27.Поняття про особистість та індивідуальність.

Стійкість,єдність та активність особистості.

Особистість-суспільна істота,наділена свідомістю і преставлена психологічними х-ками,які є стійкими,соціально зумовленими і виявляються у суспільних звязках,відносинах з навколишнім світом,іншими людьми та визначають поведінку людини.Як інивід людина має такі ознаки,як вік,стать,освіта,професія,інтереси.Особистістю вона стає в сист. відносин з іншими людьми.Особистість-категорія суспільно-історична.В її характеристиці головними ознаками є суспільна сутність та соціальні ф-ції.Особистість-це якість індивіда.Отже,природні передумови ств.можливості для розвитку суспільних якостей особистості,а становлення їх відбув.тільки в умовах

людського суспільства.Кожна людина має властивий тільки їй набір рис і особливостей,який визн.її індивідуальність.Індивідуальність-неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини,що визначає її своєрідність і неосхожість на інших людей.Виявляється індивідувльність у рисах темпераменту,характеру,в здібностях,особливостях і якостях присхічних процесів,у звичказ і уподобаня

людини.Не існує двох людей з однаковими поєднанням психічних якостей.Індивідуальність-властива кожній людині,але виявляється вона по-різному,в одних людей яскраво і сильно,в інших-малопомітно.Вона може заявити про себе в унтелектальній,емоційній,вольовій чи одразу в усіх сферах психічної діяльності.Особливості волі можуть розвиватися в ступені розвитку вольових якостей.Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності.Кожна особистість відзначається активністю,тобто здатністю впливати на навколишнє середовище,змінюючи і перетворюючи його.Джерелом цієї активності є потреби особистості,які треба задовільняти на впливи зовн.світу,на якіі треба реагувати.Людина живе в сусп.,її активність виявляється в найрізнманітніших видах діяльності,яка має особистий,і суспільний характер.

29.Нервові процеси в КВПГМ.Види гальмування.

Головними процесами нервов.діяльності є збудженя та гальмування.На КВПГМ одночасно впливає вел.к-сть різноманітних подразників,але регулюємо ми не всі подразники,що надходять до кори вел. півкуль.На значну частину подразників організм не реагує,оскільки збудження,спричинені ними,гальмуються.Гальмування відбув.одночасно їз забрудненям.Завдяки гальмуваню ряду ділянок кори збудження спрямовується в якому одному напрямі й зосереджуються в певному пункті кори.За певних умов збудження і гальмування пошир.,іррадіють по корі вел.півкуль,викликаючи збудження або гальмування інших ділянок кори,або знову зосередж.концентруються в пункті свого виникнення.Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різноманітні асоціації-образи,думки,почуття,які посилюють.або гальмують діяльність.Поширення або зосередження збудження та гальмування здійсн.за законом іррадіації та концентрації нервових процесів.Збудження і гальмування взаємодіють між собою.Збудження певних ділянок кори вел.півкуль зумовлює гальмування інших ділянок кори голов.мозку і,навпаки,гальмування одних ділянок кори спричинює збудження в інших її пунктах.Діяльнвсть організму в таких випадках відбув.в напрямі цього збудження,посилюється увага до змісту діяльності.Гальмування нервових процесів буває безумовним,абозовнішнім,і умовним,або внутрішнім.Гальмування- особливий нервовий процес,що проявляється в послабленні абоповній відсутності відпов.реакції на подразненя.

Розрізняють 2 форми гальмування-первинне-для його виникнення необхідна наявність спеціальних гальмівних структур;вторенне-не потребує наявності гальмівних структур.Гальмування розвив.в результаті змін функціональної активності збудливих нейронів.

30.Відтворення та його види.

