6. Поняття і функції управління

Необхідність управління пов’язана з процесами поділу праці на п-ві.

Роботу на п-ві поділено між підрозділами та окремими виконавцями, дії яких треба координувати для досягнення загальної мети.

Суть управлінської діяльності полягає у здійсненні впливу на процес через прийняття рішень.

Управління п-вом – це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи.

Власник п-ва реалізує свої права щодо управління безпосередньо ним самим або через уповноваженні ним органи відповідно до статуту п-ва.

Виділяють такі ф-ї управління:

• планування-процес формування мети діяльності п-ва, обгрунтування ефективного використання ресурсів, кількісне визначення економ показників на перспективу

• організація- процес формування структури п-ва, розподіл функції і завдань, повноважень і відповідальності між підрозділами та працівниками.

• координація-процес забезпечення оптимальної узгодженості дії підрозділів і працівників п-ва.

• регулювання-забезпечення заданих параметрів, функціонування підрозділів п-ва і окремих ,працівників.

• мотивація- процес стимулювання підрозділів п-ва та окремих працівників до висококваліфікованої праці і постійного вдосконалення професіоналізму.

• контроль-процес аналізу і перевірки виконання планів, наказів, розпоряджень щодо підрозділів та персоналу п-ва.

7. Структура підприємства

Загальна структура п-ва – це склад його виробничих, управлінських та невиробничих підрозділів. Система обміну матеріальними та інформаційними потоками між ними.

В загальній структурі виділяється виробнича структура п-ва і організаційна структура управлінням п-вом (управління, відділи, бюро, служби…).

Виробнича структура – це склад, кількісне співвідношення , розміри внутрішніх виробничих підрозділів, форми їх побудови і взаємозв’язку. Залежно від підрозділу діяльність якого покладено в основу виробничої структури розділяють:

- цехову (цех, тобто адміністративно відокремлена частина п-ва, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації)

- комбінатську(здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів перероблення сировини наприклад металургійна, хімічна, текстильна промисловість).

- без цехову (виробнича дільниця, тобто сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, використовується на невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами);

- корпусну (корпус, тобто об’єднання кількох однотипних цехів) виробничі структури.

8. Характеристика принципів управління

Принципи управління - правила, якими керуються суб'єкти управління і які визначають вимоги до системи, процесу та механізму управління. Поділяються на: Принцип цілеспрямованості -визначений сутністю програмно-цільового управління і припускає чітку постановку цілей перед кожним підприємством та кожним його підрозділом. При цьому мета повинна бути реальною, досягнутою і визначеною чітко, що додає роботі здоровий глузд і мобілізує зусилля персоналу на її виконання. Принцип плановості управління також зв´язаний із програмно-цільовим управлінням і передбачає складання програми дій та її реалізацію. Спланованість виявляється в нормалізації умов роботи і її розподілі між виконавцями, у координації дій виконавців і їхньому інструктуванні, а також в організації обліку і контролю за виконанням кожної роботи і програми в цілому.. Принцип компетентності означає знання менеджером об´єкта управління або принаймні його здатність сприймати компетентну консультацію фахівців при прийнятті рішень. Дисципліна припускає безумовне виконання вказівок керівника, посадових обов´язків, інструкцій, наказів та інших директивних документів. Рівень дисципліни значною мірою визначає культуру управління. Принцип стимулювання припускає насамперед мотивацію трудової діяльності на основі використання матеріальних і моральних стимулів. Принцип ієрархічності передбачає вертикальний поділ управлінської праці, тобто виділення рівнів управління і підпорядкування нижчих рівнів управління вищим.