- •1.Авторитаризм.
- •2.Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській
- •3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів
- •4. Виборча система сучасної України
- •5.Виборчі технології
- •6.Види політичної стабільності
- •7.Види та напрями політики
- •8.Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристики
- •9.Генеза та еволюція поняття «геополітика»
- •10.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •11.Головні функції політичних систем
- •12.Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13.Громадянське суспільство сутність та структурні елементи
- •14.Демократичні політичні режими:загальна характеристика
- •15.Джерела та види легітимності влади
- •16.Засоби боротьби з тероризмом
- •17.Зміст системного підходу до вовчення політики
- •18.Зовнішньополітичні пріорітети України
- •19.Інформаційне суспільство
- •20.Критерії загального виборчого права.Голосування.Цензи.
- •21.Легальність та легітимність політичної влади.
- •22.Методи вирішення політичних конфліків
- •23.Модернізація:поняття та теорії модернізації
- •24.Нація як суб»єкт політики
- •25.Об»єднання громадян:різновиди, методи впливу на владу
- •26.Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27.Основні елементи політичної культури
- •28.Основні концепції походження держави
- •29.Основні методологічні підходи до визначення політики(або влади)
- •30.Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки.
- •31.Основні суб»єкти політики
- •32.Основні теоретичні моделі політичних систем(д.Істон, алмонд, Дойч)
- •33.Основні теорії виникнення тоталітаризму
- •34.Основні форми правління
- •35.Основні функції політики
- •36.Особистість як суб»єкт політики
- •37.Партійний спектр сучасної України
- •38.Політична еліта та політичне лідерство в Україні
- •39.Політична етика:Визначення та зміст
- •40.Політична ідеологія:поняття, типологія
- •41.Політична поведінка особи та фактори, що її зумовлюють.
- •42.Політична психологія:визначення, зміст, основні проблеми
- •43.Політичний процес:зміст, суб»єкти
- •45.Поняття об»єднання громадян, гр.Організація та політ.Партія.
- •46.Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення
- •48.Поняття стратегії та татики
- •49.Поняття та ознаки партії
- •50.Поняття та типи політичної участі
- •51.Предмет політології
- •52.Принципи правової держави
- •53.Причини та умови виникнення сучасного тероризму
- •54.Проблеми політичної еліти в науці. Платон, Арістотель, Макіявелі, Конфуцій.
- •55.Ресурси політичної влади:різновиди та типологія
- •56.Реформа, революція, переворот, трансформація.
- •57.Рівні політичної культури
- •58.Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу
- •59.Роль змі в політиці.Їх основні функції
- •60.Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •61.Система міжнародних політичних відносин
- •62.Соціальне партнерсво: зміст та значення
- •63.Способи рекрутування в еліту:антрепнерська система і система гільдій.
- •64.Стилі лідерства.Визначення та типологія.
- •65.Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади
- •67.Структура та організація політичного процесу
- •68.Струкрурні елементи політичної системи
- •69.Суб»єкти політичної влади:соціальні, інституціональні і функціональні
- •70.Суб»єкти та об»єкти політики
- •71.Суспільно-політичні рухи:визначення, типологія, особливості
- •72.Сутність демократії:цінності, інститути, процедури
- •74.Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери
- •75.Сутність соціальної держави
- •76.Сутність і співвідношення понять геополітика та зовнішня політика
- •77.Сутність та форми авторитаризму
- •78.Сутність, структура та рівні політичноої свідомості
- •79.Сучасний радикалізм.Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80.Теорії демократії
- •81.Теорії еліт
- •82.Теорії конфліктів
- •83.Теорії лідерства
- •84.Теорії походження держави
- •85.Тероризм як чинник сучасної політики
- •86.Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки кожної виборчої системи.
- •87.Типи партійних систем. Їх характеристика.
- •88.Типи політичних культури
- •89.Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •90.Типологія політичних конфліктів
- •91.Типологія політичних систем
- •92.Форми демократії
- •93.Форми державного устрою
- •94.Форми тоталітарних режимів
- •95.Функції політичних партій
- •96.Функції політичного лідера
- •97.Функції політичної влади
- •98.Функції політичної еліти
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні.
64.Стилі лідерства.Визначення та типологія.
Лі́дерство (англ. Leadership) — реалізація організаційного керівництва, яка реалізується топ-менеджментом. Лідерство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, планування, прийняття рішень, мотивування, організацію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення конкретних цілей.
авторитарний стиль, який передбачає одноосібний спрямовуючий вплив лідера. Головний метод керівництва -директиви, накази і доручення, засновані на загрозі застосування покарання. Від підлеглих вимагається безвідмовне виконання його волі та відданість;
демократичний стиль. В цьому випадку для лідера характерне урахування інтересів і думок оточуючих його людей, залучення їх до прийняття рішень та стимулювання ініціативи. Головний метод керівництва - заохочення та похвала оточуючих;
відсторонений стиль проявляється у пасивній позиції лідера при здійсненні ним управлінських функцій і наданні достатньої самостійності виконавцям, а також в бажанні уникнути можливих конфліктів. Основний метод керівництва - прохання, переконання, поради. Можливі ситуації, коли саме найближче оточення починає маніпулювати політиком.
ставлення лідера до змін і здатності до інновацій, виділяють:
консервативний стиль. Консервативні лідери орієнтовані на керівництво у відповідності з нормами, що раніше установилися. Їхніми сильними сторонами є витримка, вірність справі, терпимість, увага і вміння передбачити обставини;
ініціативний стиль проявляється у здатності лідера виходити за межі загальновизнаних правил управління і в генерації нових ідей. Для ініціативних політиків типові, з одного боку, рішучість, сміливість, упертість при досягненні мети, з іншого ж, - надмірна вимогливість, невміння змінювати поставлені завдання, імпульсивність, намагання дуже багато брати на себе. Стосовно суспільного діяча ініціативний стиль, в свою чергу, може проявлятися в декількох формах:
реформаційне лідерство - лідер ставить завдання поступового еволюційного перетворення політичної реальності;
революційне лідерство - лідер орієнтований на завдання фундаментальної зміни суспільної системи в цілому або окремих її сфер;
реалістичне лідерство - політик висуває адекватні ситуації завдання, враховує наявність ресурсів для їх досягнення і прогнозує можливі наслідки;
авантюристичне лідерство - при прийнятті рішень політик керується емоціями, а не тверезим розрахунком, прагне до досягнення завищених або ризикованих завдань.
65.Структура політичних партій.
У структурному плані партія є складним організмом, що складається з таких компонентів:
вищий лідер і штаб, які виконують керівну роль: приймають важливі рішення; концентрують у своїх руках всю інформацію про діяльність партій; маніпулюють свідомістю і поведінкою партійних мас;
бюрократичний апарат, що здійснює зв'язки між вище- і нижчестоящими партійними структурами і виконує накази керівництва.
Інколи бюрократичний апарат може відособлюватися від інших ланок партії і навіть брати партійне керівництво у свої руки.
Класичний приклад: висунення в 20-і pp. в РКП (б) секретаріату ЦК на чолі з Й. Сталіним на перше місце у структурі партії.
активні члени партії, що беруть участь у її житті і сприяють реалізації партійної програми, пропагують її ідеї, але не входять до складу бюрократії;
пасивні члени партії, які, входячи до її складу, практично не беруть участі у житті організації, не сприяють реалізації партійної програми;
соціальна база партії, тобто ті верстви населення, які орієнтуються на неї і можуть підтримувати її у фінансовому плані. Частина соціальної бази партії, яка не тільки підтримує її програму, але й постійно голосує за неї на виборах, називається електоратом даної партії.
