2. Сутність, функції, види податків та їх характеристика

Оподаткування є невід’ємним елементом державності. Функціонування держави передбачає мобілізацію коштів з метою фінансування державних витрат. Переважна частина доходів для забезпечення функцій держави залучається у вигляді податків. Тому оподаткування розглядають як економічну основу функціонування держави. З розвитком державності змінюється і система оподаткування. Для кожного історичного етапу суспільного розвитку використовуються певні форми і способи стягнення податків. Зміни в системі оподаткування визначаються станом економічного, соціального і політичного розвитку країни.

Податок – це комплексна економічна категорія, яка у своєму практичному вираженні значно впливає на всі економічні явища та процеси. Податок є обов’язковим елементом економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі [20, 225]. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною. Об’єктивною сутністю оподаткування є те, що підприємницькі структури та громадяни повин­ні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а, натомість, одержувати від держави безоплатні блага та послуги.

Економічна сутність податків проявляється в грошових відносинах, які складаються в державі з юридичними й фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості й формування фонду фінансових ресурсів держави. Матеріальною основою податків є реальна сума коштів, які мобілізуються державою.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, що встановлюються законодавчими органами влади.

Податковим відносинам властиві відмінні риси, які дають можливість виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов’язковий характер податків, безумовність і надходження до бюджетів відповідного рівня.

Характерними ознаками податків, які дають змогу відрізнити їх серед інших платежів, є те, що вони не мають ні елементів повного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення.

Поняття «податок» пер­шим розкрив А.Сміт у роботі «Про природу і причини багатства народів» (1770 р.). Найбільшого розквіту податки отримують за умов роз­виненої ринкової економіки, коли формується завер­шена модель податкової системи кожної держави.

Для розкриття сутності категорії «податки», розглянемо декілька їх тлумачень, що подані в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Підходи до трактування сутності поняття «податок»

Автор	Рік	Зміст поняття
А.Сміт [9, 186].	1770	Податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передба­чає і його розмір, і порядок сплати.
Закон України «Про систему оподаткування» (втратив чинність) [14].	1991	Податок – це обов’язковий платіж, внесок до бюджету відповідного рівня, або державного цільового фонду, який здійснюється платниками (фізичними і юридичними особами) у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України про оподаткування.
Соколовська А.М [27, 66].	2006	Податок – це універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу.
Крисоватий А.І. [20, 225].	2008	Податок – це обов’язковий платіж, який законодавчо встановлюється державою, сплачується юриди­чними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюється в централізованих грошових фондах.
Податковий Кодекс України [3].	2014	Податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Згідно ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Кодексу; збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій [3].

Перехід від марксистсько-ленінських постулатів до науково об’єктивних основ пізнання фінан­сової науки дав змогу вітчизняним вченим-економістам по-новому поглянути на теоретичні засади функціонуван­ня податків. За економічним змістом податки — це система економічних відносини між державою і платниками податків з при­воду примусового відчуження державою частини створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій [34, 348].

Сутність податку як економічної категорії проявляється через функції, які во­ни виконують. В теоретичному аспекті виділяють дві головні функції податків: фіскальну та регулюючу (рис.1.1).

Рис 1.1. Функції податків

Фіскальна функція виходить із призначення податків як бюджетоутворюючих джерел. Її сутність полягає в забезпеченні мобілізації коштів у розпорядження держави, формування централізованих фінансових ресурсів як фінансової основи виконання державою покладених на неї функцій та завдань. За допомогою фіскальної функції відбувається формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в державному бюджеті та позабюджетних фондах і призначенні для покриття витрат, пов’язаних з виконанням державою економічних, соціальних, оборонних, екологічних функцій, забезпечення охорони здоров’я, тощо [11, 37]. У свою чергу, ця функція поділяється на дві підфункції (деякі економісти та вчені виділяють ці функції окремо): контрольну та розподільну.

Виконання розподільної підфункції в першу чергу пов’язане з стягненням пода­тків та повнотою наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При ви­конанні цієї підфункції держава повинна справляти податки на засадах постійності, стабільності та рівномірності. Постійність в отримані податків означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а на протязі всього бюджетного періоду в чітко встановленні строки згідно з чинним законодавством. Стабільність означає, що надходження податків повинно визначатись високим рівнем гарантії того, що основні джерела надходження податків існуватимуть не тільки у звітному і плановому, а й в наступних податкових періодах. Рівномірність означає, що справляння податків повинно відбуватися на території держави таким чином, щоб забезпечити достатні доходи для всіх ланок бюджетної системи  як на державному, так і на місцевому рівні.

Сутність контрольної підфункції полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків та розміру кожного з них, а також оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Головною метою цієї підфункції є досягнення того, щоб всі платники подат­ків сплачували їх своєчасно та в повному обсязі. Виконання цієї підфункції передбачає не тільки здійс­нення контролю за отриманням податків, а й застосування різних штрафних санк­цій до порушників податкового законодавства [11, 39-40].

Існування регулюючої функції пов’язано з тим, що податки безпосередньо впливають на вартісний розподіл ВВП між державою та платниками податків – юридичними та фізичними особами. Регулююча функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності економічних суб’єктів, стимулюючи або обмежуючи її. Практична реалізація цієї функції полягає у наступному:

• визначення та удосконалення системи оподаткування, яка діє в державі, з метою постійного при­стосовування до особливостей розвитку економіки держави;

• визначення об’єкту оподаткування;

• визначення джерела сплати податку;

• визначення податкових ставок. держава встановлює ставки оподаткування і здійснює їх диференціацію відповідно до діючої системи оподаткування та особли­востей розвитку економіки. диференціація проводиться в залежності від виду господарюючого суб’єкту та форми його власності, напрямку діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або для держави та ін.;

• встановлення термінів сплати податків;

• надання податкових пільг;

• застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства [23, 14].

В сучасних умовах розвитку економіки держави особливе значення відводиться ще одній функції податків  соціальній. Виконання цієї функції суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл податкового навантаження між усіма верствами населення [21, 16].

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний податок;

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

• екологічний податок;

• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

• плата за користування надрами;

• плата за землю;

• збір за користування радіочастотним ресурсом України;

• збір за спеціальне використання води;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• мито;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється.

До місцевих податків належить:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

• єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до Податкового кодексу, Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Загалом, за ознакою суб’єкта оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі.

Податки прямі  обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).

Податки непрямі  податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).

Отже, податок – це комплексна економічна категорія, яка у своєму практичному вираженні значно впливає на всі економічні явища та процеси. Податок є обов’язковим елементом економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі.

Сутність податку як економічної категорії проявляється через функції, які во­ни виконують. В теоретичному аспекті виділяють дві головні функції податків: фіскальну та регулюючу.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Значна кількість податків і зборів дає можливість наповнення бюджету країни, проте велике різноманіття потребує великих затрат на контроль за їх справлянням.