Тема 9 робочий час і час відпочинку

Турбота про здоров’я людини, її культурний та фізичний розвиток є важливою функцією нашої держави. Частково вона реалізується з допомогою норм трудового права, обмеженням робочого часу, встановленням часу відпочинку, нормативів щодо охорони праці.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень [3]. У ПАТ КБ «Надра» при укладанні трудового договору було встановлено для працівників п’ятиденний робочий тиждень, з двома вихідними днями. Тривалість робочого часу – 40 годин на тиждень. Облік робочого часу – це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня [3].

Дотримання норм трудового права щодо робочого часу та часу відпочинку є обов’язковим як для роботодавця, так і для працівників. Працівники зобов’язані використовувати весь робочий час для виконання трудової функції, а роботодавець – забезпечити необхідні умови й організувати роботу таким чином, щоб не порушувати право працівників на відпочинок.

Відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Щорічна основна відпустка – відпустка, право на яку мають всі працівники. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з моменту укладання трудового договору. За бажанням працівника, у разі якщо він звільняється (окрім звільнення за порушення трудової дисципліни), йому має бути надано невикористану відпустку за наступним звільненням. Загальна тривалість основної та додаткових відпусток не повинна перевищувати 56 календарних днів (в окремих випадках встановлюється 68 календарних днів). Щорічна основна відпустка та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи.

Допустимими випадками перенесення відпусток для працівників є:

- тимчасова непрацездатність працівника, засвідчена належним чином;

- настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

- збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням;

- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати [9].

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються:

1. Час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.

2. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи та заробітна плата повністю або частково.

3. Час навчання новим професіям осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією та перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників [9].

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються:

1. Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайняти у цих умовах не менше половини тривалості робочого часу дня, встановленої для працівників даного виробництва, професії або посади.

2. Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці.

3. Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів [9].

Основні види щорічних додаткових відпусток:

1. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.

2. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам, робота яких виконується в особливих географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров’я, тривалістю до 35 календарних днів [9].

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням надається у випадках:

- з навчанням у середніх навчальних закладах;

- з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах;

- з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантури;

- з профспілковим навчанням.

Тривалість відпустки залежить від виду, форми, періоду навчання [9].

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток встановлюється Кабінетом Міністрів України [9].

Підставами надання соціальних відпусток є:

1) у зв’язку з вагітністю та пологами;

2) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3) у зв’язку з усиновленням дитини;

4) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей [9].

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами становить 126 календарних днів (140 у разі народження 2 і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Відпустка для догляду за дитиною надається за заявою жінки повністю або частково в межах встановленого періоду та оформляється наказом. Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом власника або уповноваженого ним органу.

Щодо надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати, то роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з наданням йому відпустки без збереження заробітної плати і оформити її наказом із зазначенням підстав надання такої відпустки та тривалості. Надання роботодавцем працівникові такої відпустки без його згоди законодавством не передбачено.

Щорічна основна відпустка – це право кожного працівника на відпочинок. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з моменту укладання трудового договору. Проект наказу керівника про надання щорічної основної відпустки вказана в Додатку З.

Наказ про надання неоплачуваної відпустки для працівника видається і підписується керівником банку. Працівник у наказі також ставить свій підпис про те, що він ознайомлений з наказом [Дод. І].

Отже, робочий час – це час, протягом якого працівник здійснює свою трудову діяльність і виконує свої обов’язки. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку ПАТ КБ «Надра» здійснюється за допомогою трудового договору, правил внутрішнього розпорядку та інших локальних актів. Відпустка – це встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати їх із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.