5. Необхідність, суть та джерела кредиту

Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Для виникнення кредиту потрібні певні економіко-правові умови.

По-перше, природа кредитної угоди базується на тимчасовому запозиченні чужої власності і обумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань.

По-друге, учасники кредитної угоди повинні бути самостійними особами, при чому дієздатними.

По-третє, кредитна угода може від­буватись лише за умови співпадіння економічних інтересів її учасни­ків – кредитора і позичальника. Суб'єктами кредиту виступають кредитор, який надає об'єкт своєї власності у тимчасове користуван­ня, та позичальник, що отримує позику. Кредиторами і позичальниками можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

За суб'єктами кредитної угоди та їх комбінацією можна виділити основні типи кредитних відносин (це одна з форм виробничих відносин, що ґрунтується на русі початкового капіталу), найпоширеніші з яких такі: кредитні відносини між банками, з одного боку, та підприємствами, господарськими організаціями, товариствами – з іншого; кредитні відносини між банками і державою; підприємствами, організаціями та товариствами; банками і населенням; кредитні відносини між підприємствами, організаціями, товариствами, з одного боку, та населенням, з іншого; кредитні відносини між фізичними особами (громадянами); зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Кожен тип кредитних відносин має свою специфіку, яка, насамперед, визначається складом суб'єктів цих відносин.

Джерелом коштів, які можуть бути надані в позичку, є: залишки на рахунках у банках вивільнених з кругообігу коштів (передусім, це кошти, що призначені для нових закупок сировини, матеріалів, палива, тари тощо); грошові кошти підприємств для виплати заробітної плати; нерозподілені амортизаційні відрахування, прибуток та інші кошти підприємств; грошові заощадження населення; тимчасово вільні кошти, що є на рахунках державного і місцевих бюджетів та бюджетних установ; власні кошти банків; статутний, резервний та інші фонди; нерозподілений прибуток тощо. Отже в народному господарстві постійно є кошти, які можуть використовуватись як кредитні ресурси для надання позичок. Сукупність цих коштів становить позичковий фонд країни. Одна частина його – це постійні ресурси, а друга – перемінні. Постійні ресурси можуть використовуватись для надання довгострокових позичок, а перемінні – переважно для короткострокових.

Функції кредиту

Повніше суть кредиту проявляється у тих функціях, які він вико­нує (див. рис. 16.10).

Регулююча

Розподільна

Заміщення готівки кредитними операціями

Рис. 16.10. Функції кредиту

До функцій кредиту, по-перше, належить розподільна функція, яка полягає у тому, що через кредит тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб використовуються для задоволення тимчасових потреб у таких коштах інших осіб. При цьому перерозподіляються не тільки грошові, а й товарні ресурси. Ця функція проявляється і у ско­роченні потреби суб'єктів господарювання (підприємців) у власних оборотних коштах. Другою функцією кредиту є заміщення готівкових грошей кредитними операціями. Через кредитну систему здійснюється основна частина розрахунків між суб'єктами економічної діяльності у безготівковій формі. Це є важливим фактором економії на грошовій емісії. Виконує кредит і регулюючу функцію, яка полягає в тому, що кредит є важливим важелем державного регулювання економіки.

Організація кредитування здійснюється на певних принципах. Це поверненість, строковість, платність, цільовий характер та забезпеченість.

Виділяють такі види кредиту (див. рис.16.11).