- •1. Держава як об’єкт управління.
- •2. Зміст поняття «державне управління».
- •3. Територіальне та регіональне управління.
- •4. Теорії просторової економіки та регіональне управління.
- •5. Сучасні методи регіональних досліджень.
- •6. Теорії регіонального розвитку.
- •7. Регіональне управління в системі суспільно-економічних наук.
- •10. Регіональна політика держави.
- •8. Поняття регіон. Класифікація регіонів.
- •9. Поняття про адміністративно-територіальну одиницю.
- •11. Різновиди регіональної політики.
- •12. Форма держави.
- •13. Форма держави в сучасній Україні.
- •14. Форма правління в сучасній Україні.
- •15. Федеративна держава.
- •16. Конфедерація.
- •17. Регіон як об’єкт управління.
- •18. Економічне районування.
- •19. Адміністративно-територіальний устрій сучасної України.
- •20. Адміністративні реформи в Україні.
- •Загальні засади адміністративної реформи
- •21. Структура регіону як основа формування моделі розвитку регіону.
- •22. Взаємозв’язок регіонального і державного управління в розвитку регіону.
- •23. Основні функції регіонального управління.
- •24. Законодавче забезпечення регіонального розвитку в Україні.
- •25. Основні проблеми регіонального розвитку в сучасній Україні.
- •26. Роль регіону в національній економіці України.
- •27. Основні функції регіонального управління.
- •28. Галузева структура економіки регіону.
- •29. Функціональна структкра економіки регіону.
- •30.Економічні повноваження регіональних і територіальних органів влади
- •31. Регіонально-адміністративний менеджмент.
- •32. Механізм управління розвитком регіону.
- •33.Роль органів державного управління в процесі регіонального розвитку.
- •34.Вплив Кабінету Міністрів України на розвиток регіонів.
- •35.Роль Центральних органів виконавчої влади в реалізації регіональної політики.
- •36. Статус і повноваження місцевих державних адміністрацій.
- •37 Роль місцевих рад у вирішенні проблем місцевого самоврядування
- •38. Взаємодія місцевого самоврядування і місцевих адміністрацій.
- •39. Структурні елементи місцевого самоврядування.
- •40. Територіальне планування та його завдання.
- •41. Територіальні прогнози.
- •42. Програмні документи економічного і соціального розвитку регіону.
- •43. Територіальне програмно-цільове планування й управління.
- •45.Регіональний бюджетний менеджмент.
- •46. Управління факультативними територіями.
- •47. Регіональний бюджетний менеджмент.
- •48. Організація бюджетного процесу на регіональному рівні.
- •49. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону.
- •50. Еколого-соціально-економічні системи як об’єкт регіонального управління.
- •51. Формування фінансово-кредитного механізму природокористування.
- •52. Екологічний маркетинг регіону.
- •53. Еколого-економічна безпека регіону.
- •54. Управління промисловим розвитком регіону.
- •55. Регіональне управління аграрним сектором в умовах ринкової економіки.
- •56. Управління розвитком соціальної сфери регіону.
- •57. Державна політика регіонального вирівнювання.
- •58. Ринкові механізми регіонального розвитку.
- •59. Регіональне управління інноваційним розвитком.
- •60. Управління регіональною безпекою.
18. Економічне районування.
Економічне районування – це науково обґрунтований розподіл країни на економічні райони, які склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Теоретичні обґрунтування економічного районування території країни одержали найбільший розвиток у роботах М.М. Колосовського, який визначив основні положення своєї концепції економічного регіону.
УРСР була розділена на три економічні райони:
Донецько-Придніпровський
Південно-Західний
Південний, але науковці вважають, що необхідно розробляти нову сітку економічних районів України.
Ф.Д. Заставний пропонує виділити дев’ять мезорайонів, які входять до складу трьох макрорайонів – Східного, Західного і Південного.
В.О. Поповкін запропонував іншу схему економічного районування України, що включає:
1) Донбас;
2) Єкатеринославське Придніпров’я;
3) Слобідську Україну;
4) Київське Полісся;
5) Північне Причорномор’я;
6) Українські Карпати;
7) Поділля.
О.І. Шаблій обґрунтував систему районування України із шести соціально-економічних районів: Центральний (центр – м. Київ); Західний (м. Львів); Північно-Східний (м. Харків); Східний (м. Донецьк); Центрально-Східний (м. Дніпропетровськ); Південний (м. Одеса).
19. Адміністративно-територіальний устрій сучасної України.
Адміністративно-територіальний устрій України – розподіл території держави на певні частини з метою раціональної організації управління народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях.
У ст. 132 Конституції України визначено принципи територіального устрою України: 1) єдність і цілісність державної території; 2) поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади; 3) збалансування соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних, демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. У ст. 133 Конституції України закріплено: «Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села». Далі перераховуються 24 області, а також зазначається, що міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
20. Адміністративні реформи в Україні.
Україна взяла курс на створення правової держави, що поставило вимогу кардинального реформування всіх сфер суспільно-публічного життя. На сьогодні Україна потрапила в складну політичну і економічну ситуацію, у зв'язку з чим постає багато нових, важливих питань, які слід вирішувати в найкоротші терміни. Відразу після здобуття незалежності Україна не змогла ефективно і вдало провести адміністративну реформу в зв'язку з тим, що в перші роки незалежності постало безліч питань, які потребували негайного вирішення. Але вже зараз є достатньо умов для її втілення.