Нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності

Наймані працівники підприємства підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, а тому вони мають право отримувати соціальні виплати при настанні страхових обставин.

Допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачують застрахованій особі на підставі листка непрацездатності. Рішення про призначення (або відмову) допомоги приймає комісія із соціального страхування не пізніше 10 днів з дати надходження документів і фіксує це у протоколі.

Листок непрацездатності видається лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою на весь період тимчасової непрацездатності до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яку затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 р. №455.

Листок непрацездатності не оплачують, якщо працівник:

1) порушував режим, встановлений йому лікарем;

2) травмувався або захворів у процесі вчинення ним злочину;

3) навмисне заподіяв шкоду своєму здоров'ю, щоб ухилитися від роботи, або стимулював хворобу;

4) утратив працездатність під час перебування під арештом або проходження судово-медичної експертизи;

5) перебував на примусовому лікуванні, призначеному за постановою суду;

6) втратив працездатність внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

7) хворів під час відпустки без збереження зарплати.

"Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (з наступними змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 949). Відповідно до названого Порядку середньоденну заробітну плату визначають шляхом ділення нарахованої заробітної плати у розрахунковому періоді на кількість відпрацьованих робочих днів у цьому періоді.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Для осіб, робота яких пов'язана із сезонним характером роботи, для обчислення середньої заробітної плати беруть 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку. Для працівників, які працюють за сумісництвом розрахунковий період визначається за основним місцем роботи.

Приклад

Розмір допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю залежить від страхового стажу застрахованої особи. Страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду страхування від непрацездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховують також деякі періоди, протягом яких страхові внески не сплачувалися, наприклад періоди у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами тощо.

Допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю оплачують у таких розмірах:

• 50 % - для осіб зі страховим стажем до 3 років;

• 60% - від 3 до 5 років (але не більше 1218 гривень);

• 70% - від 5 до 8 років;

• 100 % - понад 8 років.

Незалежно від страхового стажу допомогу (лікарняні) виплачують у 100-відсотковому розмірі:

• особам, віднесеним до 1-4 категорій чорнобильців;

• одному з батьків (або особі, що їх заміняє), який доглядав за хворою дитиною у віці до 14 років, що постраждала від Чорнобильської катастрофи;

• ветеранам війни;

• жертвам нацистських переслідувань.

Допомогу по вагітності та пологах (декретні) виплачує роботодавець за рахунок Фонду соціального страхування. Тривалість декретної відпустки становить 70 календарних днів до пологів і 56 днів після пологів. У випадках ускладнених пологів та при народженні двох і більше дітей післяпологовий період триває 70 днів. Підставою для нарахування декретних є листок непрацездатності і заява співробітниці.

Декретні виплачують у розмірі 100 % заробітку незалежно від трудового стажу. На допомогу по вагітності та пологах не нараховують (і не утримують) внески до пенсійного та інших соціальних фондів. З цієї допомоги не утримують податок з доходів фізичних осіб. Декретні не включають до валових виплат.

У бухгалтерському обліку нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах відображають так:

1. Нараховано допомогу: дебет субрахунку 652 "За соціальним страхуванням" і кредит субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами";

2. Виплачено допомогу: дебет субрахунку 663 і кредит субрахунку 301 "Каса в національній валюті".