94.Форми тоталітарних режимів

Тоталітаризм — це деспотичний режим XX століття..Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, фашизм, нацизм. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу, сформований після 1917р. У 1922 р. В Італії був встановлений такий вид тоталітаризму, як фашизм(беніто мусоліні). В Німеччині виникає новий суспільний устрій – націонал-соціалізм котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянВиди тоталітарних режимів XX століття.

Фашизм як терористична диктатура ультраправих сил, що має свої націон різновиди, у період між двома світовими війнами утвердився в таких країнах, як Італія, Німеччина, Болгарія, Румунія, Греція, Іспанія,. Політичний лад у цих країнах спирався на силу абсолютного підкорення особи державі, а також навойовничий комунізм, шовінізм, демагогічний псевдосоціалізм.

Головним знаряддям внутрішньої і зовнішньої політики були терор,насильство. Саме через зовнішню агресивність фашизму, що привела до розв’язання ним другої світової війни, цей тоталітаризм (особливо вІталії та Німеччині) проіснував порівняно недовго, та був розгромлений силами СРСР та західних демократичних держав. Комунізм, що був диктатурою ультралівих сил, виник раніше і існував значно довше, ніж фашизм. Першою тоталітарною державою комуністичного типу був СРСР,

Комунізм будував свою політику на теорії класової боротьби і спрямовував репресії переважно протії власного населення, не сильно зачіпаючи інтереси інших держав, принаймні до закінчення другої світової війни

Націонал-соціалізм, скорочено нацизм - ідеологія, доктрина, політичний режим, що ґрунтується на расизмі, шовінізмі, антигуманізмі та тоталітаризмі. Нацизм дотримується ідей про зверхність «вищої», «панівної» раси над іншими, «неповноцінними» націями і расами (доктрина «надлюдини» і «недолюдини»); верховенстві нації і держави над особистістю. У більш вузькому сенсі - ідеологія та практика нацистської партії і нацистської Німеччини.

95.Функції політичних партій

Значущість партій для політичного життя розкривається у функціях, які вони виконують стосовно суспільства і держави.

В їх числі: активізація і інтеграція великих суспільних верств;

артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх озвучення та агрегація інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;

політична соціалізація і формування суспільної думки;

розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;

рекрутування у політичну еліту і висування лідерів

мобілізація виборців на виборах;

участь у боротьбі за державну владу через вибори; здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади

; рекрутування нових членів партії,функція представництва інтересів

Необхідно відокремити й таку функцію, як соціальна інтеграція (включення у політичну систему, примирення з існуючим ладом, соціаль¬ний конформізм окремої особистості, примирення інтересів конфліктую¬чих класів і соціальних груп). Головне завдання цієї функції - згладити й інші соціальні протиріччя, не допустити розвитку багаточисельних конфліктів до точки вибуху всієї системи суспільства.Наступна функція - досягнення влади, оволодіння ЇЇ апаратом. Зміст діяльності багатьох партій зводиться до того, щоб перемогти на виборах і сформувати уряд..