Відтворення-один із головних процесів памяті.Воно є показником міцностізапамятовування і водночас

насліком цього процесу.Засадовою для відтворення є активізація раніше утв.тимчасових нервов.звязків у КВПГМ.Найпростіша форма відтворення-впізнання.Впізнання-це відтворення,що виникає при повторному сприйманні предметів.Впізнання буває повним і неповним.При повному впізнанні повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюється з ним.Неповне впізнання х-ься невизначеністю,труднощами співвідношення обєкта.Складнішою формою є згадування.Особливість згадування полягає в тому,що воно відбув.без повторного сприймання того,що відтворюється.Згадуванням може бути довідьним,коли воно зумовлюється актуальною потребою відтворити потрібну інформацію.Пригадуваня може бути складною розумовою діяльністю,яка включає в себе поетапне

відтвор.всіх обставин та умов,за яких відбув.процес запамятовування предмета або явища.Спогади-це локалізовані в часі та прострі відтвор.образів нашого минулого.У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею із суспільними подіями,з важливим в особистому життідатами.Специфічним змістом цього відтвор.є факти житєвого шляху людини в контексті історичних умов певного періоду,до яких вона так або інакше була причетна

безпосередньо.Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями,які збугачують і поглиблюють зміст відтворення.

10.Типове та індивідуальне в характері.Формування характеру у дітей і шляхи його виховання.

Характер не успадковується і не є природним властивістю особистістю.Характер формується і розвивається під впливом довколишнього середовища,житєвого досвіду людини,ці впливи мають історичний характер тому,що кожна людина живе в умовах певного суспільно-історичного ладу і склад.як особистість під його впливу.

Як зазначалося, характер формується, розвивається і змінюється в практичній діяльності людини, відображає умови та спосіб його життя.Формування характеру починається з раннього дитинства. Вже в дошкільному віці вимальовуються перші контури характеру, починає складатися звичний спосіб поведінки, певні відносини до дійсності. Риси колективізму, наполегливості, витримки, сміливості в дошкільному віці формуються.Під впливом вимог батьків і вихователів, їх особистого прикладу у дитини поступово складаються поняття про те, що можна і чого не можна, і це починає визначати його поведінку, закладає основи почуття боргу, дисципліни.З вступом до школи починається новий етап формування характеру. Дитина стикається з низкою строгих правил і шкільних обов'язків, що визначають всі його поведінка в школі, вдома, в громадських місцях.Виключно важливу роль у формуванні характеру грає шкільний колектив. У школі дитина вступає у відносини співдружності і взаємодопомоги з товаришами. У нього розвивається свідомість обов'язку і відповідальності перед колективом класу, школи, почуття товариства, колективізм.Вирішальний вплив на характер дитини надає виховання. Не існує дітей, характер яких не можна було б перевиховати і яким не можна було б прищепити певні позитивні якості, усунувши навіть начебто б вже укорінені у них негативні риси.

57.Поняття про вміння та навички та процес їх утворення.

Удосконалювання формування вмінь і навичок багато в чому залежить від єдності в поглядах учителів на сутність цих понять.Уміння, так і навички, зрозуміло, формуються і виявляються в діях. Таким чином, загальною ознакою умінь і навичок є те, що вони характеризують готовність школяра реалізувати знання, які вони одержали на основі засвоєння матеріалу.Розходження між уміннями і навичками виявляються в процесі їх формування. Уміння формуються вправами в умовах, що змінюються, тобто в процесі переносу способів дій у трохи змінену і нову навчальну ситуацію. При удосконалюванні умінь вони в цілому не автоматизуються, оскільки цьому процесові не піддається центральна ланка рішення розумових задач: перебування принципу (основної ідеї) її вирішення на основі зв'язку відомого з невідомим. Тому відзначається, що дії, що відбуваються за допомогою умінь, завжди усвідомлювані.Навички виробляються багаторазовими вправами в тих самих умовах діяльності. При цьому вчинена дія носить автоматизований характер, а контроль за її виконанням здійснюється головним чином підсвідомо. Це розвантажує мозок, допомагає вирішувати йому складну розумову задачу.високорозвинені інтелектуальні уміння мають складну структуру, містять у собі більш прості уміння і ряд навичок, які пов'язані між собою, та забезпечують цілісний акт рішення розумових задач. Розумові дії, у яких виявляються дані уміння, містять у собі аналіз умов і шляхів вирішення задач, способів дій і навичок, їх застосування в потрібній комбінації і послідовності.Професійні уміння і навички хоча і розраховані на використання в конкретних умовах діяльності і є більш вузькими в порівнянні з загальтрудовими уміннями і навичками, однак також знаходять місце у діяльності учня.Процес формування вмінь та навичок здійснюється у взаємозв'язку з вихованням мотивації навчання. Традиційно склалося роздільне вивчення педагогами і психологами цих двох взаємозалежних сторін навчання школярів.