатність досвіду сприймання музики. Воно характеризується як уповільнене, вузьке та фрагментарне. Значні його недоліки зумовлюють наявність неадекватних образів, невміння аналізувати, що перешкоджає засвоєнню музичного матеріалу в межах програми дошкільного закладу.

Насамперед, у процесі занять з музикотерапії слід враховувати особливості сприймання музичного матеріалу дітьми і вміння його оцінювати. Оскільки в них переважають емоції, які можуть бути неадекватними, плутаними, фрагментарними, їм складно розрізняти прекрасне й потворне. Їхньому сприйманню властиві дифузність і невибірковість.

Ці особливості сприймання обумовлюють труднощі, яких діти зі складними психофізичними порушеннями зазнають під час осмислення прекрасного не тільки в музиці, а й в мистецтві, дійсності. Невміння визначати настрій музичного твору та виражальні засоби спричиняють виявлення несуттєвих відношень і зв’язків під час осмислення змісту й ролі музичного образу і як наслідок – недостатньо адекватне розуміння музичного матеріалу.

Характерним для всіх дітей даної категорії є недорозвиток функцій ПАМ’ЯТІ, яка є однією із важливих умов продуктивності пізнавальної діяльності. Вони також зазнають великих труднощів у запам’ятовуванні, відтворюванні сприйнятого й вивченого музичного матеріалу. Діти не розуміють його значення та не виконують завдання. Вони здатні до механічного бездумного повторювання та заучування матеріалу, що призводить до швидкого забування отриманої інформації. Це відбувається тому, що механізми їх пам’яті гірше функціонують і знижують швидкість, тривалість запам’ятовування, повноту та точність навчального повідомлення. Як правило вони запам’ятовують лише яскраві музичні образи, які супроводжуються цікавою розповіддю, гарними зображеннями або цікавою наочністю. Тому цим дітям треба більше часу на запам’ятовування музичних творів різних жанрів, допомога у відтворенні слів, текстів привітань або пісень. Іноді вони не можуть пригадати завдання або інструкцію музичного керівника чи терапевта. Все це негативно впливає на загальний розвиток пізнавальних процесів.

Формування, накопичення та систематизація УЯВЛЕНЬ дітей про музику та її звукову різнобарвність потребує від музичного керівника або терапевта винахідливості та творчості. Уявлення дошкільнят даної категорії про музичне мистецтво взагалі відрізняються фрагментарністю, розірваністю ознак і властивостей предметів, значно ускладнюють цілісне віддзеркалення образів і явищ довкілля.

МИСЛЕННЯ як процес пізнавальної діяльності людини характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Порушення вищої нервової системи дітей із комплексними психофізичними порушеннями суттєво відображається на розвитку їх пізнавальних процесів: аналіз, синтез, узагальнення та порівняння. У них спостерігається недорозвиненість здатності до розуміння змісту музики. Процес розрізнення та порівняння двох музичних творів, які відрізняються за характером та жанром, відбувається хаотично.

Характерним для цих дітей є низький рівень узагальнення, тобто уміння порівнювати звуки, ритми, мелодії, пісні, визначати характерні засоби музичної виразності. Адекватне виконання таких завдань передбачає наявність необхідного запасу знань про музичні звуки, їх тривалість, темпи музики (швидкий, повільний), характер (веселий, сумний), динамічні відтінки (гучно, тихо), висоту звучання (високо, низько) тощо. У процесі сприймання музики дошкільнята об’єднують твори за певною характеристикою не на основі виділення їх характерних ознак. Вони не можуть самостійно давати точні відповіді на запитання, пов’язані із сприйманням та оцінюванням музичних творів. Їм надзвичайно важко оформляти свою думку і висловлювати її. Це пов’язано з недостатнім особистісним досвідом дітей дошкільного віку і впливає на формування їх образного мислення, уяви та фантазії.

У процесі занять з музикотерапії спостерігається недостатній розвиток мислення: вкрай низька пізнавальна активність, відсутність мети та планування дій, несформованість мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, узагальнення та порівняння). Вони не набувають стабільного стану. Немає аналізу і розрізнення сприйнятих звуків (не розрізняють шумові від музичних), наявна слабкість розумових операцій (аналізу й синтезу, індукції й дедукції, узагальнення й конкретизації). Тому заняття по формуванню і корекції мислення потребують спеціальної організаційної допомоги, конкретної інструкції.

МОВА І МОВЛЕННЯ як суспільне явище виникає і розвивається під впливом потреб у спілкуванні, допомагає людям знаходити взаєморозуміння і відображає психофізичний стан людини. Навчання мови та мовлення у дітей з діагнозом дитячий церебральний параліч характеризується певними ускладненнями.

