Принципи оподаткування

Рівно-мір-ність

Визна-ченість

Зручність для платників податку

Мінімальність вилучення

коштів у

платників податку

Еластич-нісь оподатку-вання

Еконо-мічна ефек-тивність

Рис.

16.6. Найзагальніші принципи функціонування податкової системи

Американським економістом Артуром Лаффером на основі аналізу фактичних матеріалів довів, що зростання податкової ставки до певної межі приводить до збіль­шення доходів бюджету від податків. Однак перевищення цієї межі супроводжується не збільшенням таких надходжень, а їх зменшен­ням. Це пояснюється тим, що зростання податкових ставок посилює податкове навантаження на підприємців, збільшуючи частку їх дохо­ду, що спрямовується на податки. В результаті частина підприємців відмовляється від господарської діяльності, бо вона стала невигід­ною. А частина підприємців ховається “у тінь”, тобто припиняє сплачувати податки. Так звана податкова база зменшується, що на­віть при простих податкових ставках приводить до скорочення над­ходжень до бюджету. Графічно це виражається у вигляді кривої, яка відома в економіці як крива Лаффера (див. рис. 16.7).

Податкова ставка (у %)

100

А ОА

О

Податкові надходження

Рис. 16.7. Крива Лаффера

З графіка видно, що підвищення відсоткової ставки до точки А приводить до збільшення надходжень до бюджету. Але подальше її підвищення супроводжується зменшенням податкових надходжень (починаючи з точки ОА крива рухається у зворотному напрямку). Названа залежність повинна враховуватися при обгрунтуванні податкової політики держави.

4. Фіскальна політика держави

Функції

Фіскальна політика – це система заходів держави у сфері державних витрат та податків, пов'язаних з регулюванням становища в економіці. Як така вона виконує декілька функцій (див. рис. 16.8).

Антициклічне регулювання

Перерозподіл ВВП

Формування державних грошових ресурсів

Рис. 16.8. Функції фіскальної полатики

По-перше, системою названих заходів держава впливає на кон'юнктуру економічного розвитку країни, здійснює антициклічне регулювання економіки. По-друге, з використанням заходів фіскаль­ної політики держава здійснює перерозподіл валового внутрішнього продукту, бо через податки та інші фіскальні канали зменшує або збільшує доходи власників факторів виробництва. І, по-третє, фіс­кальна політика виконує функцію нагромадження грошових ресурсів у розпорядженні держави для реалізації соціальних програм. Розрізня­ють два види фіскальної політики (див. рис. 16.9).

Види фіскальної поітики

Недискреційна

Дискреційна

Рис. 16.9. Види фіскальної політики

Дискреційна фіскальна політика – це свідоме маніпулювання по­датками та урядовими видатками з метою стабілізації економіки, зміни обсягу ВВП, досягнення рівноваги в економіці та зай­нятості і контролю над інфляцією. Вона передбачає зміни в оподат­куванні (зміна ставок оподаткування, скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг, трансферти, обсяги яких нейтральні щодо розмірів доходів) або програмах державних видатків, що пов'язано із прийнят­тям нових законів, якими можна змінювати структуру фіскальної політики. Основними знаряддями дискреційної фіскальної політики є громадська робота і зміни ставок податків.

Недискреційна фіскальна політика – це вплив на обсяги вироб­ництва через так звані автоматичні, або вбудовані, стабілізатори. Ос­танні є механізмами, дія яких постійно спрямована на пом'якшення циклічних коливань. До них належать податкові ставки, розміри допомоги по безробіттю, а також трансфертні платежі, система участі у прибутку. Так, визначенням податкових ставок авто­матично встановлюється залежність між ВВП і розміром податкових надходжень, оскільки останні при сталості податкової ставки зміню­ються залежно від ВВП. Таким є взаємозв'язок між обсягом виплат по безробіттю і кількістю безробітних, що мають право на одержання цього виду допомоги.