- •2.)Предмет політології
- •10. Основні положення середньовічної політичної концепції (Августин Блаженний, Фома Аквінський).
- •11. Основні ідеї твору «Володар» н. Макіавеллі. Макіавеллізм.
- •12. Т. Гоббс та Дж. Локк про державу та політику.
- •13. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників.
- •14. Політична доктрина марксизму.
- •15. Раціональна ідеологія м. Вебера.
- •16. Політичні концепції хх ст.
- •17. Політичні ідеї т. Мюнцера, ж. Кальвіна, ж. Бодена.
- •18. Утопічний соціалізм (т. Мор, т. Кампанелла).
- •19. Ідеї німецької політико-правової школи (і. Кант, г. Гегель, ф. Ніцше).
- •20. Американська політична думка кін. Хvііі-хіх ст. (б. Франклін, т. Пейн, т. Джеферсон, д. Медісон, а. Гамільтон).
- •21. Розвиток і особливості політико-правової думки Росії хіх-поч.Хх ст.
- •29. Самостійницькі ідеї м. Міхновського. Український інтегральний націоналізм д. Донцова.
- •40. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи та функції влади.
- •41. Основні концепції політичної влади.
- •43. Поняття легітимності та принцип поділу влади.
- •45. Теорії політичних систем.
- •46. Функції й типологія політичних систем.
- •48. Поняття держави та теорії її походження.
- •49. Типи, структура і функції держави.
- •50. Форми державного правління та державного устрою.
- •Федерації можуть бути:
- •51. Сутність, типологія та функції політичних еліт.
- •52. Теорії еліт.
- •53. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.
- •54. Сутність, функції та типи політичного лідерства.
- •56. Типологія політичних партій та партійних систем.
- •57. Проблеми становлення партійної системи України.
- •58. Поняття демократії та її роль в політичному процесі.
- •59. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства.
- •60.Проблеми становлення демократії в Україні.
- •61. Поняття і типологія політичних режимів.
- •62. Поняття та особливості громадянського суспільства. Історія виникнення та становлення ідеї громадянського суспільства.
- •63. Головні риси громадянського суспільства
- •65. Формування ідеї правової держави. Основні ознаки правової держави.
- •67. Політична культура особи, групи, класу, нації, суспільства. Механізм формування політичної культури.
- •68. Типи політичної культури.
- •69. Поняття політичної ідеології.
- •70. Ідеологія лібералізму та неолібералізму.
- •71. Політична ідеологія консерватизму та неоконсерватизму.
- •72. Політична ідеологія соціалізму та соціал-демократії (відмінності).
- •74. Ідейно-політичні доктрини світових релігій. Модернізація світових релігій як фактор зростання їх ролі у політичному житті.
- •75. Співвідношення політики і моралі як регуляторів суспільного життя і засобів соціалізації людини.
- •76. Концепції взаємин політики і моралі в її історичному розвитку.
- •80.Суспільні функції змі.
- •81.Суперечності сучасного розвитку вітчизняних змі
- •82.Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій
- •83.Етнонаціональні спільноти як суб’єкти й об’єкти політики
- •84.Національний суверенітет і політичне самовизначення нації
- •85. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.
- •86. Класифікації та особливості виборів
- •1. За територіальною ознакою вибори бувають:
- •2. За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:
- •3. За часом проведення вибори поділяють на:
- •4. За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:
- •5. З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:
- •87. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів
- •88. Типи виборчих систем
- •89. Проблеми формування виборчої системи України
- •90. Поняття, функції та види політичного маркетингу.
- •91. Дослідження політичного ринку.
- •92. Політичний імідж та політичне рекламування.
- •93. Поняття і функції політичного менеджменту.
- •94. Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії.
- •95. Менеджмент правлячої команди.
- •96. Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави.
- •97. Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу.
- •98. Роль України у світовому співтоваристві.
14. Політична доктрина марксизму.
Політичні доктрини марксизму — один із напрямів політичної думки Новітнього Часу. Карл Маркс (1818— 1883) — німецький філософ, економіст, політичний мислитель, основоположник учення, яке згодом здобуло назву марксизму. Марксові належить фундаментальна чотиритомна праця «Капітал». У «Маніфесті Комуністичної партії» (1848 p.), написаному К.Марксом і Ф. Енгельсом, першому програмовому документі наукового комунізму обґрунтовувались ідеї щодо диктатури пролетаріату як знаряддя соціалістичного перетворення суспільства, необхідності створення пролетарської партії, висувалася теза про пролетарський інтернаціоналізм. Соціалістичні погляди К. Маркса та Ф. Енгельса значною мірою ґрунтувалися на класичній німецькій філософії, англійській політекономії, критичному утопічному соціалізмі.
У марксизмі розроблено такі стрижневі політичні ідеї: істинне народовладдя можливе тільки за умови подолання приватної власності на засоби виробництва, їх усуспільнення; досягнення в суспільстві цілковитої соціальної справедливості; визначальними в політичному розвитку суспільства є матеріальне виробництво, стан продуктивних сил і виробничих відносин, взаємодія базису й надбудови; головною умовою перемоги революції є диктатура пролетаріату; авангардом робітничого класу має бути комуністична партія; держава — механізм економічно наймогутнішого класу; право — зведена в закон воля панівного класу; комуністична суспільно-економічна формація складається з двох фаз — соціалізму та комунізму; в комуністичному суспільстві не буде приватної власності, експлуатації людини людиною, держава й права поступово відімруть, поступившись громадському управлінню не людьми, а речами й виробничими процесами; на найвищій фазі комуністичної формації людство здійснить стрибок із царства необхідності до царства справжньої свободи, де вільний розвиток кожного стане передумовою вільного розвитку всіх.
15. Раціональна ідеологія м. Вебера.
Серед досліджень, які найбільше вплинули на формування наукового уявлення про бюрократію як соціальне явище, політологи виділяють соціальну теорію М. Вебера. Він пов'язував функціонування бюрократії з відносинами управління, панування, позитивно оцінював соціальну роль бюрократії, наголошуючи на тому, що сутність бюрократії - в професіоналізмі управління, складниками якого є раціональні знання управлінської сфери, сувора дисципліна, відповідальність, неупередженість тощо. Ефективність діяльності бюрократії визначається певними умовами та принципами, серед яких:
створення особливих сфер компетенції шляхом розподілу посад між службовцями, визначення повноважень, якими наділена кожна посадова особа;
надання прав і забезпечення роботою посадової особи тільки залежно від того, як вона виконує свої службові обов'язки;
право чиновника регулювати діяльність своїх підлеглих та ін.
Висока оцінка бюрократії М. Вебером (як вершина управлінської раціональності та ефективності; як ідеальний тип управління) пояснюється тими значними перевагами бюрократії, що полягають у створенні раціональних структур з широкими можливостями універсального застосування їх у різних соціальних інституціях. При цьому раціональність М. Вебер розглядав як взаємозв'язок влади, управління та способу життя, а ідеальність - як зразок раціональної організації. Для забезпечення раціональної організації управління, за М. Вебером, діяльність чиновників повинна регламентуватися такими вимогами:
чітке визначення й неухильне дотримання системи вертикальних зв'язків (службова ієрархія);
відрегульований поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації;
система правил і директив чітко встановлює права й обов'язки працівників (членів) і організації;
система чітко і точно визначених методів і прийомів при виконанні завдань.
Таким чином, бюрократію М. Вебер представляв як наслідок процесу раціоналізації суспільства і культури з широкими можливостями впливати на всі сфери суспільного життя.