Хід уроку

1. Підготовчий етап.

Учитель заздалегідь дає учням завдання поспостерігати за станом природи перед весняним дощем, під час нього та після його закінчення. У процесі настанови доцільно спрямувати увагу школярів на те, щоб вони запам’ятали чи зафіксували, яким було небо під час цього природного явища, що відбувалося після дощу, як проходив сам дощ (поступово наростав, розпочався і закінчився зненацька тощо).

2. Повідомлення теми та мети уроку.

Учитель повідомляє, що на уроці діти писатимуть твір за власними спостереженнями «Весняний дощ». Весняних дощів було вже кілька, тому кожний учень має описати той, який йому довелося спостерігати.

3. Бесіда з метою узагальнення спостережень учнів.

Під час бесіди школярі пригадують:

— яким був стан природи перед дощем;

— якими були перші ознаки дощу;

— як проходив дощ;

— що було після дощу.

На кожному етапі бесіди вчитель заохочує до відповіді кількох учнів, кожний з яких повідомляє щось особливе, чого не помітили чи не запам’ятали його однокласники.

4. Складання плану майбутнього твору.

Цей вид роботи слід запропонувати учням виконати самостійно. Після її завершення кілька учнів зачитують свій варіант плану. Один із варіантів може бути таким:

План

1. Земля давно чекала дощу.

2. Насунули чорні хмари.

3. Дощ переріс у зливу.

4. Весняному дощу немає ціни.

5. Мовленнєва підготовка до написання твору.

1. Добір синонімів до записаних на дошці слів:

дощ (злива, мряка); гриміти (рокотати, лунати); падати (опускатися); мокрий (сирий, вологий); скрізь (усюди, повсюди, кругом).

2. Робота над словосполученнями.

— Що ви скажете в творі про хмари? Хмари насунули, нависли, закрили небо.

— Як можна написати про грім і блискавку? Грім пророкотав, вдарив, пролунав, загримів; блискавка спалахнула, пронизала небо.

— Як міг іти дощ? Дощ накрапав, сіяв, полив, вперіщив, переріс у зливу, лив як із відра.

— Що сталося із землею після дощу? земля промокла, напилася, посвіжіла, вмилася, забуяла цвітом.

6. Написання твору.

Перед записанням твору вчитель активізує знання учнів про структуру тексту, нагадуючи про дотримання абзаців.

7. Перевірка творів.

8. Підсумок уроку.

47. Охарактеризуйте мовні помилки учнів, шляхи їх подолання, критерії і норми оцінювання учнівських переказів та творів.

В усному і писемному мовленні молодших школярів трапляється чимало мовленнєвих помилок. До таких належать лексичні (невдало дібрані слова), морфологічні (неправильно утворені і вжиті форми слів), синтаксичні (невміло побудовані речення, помилки в словосполученнях).

• Лексичні помилки:

1. Ужите не те слово, підміна одного слова іншим.

2. Ужите зайве слово;

3. Невиправдано повторюються схожі слова чи речення.

4. Вжиті русизми.

5. Пропуск слова, в результаті якого можлива втрата сенсу.

• синтаксичні помилки :

Помилки у побудові словосполучень

1. Порушення норм дієслівного керування;

2. Порушення зв'язку слів в іменних словосполученнях.

Помилки в структурі речень

1. Помилки в граматичній основі речення;

2. Помилки в побудові простого чи складного речення.

• Третю групу становлять морфологічні помилки. До них належать неправильно утворені форми слів. Найтиповішими з них є:

1) утворення форми множини тих іменників, які вживаються тільки в однині: Бабуся купила два хліба. (Замість дві буханки хліба);

2) пропуск морфем: Оленка подарувала мамі мальованого зайчика. (Замість намальованого зайчика);

3) вживання займенників у непрямих відмінках без н на початку слова: пригорнулася до його (Замість пригорнулася до нього);

4) вживання діалектних чи розмовних форм: дві вікні, багато жабів (Замість два вікна, багато жаб).

Морфологічні помилки трапляються як в усному, так і писемному мовленні. Для запобігання цим помилок необхідно вказувати учням на неправильно вжиті форми слів, пропонувати їм літературну норму. Перед написанням переказів і творів слід попереджати школярів про можливі помилки, записувати на дошці правильні форми слів і націлювати на використання у висловлюваннях саме їх.

Основними способами запобігання цим помилкам є:

1) поступове розширення знань з культури мовлення, мовної норми;

2) забезпечення хорошого мовленнєвого середовища для учнів;

3) ознайомлення з конкретними, найчастотнішими типами помилок;

4) залучення школярів до користування доступними їм словниками і довідниками;

5) формування вмінь редагувати свої письмові тексти, обговорювати усне мовлення.

Крім мовленнєвих, існують немовленнєві помилки: логічні, композиційні, а також спотворення фактів.

Логічні помилки — це порушення законів логіки. До таких належать: а) повторення фактів, подій; б) упущення чогось суттєвого; в) порушення причинно-наслідкових зв’язків; г) порушення часової послідовності; д) вживання понять, що не можуть стояти в одному ряду.

З логічними тісно пов’язані композиційні помилки:

1) невдала побудова зачину чи кінцівки або ж невиправдана їх відсутність;

2) надмірно довгі чи занадто короткі структурні частини твору;

3) суттєве відхилення від теми;

4) слабка аргументація в судженні, недостатність доказів;

5) відхилення від плану.

Причини композиційних помилок — це результат неспроможності охопити подумки весь обсяг задуму. Таке складне вміння формується поступово.

