Теорія художнього інстинкту

Подібне з теорією гри пояснення отримує походження мистецтва і в теорії художнього інстинкту. Вона сягає часів античної Греції. У Платона вже є зачатки уявлень про так звані вроджені ідеї. Ще до появи людини на світ її душа вже мандрувала десь в «верхньому» світі, по той бік реальних речей і явищ, там вона споглядала ідеї - прообрази реальних предметів і божественну красу. Душа, що втілилася в людське тіло, вдається до спогадів про колись бачене. Створюване художником прекрасне - інстинктивний прояв цього вищого світу.

Пізніше теорію художнього інстинкту намагаються поставити на природничо-науковий ґрунт. Її відгомони можна зустріти у Ч. Дарвіна, їй віддавали данину М. Гюйо, М. Вебер, Р. Гюнтер, Г. Маркелов та інші. А. Шопенгауер, який вважав несвідому волю основою всього земного і протиставляв інстинкт інтелекту, вважав, що мистецтво виникає, не будучи обумовленим ніякими суспільними потребами, стихійно, несвідомо, інстинктивно. Як павук ткає павутину, не розуміючи мети, так і художник створює твори, слухаючи голос крові і фізіологічних бажань. К. Ланге вважав, що своїм виникненням мистецтво зобов'язане естетичному інстинкту людини, а швейцарський професор Р. Такфар навіть виявив приховане в істоті людини шосте відчуття і наявну в мозку «шишечку мистецтв», завдяки якій твориться і сприймається краса.

Теорія художнього інстинкту зводить мистецтво до біологічної функції, позбавляє його громадської наповненості; у другій половині XIX і в XX столітті вона служить обґрунтуванням аполітичності, ірраціоналізму, інтуїтивізму художньої творчості. Не підтверджується вона ні сучасним природознавством, ні історією. Археологічні дані недвозначно показують, що тривалий час людина не створювала художніх творів.

Еротична теорія

Тільки що розглянута концепція близька до еротичної теорії, яка також не виходить за рамки біологічних причин походження мистецтва. За нею мистецтво виникає як засіб приманювання представниками однієї статі особин іншої статі. Одна з найбільш древніх форм мистецтва - прикрашення - створювалася для того, щоб справити найбільше сексуальне враження. Прихильник цих поглядів М. Нордау стверджував, що оскільки любовні пригоди як тварин, так і людини супроводжувалися певними звуками, остільки в мозкових центрах утворилися стійкі асоціації, які порушуються сукупно і від еротичних і від естетичних причин: любовні імпульси породжують музику, і навпаки. При цьому - що цілком логічно для даних міркувань – не абсолютно не враховується роль розуму і соціальних умов. Самці і самки тварин, предків людини, чарували один одного музичними звуками і ритмами нібито задовго до появи людей і членороздільної мови. Психолог Л. Уорд взагалі оголошує мозок вторинною статевою ознакою, подібно іклам і оленячим рогам.

Звеличення сексуальності досягає таких розмірів, що 3. Фрейд у роботі «Леонардо да Вінчі» навіть виникнення авіації пояснює ... інфантильними еротичними уявленнями про те, що дітей приносять лелеки. По 3. Фрейду, найголовнішою відмінністю людини від тварини є не її соціальна природа (ще Аристотель називав людину суспільною твариною), не членороздільна мова, а найбільш сильне «лібідо» (концентрована статева енергія), що і викликало розвиток людської культури, і в тому числі мистецтва.

Звісно не варто недооцінювати значення любовних тем у мистецтві. Е. Фукс виконав спеціальне широке дослідження і показав, що еротична течія була присутня в мистецтві постійно з часів античності. Але, по-перше, в мистецтві отримала відображення людська любов - одне з найпрекрасніших біосоціальних почуттів суспільної людини, а не груба фізіологічна хіть. По-друге, чим далі в глиб століть, тим рідше можна зустріти в художній творчості сексуальні мотиви. У бушменів, тубільців Вогненної Землі, у ряду австралійських племен виявлено досить розвинене мистецтво, але еротичні мотиви в ньому майже відсутні. Місіонер Шарлеруа свідчить, що у північноамериканських індіанців до самого останнього часу не було любовних пісень. У андаманців є мисливські та рибальські пісні, але немає любовних і релігійних. Численні символічні знаки статі, що зустрічаються в наскальному живописі кам'яного віку, і зображення тварин в стані сексуального збудження більш природно пов'язувати не з проявами статевого інстинкту, а з ідеями родючості, з усвідомленням необхідності мати достатнє за чисельністю плем'я, бо це полегшувало б людям боротьбу за існування. Нарешті, по-третє, сексуальні відносини хоча і займали важливе місце в первісному суспільстві, але досить успішно регулювалися за допомогою заборон, звичаїв і т. п. і в цілому залежали від рівня економічного розвитку. Важкі періоди, коли суспільство не мало можливості добувати достатньо їжі, спонукали до штучного припинення вагітності, вбивства маленьких дітей і людей похилого віку; вдосконалення знарядь праці і звідси - більш успішне підкорення природи сприяло зростанню чисельності людей. Особливе загострення сексуальні проблеми отримали в період боротьби материнського і батьківського права, коли з'явилися такі соціальні інститути, як успадкування, власність, моногамний шлюб та ін.