Мовленнєві порушення залежать від форми паралічу. Розвиток мовлення відбувається як за загальними, а також специфічними закономірностями. До специфічних відносять проблеми, пов’язані із формуванням артикуляційної бази, обумовлені патологією рефлекторного розвитку, лексико-граматичні порушення, опосередковано пов’язані із сенсорно-моторною недостатністю.

Порушення, пов’язані з керуванням роботою м’яз піднебінно-глоткового кільця спричиняє наявність назалізованого забарвлення під час звучання всіх звуків. Також для даної категорії дітей характерна у більшості випадків підвищена салівація (слинотеча), спричинена дискінезіями в оральній області. Ці та інші порушення, зумовлені розладами рухливості, справляють негативний вплив на формування фонематичного компоненту мовлення.

Одним із характерних мовленнєвих порушень у дітей із ДЦП є алалія та затримка мовленнєвого розвитку. Системний недорозвиток мовлення, в основі якого лежать труднощі засвоєння мовних одиниць та правил їх функціонування, призводить до ускладнення розуміння мови та її розвитку в цілому. Різні форми дизартрії та анартрії проявляються в повній нездатності до вимови або мінімальних порушень звуковимови. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Характерним при анартрії є іннервація артикуляційних органів та голосового апарату, що негативно впливає на становлення функцій мовлення та забезпечення дихальних шляхів мовленнєвим диханням.

Відомо, що напрямок та сила видихуваного повітря під час артикуляції того чи іншого звуку відіграє важливе значення для звучання і впізнавання фонеми. Тож неправильний напрямок видиху повітря спричиняє помилки, пов’язані з упізнаванням та розрізненням фонем у власному мовному потоці, що в свою чергу, порушує слуховий контроль дитини за власною вимовою. Поверхове та уривчасте дихання, обмеження рухів діафрагми, нерівномірне та погано контрольоване дихання призводить до того, що страждає розумова діяльність.

Механізми регуляції м’язового тонусу та рухів знаходяться під впливом рухового аналізатору великих півкуль та нижніх відділів головного мозку. Саме ці структури при їх ураженні стають причиною поліморфної симптоматики ДЦП.

У засвоєнні мови велику роль відіграють імітаційні можливості, які у дітей із ДЦП також знаходяться на значно нижчому рівні розвитку. Наспівувати або імітувати звуки дорослого дитині вкрай непросто. Емоційне зближення з дитиною відбувається за умови щирого спілкування і професійного підходу. Особливий впливу на дитину має звучання духовної музики. Такий метод стимуляції мовлення, в основі якого лежить розвиток емоційної сфери, допоміг зрозуміти, що використання музики специфічним образом стимулює мовлення дитини. Духовні пісні, псалми співалися і раніше людьми з особливими потребами. Це допомагало їм заробляти на життя і наповнювало його смислом.

У зв’язку з особливостями сприймання музичного матеріалу дітьми та характеристикою його засвоєння, ускладнюється знайомство дошкільнят із світом музичного мистецтва, з довкіллям та його пізнанням, що в свою чергу призводить до зниження їх пізнавальної діяльності в цілому та низького рівня їх мовленнєвої активності.

Важливою умовою продуктивності пізнавальної діяльності є розвиток УВАГИ. Діти дошкільного віку здатні сконцентруватися на об’єкті вивчення на дуже нетривалий час. Це пов’язано з тим, що їх увага нестійка, непостійна, абстрагована і призводить, в свою чергу, до низької працездатності під час занять і до неадекватних реакцій при слуханні деяких музичних творів або у процесі деяких видів корекційно-розвивальної роботи. Через власну неуважність вони не чують пояснень та інструкцій музичного терапевта і не виконують завдання належним чином. Вони здатні засвоїти лише незначний об’єм інформації. Спад уваги відбувається і тоді, коли діти стомлені або їм просто нецікаво. Навіть сама складність завдання, об’єм роботи можуть призвести до зниження концентрації уваги. З’являється роздратованість, небажання продовжувати виконання завдання і, як наслідок, незадоволення. Тому іноді навіть цікаве, емоційне заняття діти не можуть сприймати повноцінно, відволікаються без поважних причин, що в свою чергу порушує процес пізнавальної діяльності.

Процесу вирішення інтелектуальних завдань допомагають ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ особливості дітей. Оскільки у дітей зі складними комбінованими порушеннями емоційно-вольова сфера запізнюється у своєму розвитку, то для них характерно не виконувати завдання, з яким вони потенційно можуть впоратися, не давати відповіді і, взагалі, прагнути уникнути будь-якого навантаження. Певні складнощі виникають при встановленні контакту з такою дитиною. Її емоційні реакції на музичні твори є загальними та недиференційованими. Емоційний відгук виражається частіш за все лише у формі радощів чи суму, а більш тонкі нюанси почуттів виявляються дуже рідко. Діти потребують допомоги, уваги, заохочення з боку фахівців, спеціальних умов, за яких їх навчать використовувати свою емоційно-вольову сферу.

