- •2.)Предмет політології
- •10. Основні положення середньовічної політичної концепції (Августин Блаженний, Фома Аквінський).
- •11. Основні ідеї твору «Володар» н. Макіавеллі. Макіавеллізм.
- •12. Т. Гоббс та Дж. Локк про державу та політику.
- •13. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників.
- •14. Політична доктрина марксизму.
- •15. Раціональна ідеологія м. Вебера.
- •16. Політичні концепції хх ст.
- •17. Політичні ідеї т. Мюнцера, ж. Кальвіна, ж. Бодена.
- •18. Утопічний соціалізм (т. Мор, т. Кампанелла).
- •19. Ідеї німецької політико-правової школи (і. Кант, г. Гегель, ф. Ніцше).
- •20. Американська політична думка кін. Хvііі-хіх ст. (б. Франклін, т. Пейн, т. Джеферсон, д. Медісон, а. Гамільтон).
- •21. Розвиток і особливості політико-правової думки Росії хіх-поч.Хх ст.
- •29. Самостійницькі ідеї м. Міхновського. Український інтегральний націоналізм д. Донцова.
- •40. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи та функції влади.
- •41. Основні концепції політичної влади.
- •43. Поняття легітимності та принцип поділу влади.
- •45. Теорії політичних систем.
- •46. Функції й типологія політичних систем.
- •48. Поняття держави та теорії її походження.
- •49. Типи, структура і функції держави.
- •50. Форми державного правління та державного устрою.
- •Федерації можуть бути:
- •51. Сутність, типологія та функції політичних еліт.
- •52. Теорії еліт.
- •53. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.
- •54. Сутність, функції та типи політичного лідерства.
- •56. Типологія політичних партій та партійних систем.
- •57. Проблеми становлення партійної системи України.
- •58. Поняття демократії та її роль в політичному процесі.
- •59. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства.
- •60.Проблеми становлення демократії в Україні.
- •61. Поняття і типологія політичних режимів.
- •62. Поняття та особливості громадянського суспільства. Історія виникнення та становлення ідеї громадянського суспільства.
- •63. Головні риси громадянського суспільства
- •65. Формування ідеї правової держави. Основні ознаки правової держави.
- •67. Політична культура особи, групи, класу, нації, суспільства. Механізм формування політичної культури.
- •68. Типи політичної культури.
- •69. Поняття політичної ідеології.
- •70. Ідеологія лібералізму та неолібералізму.
- •71. Політична ідеологія консерватизму та неоконсерватизму.
- •72. Політична ідеологія соціалізму та соціал-демократії (відмінності).
- •74. Ідейно-політичні доктрини світових релігій. Модернізація світових релігій як фактор зростання їх ролі у політичному житті.
- •75. Співвідношення політики і моралі як регуляторів суспільного життя і засобів соціалізації людини.
- •76. Концепції взаємин політики і моралі в її історичному розвитку.
- •80.Суспільні функції змі.
- •81.Суперечності сучасного розвитку вітчизняних змі
- •82.Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій
- •83.Етнонаціональні спільноти як суб’єкти й об’єкти політики
- •84.Національний суверенітет і політичне самовизначення нації
- •85. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.
- •86. Класифікації та особливості виборів
- •1. За територіальною ознакою вибори бувають:
- •2. За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:
- •3. За часом проведення вибори поділяють на:
- •4. За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:
- •5. З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:
- •87. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів
- •88. Типи виборчих систем
- •89. Проблеми формування виборчої системи України
- •90. Поняття, функції та види політичного маркетингу.
- •91. Дослідження політичного ринку.
- •92. Політичний імідж та політичне рекламування.
- •93. Поняття і функції політичного менеджменту.
- •94. Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії.
- •95. Менеджмент правлячої команди.
- •96. Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави.
- •97. Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу.
- •98. Роль України у світовому співтоваристві.
91. Дослідження політичного ринку.
