62. Понятие культура в философии: определение, виды и функции культуры

Уперше поняття культура ми зустрічаємо у давньоримського оратора Цицерона (106-43 р. до н.е.). Під культурою він розумів доброчинний вплив, що має філософія на розум людини. У середні віки культура асоціювалася з особистою досконалістю людини. Ренесанс культурною істотою вважав універсально розвинену, діяльну людину. В епоху Просвітництва (ХVІІІ ст.) культуру розуміли як утілення розумного, того, що можна виміряти досягненнями наук і ремесел. Починаючи з епохи Відродження поняття культури стає широко уживаним. При цьому, культура осмислювалася як щось протилежне “натурі”, тобто природі. Гердеру, який розглядав культуру як розвиток здібностей розуму людини, належить визначення культури як другої природи. Культура - це сукупність цінностей, створених людиною. Культура, як помітив О.Флоренський, являє собою мову, що поєднує людство, середовище, у якому виростає особистість. Коли говорять про культуру, мають на увазі щось цінне для людини не як фізичної, а як духовної істоти. У силу цього під культурою мають на увазі цінності етичні, естетичні, релігійні. Їх називають духовними цінностями, а сфери їхнього функціонування - духовною культурою. Вони проникають також до сфери виробництва і побуту (наприклад, дизайн), тому існує також поняття “матеріальна культура”. Матеріальну і духовну культуру поєднує те, що вони не тільки створені людиною, але й існують для людини, тобто культура втілює в собі не тільки працю, але і людську духовність.Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксиологічній, семіотичній, нормативній.Соціальна чи гуманістична функція виявляється в тому, що культура сприяє перетворенню, удосконалюванню, гуманізації людини і відносин між людьми, а отже, - гуманізації суспільства. Пізнавальна функція реалізується так: через культуру людина дістає знання про світ, про саму себе і про інших людей. Крім того, самоусвідомлення будь-якої культури неможливе без інтересу до іншої культури і без спроби її розуміння, без діалогу культур. Аксиологічна функція виражається в тому, що культура визначає систему ціннісних орієнтирів у житті людини і суспільства. Семіотична функція (семіотика - вчення про знаки і знакові системи) полягає в тому, що культура закріплює через систему прийнятих у ній знаків і символів зміст її духовних і моральних цінностей. Нормативна функція знаходить своє відображення в тому, що всередині культури формується регламент спілкування між людьми, норми і характеристики їхньої поведінки.Сучасна культура формується як структура, що складається зі способів життя, чи стилів життя. Існує загальний тип культури, що трансформується в різних шарах суспільства, часом доходячи в цих трансформаціях до протилежності. Тому будь-яка культура породжує свою антикультуру, що являє собою реальність, у якій пануючі в суспільстві принципи не відкидаються, а виступають в іншій формі вираження, наприклад, патологічний стиль життя, соціокультура злидарства.