ЕМОЦІЙНА СФЕРА має велике значення в житті людини і допомагає внутрішній регуляції поведінки. На думку В.Дружиніна, емоції можуть служити засобом пізнання світу та спілкування з ним, наповнюють життя красою та багатством переживань, з часом переходять в почуття. Емоційний розвиток дітей даної категорії характеризується як недостатній. Діти зазнають труднощі в середовищі адаптації, порушений їх емоційний комфорт, відсутня психічна рівновага. У стані емоційного пригнічення в них різко падає продуктивність психічних процесів і вони не готові до сприймання, мислення та запам’ятовування. Все це відображається на їх поведінці під час проведення музичних занять: нерішучі, невпевнені у власних силах, інфантильні. Загалом це спричиняє гальмування у розвитку дітей даної категорії. Ось чому вони потребують педагогічної допомоги, спеціального розширення та збагачення сенсорного простору та створення позитивного емоційного середовища.

Відставання в психофізичному розвитку найбільше відображається на їх емоційно-чуттєвому пізнанні світу. Воно обумовлене патологічною перевагою процесів гальмування чи збудження. В гіперактивних дітей афективні стани, які характеризуються раптовими бурхливими переживаннями з втратою вольового контролю, гальмують будь-яке виявлення естетичних почуттів, надають останнім, навіть якщо ті виникають, ефемерного й поверхового характеру і, відповідно, віддаляють дитину від прекрасного; а у випадках психічної загальмованості на перший план виходить емоційна пасивність, і такі діти відрізняються несприйнятливістю як до прекрасного, так і до огидного: вони байдужі до цих проявів навколишнього, не намагаються розібратися, що дійсно їм подобається.

Слухаючи різні музичні твори, порівнюючи їх між собою діти реагують на характер музики, її жанр, темп тощо. Систематизувати та поглибити знання й уявлення про музику в них надзвичайно важко, оскільки їх емоційна нестабільність впливає на функціонування нервової системи та загальний стан їх здоров’я. Як сталі емоційні ставлення почуття реалізуються через емоції і спрямовані завжди на об’єкт чи предмет сприймання. Недорозвинута сенсорна сфера у дітей даної категорії уповільнює розвиток емоційного відгуку на прекрасне, формування естетичних почуттів, поглядів, смаків та переконань в процесі сприймання явищ дійсності та різноманітної творчості. Їх музичний розвиток значною мірою ускладнюється наявністю в них серйозних порушень емоційно-чуттєвої сфери, обумовлених патологічною перевагою процесів гальмування чи збудження. Дітям важко емоційно включитися в процес сприймання музики, а без цього неможливо організувати сумісну діяльність і розвивати активність самої дитини. Їй потрібно давати можливість самостійно обирати улюблену музику, гру, вид діяльності.

Особливості розвитку моторної сфери дітей зі складними психофізичними порушеннями (дитячий церебральний параліч, який поєднується з затримкою психічного розвитку, аутизмом, порушенням інтелекту, зору чи слуху) знаходяться в центрі нашої уваги. Діти розвиваються у просторово обмеженому світі, що перешкоджає формуванню та розвитку особистості, повноцінному спілкуванню з дорослими та однолітками.

Регуляція ДІЯЛЬНОСТІ такої дитини важлива, тому що досить слабкі можливості виявляють діти щодо самостійної творчості. Переважно з самого дитинства вони відчувають на собі надмірну батьківську опіку, їх вважають безпорадними, що у подальшому призводить до психопатичного розвитку особистості хворої дитини, формує в ній негативні установки. І хоча в них присутнє бажання проявити себе в різноманітних видах музичної діяльності, але при цьому вони не завжди адекватно усвідомлюють своїх можливостей, особливо при виконання творчих завдань. Їх діяльність характеризується низькою якістю, відсутністю самостійності та спроможністю повторити минулий досвід.

Таким чином, визначення особливостей сприймання музичного матеріалу дітьми зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку (дитячий церебральний параліч, який поєднується з затримкою психічного розвитку, аутизмом, порушенням інтелекту, зору, слуху) дозволяє нам узагальнити, що причин, які ускладнюють процес виховання та навчання дітей багато:

• недорозвиток усіх видів сприймання;

• недостатність пам’яті;

• несформованість мисленнєвих операцій;

• недостатній розвиток мови та мовлення;

• слабка увага;

• несформованість емоційно-вольової сфери тощо.

Все це гальмує пізнавальні процеси у дітей дошкільного віку зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку і процес їх розвитку відбувається досить повільно. Зважаючи на всі недоліки у процесі сприймання музичного матеріалу, саме на заняттях з музикотерапії діти з певними труднощами у навчанні мають шанс на успіх, який є важливою психологічною передумовою повністю змінити систему цінностей, повірити в себе, в успіх своїх навчальних можливостей.