63. Закономерности развития культуры. Культура и научно-технический прогресс.

Якщо виходити з того, що визначальним у розвитку суспільства є прогрес у продуктивних силах, то ідея прогресу виступає як універсальна, як закономірність розвитку суспільства від простих форм до форм більш складних і досконалих. Однак якщо визначення рівня цивілізації за ступенями розвитку її технічного потенціалу сумнівів не викликає, то з культурою справа обстоїть не так прямолінійно. Часто культурна цінність того чи іншого явища визначається саме його старовинністю. Іншими словами, справжні цінності культури визначаються часом.Спроби виявити закономірності культурного процесу зводяться до необхідності відповісти на наступні питання: що лежить в основі культури, що визначає стадії її розвитку, які взаємини між її елементами, характер відносин до інших культур.Починаючи з епохи Просвітництва (XVIII ст.), на основі виділення об'єктивно притаманних культурі тих чи інших закономірностей, у науці склалися наступні основні концепції культурного процесу: еволюційна, дифузійна, теорія культурних циклів.Теорія культурних циклів (культурно-історичної типології, локальних цивілізацій) виходить з того, що культура представлена різними типами культур, що змінюють одна одну. Кожен тип має певну усталеність, проживає свій шлях і гине. Елементи, що роблять культурно-історичний тип стійким: мова, політична незалежність, культурна самобутність; багатство культури, що досягається через різноманіття її національних рис; збереження реліктових культур, відсутність запозичень у ранньому періоді культури.Отже, багатоманітність теорій культурного розвитку є свідченням складності у осмисленні закономірностей розвитку культури, а спроби їхнього виявлення часто пов'язані із конкретними кризовими ситуаціями, пережитими культурою.Наука виступає якщо не рупором ідеї прогресу, то вираженням рівня його досягнень. Зв'язок науки і цивілізації, особливо сучасної, техногенної, не викликає сумнівів. Однак її роль у цивілізаційному прогресі стала розгортатися як ворожа відносно культури.Підсумком науково-технічного прогресу стали не тільки досягнення, але й підміна культури, а точніше - заміна культури технократичною цивілізацією, із приматом засобів над метою, мети над смислом, смислу над буттям, техніки над людиною.Причина кризи світу техногенної цивілізації є не матеріальною, а духовною. Вона полягає в розбіжності культури і цивілізації, у приниженні культури, у пануванні речової цивілізації. Ця криза може бути переборена тільки духовним відновленням, зростанням культури.Не може бути науки поза культурою. Коли культурні цінності втрачають своє значення, у суспільстві починає панувати бездуховність.

64. Понятие цивилизации в культурно-историческом процессе. Концепции цивилизации Данилевского, Шпенглера, Тойнби

Цивілізація - це певний тип соціальної організації суспільства, спрямований на відтворення, збільшення суспільного багатства і регламентацію громадянського життя. Коли говорять про цивілізацію, її початок пов'язують з якісно новим етапом у розвитку матеріальної культури - з використанням техніки. У науці відомий поділ ранньої історії людства на дикість, варварство і цивілізацію. Початок останньої пов'язують з умінням застосовувати метали у виробництві. Многие историки и философы стали искать объяснения своеобразного развития не только отдельных стран и регионов земного шара, но и истории человечества в целом. Так в XIX веке зародились и получили широкое распространение идеи цивилизационного пути развития общества, вылившиеся в концепцию многообразия цивилизаций. Многие идеи Данилевского в начале XX века воспринял немецкий историк и философ Освальд Шпенглер. В своих суждениях об истории человечества, в противопоставлении друг другу разных цивилизаций Шпенглер был несравненно более категоричен, чем Данилевский. Он проводил различие между культурой и цивилизацией, усматривая в последней лишь упадок, последнюю фазу развития культуры накануне ее гибели, когда творчество сменяется имитацией нововведений, их измельчанием. Интерпретация Шпенглером как всемирной истории, так и истории отдельных составляющих ее культур-цивилизаций носит фаталистический характер. Каждой культуре отведен определенный лимит времени от зарождения до упадка - примерно тысяча лет.Дальнейшее развитие теория цивилизаций получила в творчестве английского историка А. Дж. Тойнби (1889-1975) В процессе разработки концепции цивилизаций теоретические взгляды Тойнби претерпели значительную эволюцию и в некоторых положениях даже своего рода метаморфозу. Тойнби придерживался таких представлений о цивилизациях, которые во многом были сходны с концепцией Шпенглера: он подчеркивал разрозненность цивилизаций, их независимость друг от друга, не позволяющую объединить их уникальную историю во всеобщую историю человечества. Тем самым им отрицался общественный прогресс как поступательное развитие человечества. Каждая цивилизация существовала отведенный ей историей срок, хотя и не столь предопределенный, какой отводил своим культурам Шпенглер. Движущей силой развития цивилизаций была диалектика вызова - ответа. Теория цивилизаций в поздних работах Тойнби и его многочисленных последователей постепенно тяготела к универсальному объяснению всеобщей истории, к сближению, а в перспективе (несмотря на дискретность, вносимую развитием отдельных цивилизаций) - к духовному и материальному единству человечества.