Перевіряючи твір чи переказ, учитель виправляє ті помилки, які школярі самостійно виправити не здатні, а решту, з якими вони можуть упоратись, тільки підкреслює. На уроці, присвяченому аналізу твору чи переказу, зачитуються кращі роботи, розглядаються недоліки змісту, розкриття теми, орфографічні і типові мовленнєві помилки. Виділяється 10—15 хвилин на виправлення певного типу помилок. Це навчальний момент, який готує учнів до самостійного виправлення помилок цього типу в подальшому.

Індивідуальні помилки виправляються з окремими учнями чи невеликими групами після уроків. В індивідуальній роботі виправляються композиційні і логічні помилки, а з мовленнєвих — діалектні і розмовні слова, невдала побудова речень, невдале використання виражальних засобів мови (порівнянь, епітетів, метафор). У ході загальнокласної та індивідуальної роботи над помилками важливо прагнути високої пізнавальної активності школяра. Він повинен не тільки зрозуміти свою помилку, але й самостійно виправити її.

• Норми для письмового переказу:

2-й клас. Протягом року учні пишуть тільки навчальні перекази. У І півріччі для цього пропонують тексти розповідного характеру за поданим планом у вигляді питальних речень. Обсяг тексту для такого переказу - 30-, 35 слів. У II півріччі дають письмові перекази розповідних і описових текстів за колективно складеним планом та опорними словосполученнями, з використанням картини чи кадрів діафільм . Обсяг вихідного тексту - 40-45 слів.

3-й клас. У 1 півріччі пишуть навчальні перекази текстів розповідного та описового характеру обсягом 45-55 слів за колективно складеним планом та опорними словами і словосполученнями.

У II півріччі поряд з навчальними практикують і контрольні перекази текстів за поданим або колективно складеним планом, опорними словами і словосполученнями. Обсяг тексту для контрольного переказу - до 60 слів.

4-й клас. Застосовують навчальні і контрольні письмові перекази. На початку навчального року для них добирають розповідні або описові тексти на 60-75 слів. Протягом року вони ускладнюються за змістом і будовою (вводяться елементи опису і міркування). Обсяг текстів становить 75-100 слів, З II півріччя, крім переказу за колективним планом, практикують перекази, план до яких школярі складають самостійно.

Письмові твори

Письмові твори у початкових класах проводять тільки з навчальною метою.

2-й клас. У І півріччі на основі усного зв'язного мовлення в учнів формуються тільки елементи письмового зв'язного мовлення, їм пропонують, наприклад, записати заголовок складеної розповіді, її зачин або закінчення чи колективно складений план. У II півріччі школярі будують письмову розповідь з трьох-чотирьох речень за картиною, опорними словами та зачином; складають найпростіші описи за аналогією, доповнюють міркування (з опорою на описовий чи роз повідний текст).

3-й клас. Учні будують розповідь за картиною, опорними ловами з чотирьох-п'яти речень; складають описи за аналогією, будують міркування за початком і опорними словосполученнями, за спостереженнями.

4-й клас. Школярі складають розповіді за опорними словами і картиною, за аналогією із прочитаним, за окремими епізодами кінофільму, сценами дитячого спектаклю (обсягом сім-вісім речень); будують порівняльні наукові і художні описи за опорними словами, заданим початком.

• Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)

За навчальні перекази і твори виставляють тільки позитивні оцінки.

Над незадовільною роботою учень повинен попрацювати, удосконалюючи її зміст і виправляючи допущені помилки. Таку роботу потрібно повторно перевіряти п оцінювати. 

Під час оцінювання творчих робіт (переказів) потрібно враховувати їх загальний зміст, мовне оформлення, орфографічну та пунктуаційну грамотність, каліграфічність письма й охайність.

За письмову творчу роботу виставляють дві оцінки - за зміст і мовне оформлення; за орфографічну і пунктуаційну грамотність з урахуванням каліграфії письма. Учитель повинен уточнити, виставляючи оцінку, наприклад: за зміст - «10», за грамотність - «7», пишучи ці слова в зошиті, а в журналі виставляючи оцінки у двох різних колонках. На місці негативної оцінки залишають порожню клітинку журналу.

Якщо учень не заслуговує позитивну оцінку за творчу роботу, вчитель ставить під нею тільки свій підпис з письмовим зауваженням або порадою.

Високий рівень (оцінка 12,11,10)  ставлять, якщо зміст тексту відповідає темі, заголовку, у ньому розкрито головну думку, наявні зачин, основна частина і кінець; твір написано за планом, складові частини тексту виділено абзацами; будова речень граматично правильна, між реченнями є

логічні зв'язки; слова дібрано залежно від мети висловлювання; допущено одну-дві помилки у добудові речень або у вживанні слів; немає орфографічних і пунктуаційних

помилок на вивчені правила.

Достатній рівень (оцінка 9,8,7) у тексті розкрито головну думку і загальний зміст, є всі складові частини, але допущено дві-три помилки у будові речень і вживанні «слів та одну-дві орфографічні і одну пунктуаційні помилки на вивченні правила.

Середній рівень (оцінка 6,5,4) у роботі наявні відхилення від авторського тексту (переказ) або від теми (твір); неповно розкрито головну думку, є недоліки в структурі тексту (відхилення віл плану, відсутні зачин або кінцівка); допущено три-чотири помилки у будові речень, у

зв'язках між ними або вживанні слів та три-п'ять орфографічних і одну-дві пунктуаційні помилки.

Примітка самостійні виправлення у творчих роботах зроблені школярем акуратно, не впливають на загальну оцінку.