Фактори ризику

Можливими джерелами післяпологової інфекції (факторами ризику), які можуть існувати і до вагітності, виявляються:

1) інфекція верхніх дихальних шляхів - особливо у випадку використання загальної ане­стезії;

2) інфікування епідуральних оболонок;

3) тромбофлебіт: нижніх кінцівок, тазу, місць катетеризації вен;

4) інфекція сечових шляхів (безсимптомна бактеріурія, цистит, пієлонефрит);

5) септичний ендокардит;

6) апендицит й інші хірургічні інфекції.

До сприятливих факторів розвитку післяпологових інфекційних ускладнень відно­сяться:

1. Кесарський розтин. Присутність шовного матеріалу й наявність ішемічного некрозу ін­фікованих тканин, поряд з розрізом на матці створюють ідеальні умови для септичних усклад­нень.

2 Тривалі пологи й передчасний розрив навколоплідних оболонок, що ведуть до хоріо- намніониту.

• Травматизація тканин при вагінальних пологах: накладення щипців, розтин промежи­ни, повторні піхвові дослідження під час пологів, внутрішньоматкові маніпуляції (ручне вида­лення плаценти, ручне обстеження порожнини матки, внутрішній поворот плода, внутрішній мо­ніторинг стану плода й скорочень матки тощо).

• Інфекції репродуктивного тракту.

• Низький соціальний рівень у поєднанні з поганим харчуванням і незадовільною гігіє­ною.

Причинами генералізацїі інфекції можуть бути:

• неправильна хірургічна тактика й неадекватний обсяг хірургічного втручання;

• неправильний вибір обсягу й компонентів антибактеріальної, дезінтоксикаційної і симптоматичної терапії;

• знижена або змінена імунореактивність макроорганізму;

• наявність важкої супутньої патології;

• наявність антибіотико-резистентних штамів мікроорганізмів;

• відсутність проведення якого-небудь лікування.

У сучасній акушерській практиці найпоширенішими інфекційними ускладненнями після пологів і кесаревого розтину є раньова інфекція та ендоміометрит.

Терміни виникнення і ступінь тяжкості післяпологових гнійно-септичних захворювань значною мірою визначаються станом захисно-компенсаторних механізмів породіллі, взаємодією мікро- і макроорганізму. Ранні форми післяпологових гнійно-септичних захворювань, як окремі етапи єдиного динамічного септичного процесу, призводять до генера-лізованого ураження основних ланок гомеостазу і порушення функції органів і систем, які забезпечують дезінтоксикацію. Це становить основну причину накопичення в організмі вторинних ендотоксинів і формування синдрому ендогенної інтоксикації, який визначає перебіг і наслідки захворювання.

Перший етап

Післяпологова виразка. Під цією назвою розуміють рани (тріщини чи розриви) на промежині, вульві, піхві чи шийці матки, що утворилися під час пологів і були інфіковані. Початок захворювання звичайно припадає на 3-4-ту добу післяпологового періоду. Раньова поверхня вкривається бруднувато-сірим некротичним нальотом, який важко відокремлюється, легко кровоточить, прилеглі тканини набряклі, гіперемовані, різко болючі.

Загальний стан хворої задовільний. Іноді впродовж 4-5 діб спостерігається висока температура тіла (до 39 °С і більше), яка потім повертається до субфебрильних цифр.

Місцеве лікування, як правило, є достатнім. За наявності симптомів інтоксикації (гарячка, тахікардія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ) проводять загальне лікування. Місцево застосовуют перекис водню, гіпертонічний розчин натрію хлориду, димексид, діоксидин, бетадин, мірамістин. Після нормалізації температури тіла, очищення країв рани загальне лікування припиняють, а місцево використовують тампони на жировій основі (мазь Вишневського), фізичні чинники (ультразвук гелій-неоновий та інфрачервоний лазер, магніто-лазерну терапію).

Раньова інфекція. Післяпологова інфекція - переважно ранова. У більшості випадків первинне вогнище ло­калізується в матці, де ділянка плацентарної площадки після відокремлення плаценти є вели­кою рановою поверхнею. Можливе інфікування розривів промежини, піхви, шийки матки. Після операції кесарського розтину інфекція може розвиватися в операційній рані передньої черевної ртінки. Токсини-й ферменти, які виробляються мікроорганізмами, що викликали ранову інфек­цію, можуть потрапити в судинне русло при будь-якій локалізації первинного вогнища.

Таким чином, будь-яка умовно обмежена, локалізована захисною відповіддю післяполо­гова інфекція, може стати джерелом розвитку сепсису.

Характерні загальні клінічні прояви для запальної реакції:

• місцева запальна реакція: біль, гіперемія, набряк, місцеве підвищення температури, порушення функції ураженого органу;

• загальна реакція організму: гіпертермія, лихоманка. Ознаки інтоксикації (загальна слабість, тахікардія, зниження артеріального тиску (АТ), тахипное) свідчать про роз­виток ССЗВ.

При діагностиці враховуються дані:

• клінічні: огляд ушкодженої поверхні, оцінка клінічних ознак, скарг, анамнезу;

• лабораторні: загальний аналіз крові (лейкограма), загальний аналіз сечі, бактеріоло­гічне дослідження ексудату, имунограма;

• інструментальні: ультразвукове дослідження (УЗД).