9. Які чинники негативно впливали на розвиток української культури у 1917—1920 рр.?

1 Панування Російської православної церкви в релігійному житті України

2 Панування необмеженої свободи творчості

3 Прагнення всіх режимів примусити культуру обслуговувати їх власні політичні інтереси

4 Залучення великої маси неграмотного населення до культурної діяльності

5 Значні втрати української інтелігенції через фізичне знищення та еміграцію

6 Тривалі бойові дії, відсутність політичної стабільності, часта зміна влади

Завдання 10 передбачає визначення спільних характеристик у порівнюваних історичних об’єктах та відмінностей між ними. Визначте спільне (не менше 1 характеристики) та відмінне (не менше 2 характеристик), запишіть відповідь у бланку відповідей у вигляді таблиці

10. Порівняйте явища та процеси, характерні для внутрішньої політики Центральної Ради та гетьманату п. Скоропадського

Спільне • _____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________
Відмінне
• _________________________________ __________________________________ __________________________________ • _________________________________ __________________________________ __________________________________	• _________________________________ __________________________________ __________________________________ • _________________________________ __________________________________ __________________________________

Завдання 11 спрямоване на роботу з історичним джерелом. Це відкрите завдання, яке передбачає складання розгорнутої письмової відповіді:

1) визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;

2) визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з’ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;

3) поміркуйте, у чому цінність джерела, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів

11. Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

З книжки Анатолія Кузнєцова, очевидця описуваних подій

«Діна ходила читати наказ, швидко прочитала й пішла: біля листків із наказом узагалі довго ніхто не затримувався й розмов не виникало.

Цілі день і вечір тривали обговорення й припущення. У неї були батько й мати, старенькі вже, мати перед приходом німців вийшла з лікарні після операції, от усі й гадали: як їй їхати? Старенькі були впевнені, що на Лук’янівці всіх посадять до потяга та повезуть на радянську територію.

Чоловік Діни був росіянином, прізвище в неї російське, крім того, й зовнішність зовсім не єврейська. Діна була більше схожа на українку і знала українську мову. Сперечалися, гадали, думали й вирішили, що старі поїдуть, а Діна їх проведе, посадить у потяг, а сама залишиться з дітьми – що буде, те й буде.

У батьків вона була на початку сьомої ранку. Весь будинок не спав. Ті, хто їхав, прощалися із сусідами, обіцяли писати, доручали їм речі, квартири, ключі.

Старенькі багато нести не могли, цінностей у них не було, просто взяли найнеобхідніше та харчі. На вулиці Артема вже було справжнє стовпотворіння. Люди з вузлами, з візками, різні двоколки, підводи, інколи навіть вантажівки – усе це стояло, потім просувалося трохи, знову стояло.

Дуже багато було проводжальників: сусіди, друзі, родичі, українці й росіяни, допомагали нести речі, вели хворих, ба й несли на раменах. Уся ця процесія рухалася надто повільно, а вулиця Артема дуже довга.

Лише десь у пообідді дісталися до цвинтарів… Тут упоперек вулиці була дротяна загорожа, стояли протитанкові їжаки – з проходом посередині, стовбичили шеренги німців із бляхами на грудях, а також українські поліцаї у чорних одностроях із сірими обшлагами. Усе було дуже незрозумілим. Діна посадила батьків біля цвинтарної брами, а сама пішла подивитися, що робиться попереду.

Як і багато інших, вона досі гадала, що там стоїть потяг. Чутно було якусь близьку стрілянину, у небі низько кружляв літак, і взагалі навколо панував тривожно-панічний настрій.

У юрмиську – уривки розмов:

– Це війна, війна! Нас вивозять подалі, де спокійніше!

– А чому лише євреїв?

Якась бабуся доволі авторитетним тоном припускала:

– Ну, тому, що вони – споріднена з німцями нація, їх вирішено

вивезти в першу чергу.

Діна заледве проштовхувалася в натовпі, дедалі більше непокоїлась і тут побачила, що попереду всі складають речі. Різні носильні речі, клунки та валізи до купи ліворуч, усі продукти – праворуч. А німці спрямовують усіх далі, частинами: відправлять групу – чекають, потім із певним інтервалом знову пропускають, рахують, рахують... стоп.

Діні стало моторошно. Нічого схожого на залізничний вокзал. Вона ще не знала, що це, але всією душею відчула, що це не вивіз. Усе, що завгодно, тільки не вивіз. Особливо дивували ці поблизькі кулеметні черги...

Можна впевнено припустити, що більшість відчувала те, що й Діна, передчувала недобре, але продовжувала чіплятися за це “нас вивозять” от іще чому. Коли вийшов наказ, дев’ять із десяти євреїв чути не чули про якісь фашистські звірства над євреями. Аж до війни радянські газети лише вихваляли та підносили Гітлера – кращого друга Радянського Союзу й нічого не повідомляли про становище євреїв у Німеччині й Польщі. Серед київських євреїв можна було знайти навіть захоплених прихильників Гітлера як талановитого державного діяча. З другого боку, старші люди розповідали, як німці були в Україні у 1918 році, і тоді вони євреїв не чіпали...

Якийсь солдат підійшов до Діни, швидко й без слів вправно зняв з неї шубку. Тут вона кинулася назад. Відшукала стареньких біля брами, розповіла, що бачила. Батько сказав:

– Доню, ти нам уже не потрібна. Йди…»