- •46. Категории, структура и элемент, целое и часть.
- •48. Народонаселение и его роль в развитии общества. Критика мальтузианства и геополитики.
- •50. Социальное познание и его специфика. Закономерности развития общества и их отличие от законов природы.
- •57. Природная основа и социальная сущность человека
- •58. Личность, ее формирование, основные признаки и связь с обществом.
- •59. Проблема свободы и ответственности в жизнедеятельности личности. Детерминизм и фатализм.
- •60. Роль личности в истории. У.Джеймс соч. «Личность» . Критика волюнтаризма и фатализма
- •61. Роль народных масс в историческом процессе
- •62. Понятие культура в философии: определение, виды и функции культуры
- •63. Закономерности развития культуры. Культура и научно-технический прогресс.
- •64. Понятие цивилизации в культурно-историческом процессе. Концепции цивилизации Данилевского, Шпенглера, Тойнби
- •65. Социальное прогнозирование. Основные методы и типы прогнозов и их роль в развитии общества.
- •66. Глобальные проблемы современности и пути их решения: Аурелио Печчеи «Человеческие качества»
65. Социальное прогнозирование. Основные методы и типы прогнозов и их роль в развитии общества.
Можливість одержання соціальних прогнозів у різних сферах суспільства є дуже важливою. Для розуміння сутності цих прогнозів необхідно з'ясувати зміст таких понять, як “передбачення”, “пророкування”, “прогнозування”. У них зафіксована здатність людини бачити істотне в процесах і явищах до того, як це виявлено в досвіді, на практиці, здатність суб'єкта, що пізнає, до випереджального відображення дійсності . Прогноз означає пророкування, припущення, прогностичну модель, що представляє собою науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому і про альтернативні шляхи і терміни їхнього досягнення.Історично склалися такі типи світоглядних підходів до проблеми майбутнього: релігійний, утопічний і філософський.
Релігійний підхід заснований на вірі в те, що майбутнє визначається надприродними силами, що його можна пізнати шляхом гадання або божественного одкровення, що на майбутнє можна впливати, звертаючись до надприродних сил. Утопічний підхід заперечує сьогодення, абсолютизує майбутнє.Несправедливому і “нерозумному” теперішньому устроєві суспільства утопісти протиставляють детально розписані, створені силою їхньої уяви, порядки справедливого майбутнього.Філософський підхід заснований на передбаченні майбутнього як наступної стадії розвитку природи і суспільства в рамках пізнання загальних закономірностей цього розвитку.У прогнозуванні використовуються такі основні джерела інформації про майбутнє: оцінка перспектив розвитку досліджуваного об'єкта на основі досвіду вже вивчених подібних об'єктів; умовне продовження на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта; створення моделі майбутнього стану досліджуваного об'єкта відповідно до бажаної зміни умов розвитку.
Прогнозування, як вірогідне науково обґрунтоване вероятностное судження про стан об'єкта в майбутньому, розділяється на такі види прогнозів:1) пошуковий прогноз – визначення можливих станів об'єкта в майбутньому на основі тенденцій, властивих йому в минулому і сьогоденні;2) нормативний прогноз визначає шляхи і терміни досягнення можливих, бажаних станів об'єкта на основі певних соціальних норм, ідеалів, тимулів,потреб,цілей;3)комплексний прогноз містить елементи пошукового і нормативного прогнозування;4) системний прогноз - системне уявлення про об'єкт прогнозування.У сфері управління знаходять застосування і такі форми (підтипи) пошукових і нормативних прогнозів, як:а) цільовий прогноз – визначальний, бажаний стан об'єкта; б) плановий – визначає напрямки планування для досягнення бажаних цілей;в) програмний прогноз- визначає міру й умови бажаного стану об'єкта.
66. Глобальные проблемы современности и пути их решения: Аурелио Печчеи «Человеческие качества»
Глобальні проблеми - це проблеми, що охоплюють увесь світ і являють загрозу для існування цивілізації. Вирішити їх силами однієї держави або навіть групи держав не можна. Тут необхідно світове співробітництво на основі повної рівноправності, поваги, суверенітету кожного учасника, виконання прийнятих зобов'язань, норм міжнародного права.Учені згрупували глобальні проблеми в три основні групи. До першої групи відносяться проблеми миру, війни, роззброювання, виживання. Друга група - це проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу, демографічні, розвитку освіти, охорони здоров'я, культури. Третя група - це проблеми, зв'язані з природними ресурсами, енергією, продовольством, екологією.Система глобальних проблем носить конкретно-історичний характер. Їхнє загострення може викликати кризу цивілізації. Сьогодні як ніколи загрожує можливість тотального (загального) знищення цивілізації, необоротного порушення механізмів біосферних процесів Землі і навколоземного простору. Людство не може більше покладатися на стихійність в еволюції світовлаштування. Сучасному світові потрібна стабільність, демократія, цивілізованість, позбавлення від насильства, що єдино створює умови для людського виживання.В своей известной книге "Человеческие качества" А. Печчеи констатирует сложившуюся к началу 70-х годов экологическую ситуацию в мире как кризисную Он подчеркивает, что человек, материальное могущество которого достигло апогея, превратил планету в свою империю, что уже оборачивается экологической катастрофой. Человек все более развивает ненасытный аппетит потребления, совершенно не задумываясь о последствиях своих растущих стремлений и потребностей. Многообразный искусственный мир, создаваемый человеком все более теснит природу. А. Печчеи отмечает, что человек тысячами нитей связан с другими людьми, его настоящее предопределяет будущее, нет и не может существовать экологической независимости Данную мысль подчеркнем особо, ибо как бы та или иная страна не осуществляла защиту своей природной среды, какие бы изощренные мероприятия в этом отношении она не проводила, нельзя исключить разрушения этой среды со стороны соседних стран. Чернобыльская авария — убедительное доказательство этому. А. Печчеи делает вывод о том, что конечность размеров планеты с необходимостью предполагает и пределы человеческой экспансии в отношении природы