Однією з найважливіших складових політичного маркетингу є вивчення особливостей функціонування ринку влади в певному суспільстві. (Тут, до речі, слід зауважити, що ринок влади існує не лише в демократичних суспільствах. Ми маємо певні підстави говорити про ринок влади і в тоталітарних державах, вважаючи, що й там існують конкуренція й боротьба за владу. А різниця полягає лише в рівні цивілізованості змагань за владу та в наявності певних “правил гри”, загальноприйнятих у цьому суспільстві.) Дослідження ринку влади передбачає вивчення та аналізування політичної культури суспільства, рівня розвитку партійно-політичних структур, банку політичних лідерів (тобто політичної та правлячої еліти) і, звичайно, настанов суспільної свідомості. Якщо перші три чинники досліджуються традиційними методами політичного аналізу, то стереотипи суспільної свідомості можна дослідити насамперед через вивчення громадської думки. Вивчати громадську думку можна через опосередковані, прямі й спеціалізовані канали надходження інформації. Опосередковані канали висловлювання громадської думки — засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення, відео, комп’ютерна, електронна пошта тощо), документи засідань органів влади, суспільно-політичних організацій, матеріали державних органів управління статистики, спецслужб, органів внутрішніх справ, армії та ін. Прямі канали висловлювання громадської думки — особисті контакти працівників органів управління з населенням на зборах, мітингах, страйках, прийом громадян, через листування і т. ін. Спеціалізовані канали висловлювання громадської думки е найнадійнішими, оскільки дають змогу отримувати з допомогою соціологічних і соціопсихологічних методів надійну й репрезентативну (адекватну) інформацію з широкого кола питань. На відміну від опосередкованих каналів (які дають змогу дослідити методом контент-аналізу лише основні тенденції громадської думки), прямих каналів (які надають інформацію про думки найактивнішої частини населення, яка пише листи, звернення, виступає на мітингах і т. ін.) саме спеціалізовані канали висловлювання громадської думки мають стати науковою базою для проведення політичного маркетингу.
92. Політичний імідж та політичне рекламування.
Політичним рекламуванням люди займалися з давніх-давен, ще з тих часів, коли з'явилися держава й політика. Фахівці в галузі іміджології виокремлюють такі етапи політичного рекламування. 1. Вивчення ідеологічних і соціопсихологічних настанов громадян щодо іміджу "ідеального" політичного діяча, інституту і т. ін., який сформувався на цьому етапі в суспільній свідомості. 2. Дослідження характеристик іміджу реального кандидата, який сформований (якщо сформований) громадськістю на основі спонтанних, незрежисованих виступів кандидата по телебаченню, радіо, у традиційній пресі — до початку політичної кампанії. 3. Створення ("упаковка") іміджу кандидата, який можуть "купити" виборці завдяки проведенню рекламної кампанії. 4. Розроблення форм, методів і засобів використання ЗМІ та результатів опитувань у розповсюдженні політичної реклами, базуючись на обраному іміджі. 5. Реалізація ("продаж") створеного іміджу через засоби масової інформації. Одним із найпоширеніших є метод "зосередження", коли група громадян, присутніх під час проголошення кандидатом промови, після її закінчення обговорює останню. Звичайно, це дає багато корисної інформації для кандидата та його команди. Основні іміджі, що їх намагаються створити своїм протеже спеціалісти з політичної реклами, — "людина з народу" та "справжній лідер".Під час формування образу "людина з народу" кандидат подається як людина, якій притаманні такі цінності, як працелюбність, турбота про сім'ю, патріотизм. Задля формування іміджу "справжній лідер" потрібно переконати громадян у тому, що цей політик здатен узяти на себе відповідальність, що він рішучий і послідовний. Узагалі сучасна наука виокремлює такі основні підходи до формування іміджу: • функціональний (на основі різних типів функціонування об'єктів і суб'єктів політики); • контекстний (на пристосування до різних контекстів реалізації); • порівняльний (на зіставленні близьких іміджів).