8. Поняття регіон. Класифікація регіонів.

Для позначення одиниць соціально-економічного простору використовують такі поняття: територія, район, регіон.

(від лат. terra – земля) – певна обмежена частина земної поверхні.

Район (від фр. rayon - луч) – це територія, яка за сукупністю елементів, що її насичують, відрізняється від інших територій і наділена єдністю, взаємозв’язком елементів, що її складають, причому ця єдність – об’єктивна умова і закономірний результат розвитку даної території.

Регіон (від лат. Regio – область, округ) – це територія якій властива спільність природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов.

Критерії класифікації регіонів:

1) Рівень економічного розвитку.

2) Темпи економічного розвитку.

3) Тип територіальної структури.

4) Коефіцієнт густоти населення.

5) Демографічні показники.

6) Характер і коефіцієнт промислової спеціалізації.

9. Поняття про адміністративно-територіальну одиницю.

Для того, щоб регіон набув статусу об’єкта державного управління, необхідно забезпечити, щоб межі регіону збігалися з адміністративними межами території. Адміністративні межі території закріплює держава, визначаючи адміністративно-територіальний устрій, внаслідок чого утворюються адміністративно-територіальні одиниці.

Адміністративно-територіальна одиниця — це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Прикладами адміністративно-територіальних одиниць в Україні є: область, район, місто, район у місті, селище, село. Донедавна було ще Автономна Республіка Крим.

Адміністративно-територіальна одиниця – територія, основними ознаками якої є:

1) чітко визначені межі території;

2) наявність управлінської діяльності (міські держадміністрації та місцеве самоврядування).

Питання віднесення населених пунктів до відповідних категорій адміністративно-територіальних одиниць регулюється Порядком вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року. Зазначеним порядком установлено вимоги, зокрема щодо чисельності населення, під час віднесення населених пунктів до категорії міст обласного та районного підпорядкування, а також селищ міського типу, а саме:

• для міст обласного підпорядкування чисельність населення повинна становити понад 50 тис. жителів;

• для міст районного підпорядкування – понад 10 тис. жителів;

• для селищ міського типу – понад 2 тис. жителів.

10. Регіональна політика держави.

Регіона́льна полі́тика — сфера діяльності держави, або регіональної (місцевої) влади, щодо управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому (регіональному) аспекті, тобто пов'язана з взаємовідносинами між державою і регіонами, а також регіонів між собою. Є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку. В орбіту регіональної політики включаються такі напрямки:

• співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку (державний, кооперативний, приватний сектори національної економіки; внутрішні і зовнішні фактори і засоби;

• співвідношення національного (загальнодержавного) і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою (рівень регіональної автономії, ступінь централізації планування і управління);

• ставлення до завдання підйому економіки відсталих районів, освоєння нових районів і ресурсів;

• ставлення до національно-етнічних питань (в умовах багатонаціональної держави);

• регіональні аспекти демографічної політики, політики урбанізації, державної політики тощо.

З регіональною політикою тісно пов'язані регіональне планування і програмування. За своєю структурою регіональна політика може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов'язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуванням і загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.