- •44.Оцінка та вибір цільових ринків
- •45.Стратегії вибору цільових ринків товарів виробничо-технічного призначення
- •46.Позиціонування товару на ринках Позиціонування товару на ринку – це оптимальне розміщення товару на ринку.
- •Виділення набору можливих конкурентних переваг, які придатні для позиціонування;
- •Вибір конкурентних переваг, які найбільш відповідають цілям фірми;
- •Застосування зусиль для формування і закріплення вибраної позиції на ринку.
- •47.Фактори впливу на поведінку індивідуального споживача
- •48.Фактори впливу на поведінку індустріального споживача
- •50.Сутність усвідомлення проблеми та пошуку інформації як стадій прийняття рішення про купівлю товарів індивідуальним споживачем
- •49.Загальна характеристика процесу прийняття рішення про купівлю товарів індивідуальним споживачем
- •93.Загальна характеристика маркетинг-логістики
- •94.Визначення цілей товароруху, розробка системи оброблення замовлень, складування та оброблення вантажів як етапів товароруху
- •95.Сутність управління запасами як важливого етапу процесу товароруху
- •96.Вибір методу транспортування, оцінювання та контроль товароруху як кінцевих етапів процесу товароруху Вибір методу транспортування
- •Оцінювання та контроль товароруху
- •97.Сутність маркетингової політики комунікацій. Характеристика інтегрованих маркетингових комунікацій
- •98.Характеристика основних функцій маркетингової комунікаційної політики
- •99.Основні елементи комунікаційного процесу
- •118.Сутність стратегічного планування та його відмінні ознаки
- •119.Структура плану маркетингової діяльності
- •120.Матриця бкг, її призначення та характеристика
- •44.Оцінка та вибір цільових ринків
118.Сутність стратегічного планування та його відмінні ознаки
Головна відмінність стратегічного планування від довгострокового - у трактуванні категорії майбутнього. Так, довготривале планування передбачає, майбутнє підприємства можна визначити шляхом екстраполяції сформованих тенденцій зростання. Натомість керівництво розмірковує так, що майбутні результати діяльності поліпшаться проти минулим.
Система довгострокового планування передбачає формування вищих показників розвитку підприємства, порівняно з досягнутим рівнем.
У системі стратегічного планування відсутня те, майбутнє має бути неодмінно оптимістичніше минулого. З цього випливає неможливість застосування методу екстраполяції.
Стратегічне планування – це процес проектування майбутнього стану фірми з урахуванням змін у зовнішній середовищі.
Стратегічне планування - процес створення й підтримки стратегічного відповідності між цілями фірми і його можливостями, що передбачає набір діянь П.Лазаренка та рішень щодо з розробки й реалізації стратегій.
У процесі стратегічного планування менеджерами вирішуються 4 основні завдання:
Створення ефективну систему адаптацію зовнішнього середовища, що охоплює всі дії стратегічного характеру, що покращують відносини фірми з її оточенням.
Розподіл ресурсів, як-от фонди, технологічний досвід минулого і управлінські таланти.
Досягнення ефективності внутрішньої координації діяльності підрозділів в розробці й реалізації стратегії.
Організація стратегічного передбачення.
Особливості стратегічного планування:
Стратегічне планування носить адаптивний характер, плани - мусять бути гнучкими, легкоприспосабливаемими до несподіваних змін зовнішнього оточення.
Стратегічний план може бути обгрунтований стратегічної базою даних.
У стратегічному плануванні широко використовується принцип багатоваріантності.
Значення стратегічного планування проявляється у наступному:
Стратегічне планування дає основу до ухвалення обгрунтованих управлінські рішення.
Стратегічне планування сприяє зниження ризику після ухвалення управлінські рішення.
Стратегічне планування сприяє створенню єдності між цілями і ресурсами підприємства.
119.Структура плану маркетингової діяльності
Головні складові маркетингового плану, наступні:
1. Зведення контрольних показників. Зведення контрольних показників допомагає вищому керівництву швидко міняти головну націленість плану. За зведенням потрібно поміщати заголовок плану.
2. Викладення поточної маркетингової ситуації. В першому головному розділі плану дається опис характеру цільового ринку і положення фірми на цьому ринку.
3. Перелік небезпек і можливостей. Ціль цього всього – заставити керівництво передбачити важливі події, які можуть сильно позначитися на фірмі. Керівники повинні перерахувати максимальне можливе число небезпек і можливостей, які вони можуть уявити собі.
Небезпека – це ускладнення, яке виникає в зв’язку з несприятливою тенденцією або конкретною подією, яка при відсутності ціленаправлених маркетингових зусиль – може призвести до підриву живучості товару або його загибелі.
Маркетингова можливість – це приваблюючий напрямок маркетингових зусиль, на якому конкретна фірма може добитися конкурентної переваги.
4. Перелік завдань і проблем. Вивчивши пов’язані з товаром небезпеки і можливості, керівник може поставити завдання і накреслити круг, виникаючих при цьому проблем. Завдання повинні бути сформульовані у вигляді цілей, які фірма старається досягнути за період дії плану.
5. Стратегія маркетингу. В цьому розділі плану керівник викладає широкий маркетинговий підхід до рішення поставлених завдань. Стратегія маркетингу – це раціональна, логічна побудова, керуючись якою, організаційна одиниця розраховує вирішити свої маркетингові завдання.
Вона включає в себе конкретні стратегії по цільовим ринкам, комплексу маркетингу і рівню затрат на маркетинг.
6. Програми дій. Стратегії маркетингу необхідно перетворити в конкретні програми дій, які дають відповіді на наступні питання: що буде зроблено? коли це буде зроблено? хто це буде робити? скільки це буде коштувати?
7. Бюджети. План заходів дозволяє керуючому розробити відповідний бюджет, який є, по суті справи, прогнозом прибутків і збитків Вище керівництво розглядає представлений бюджет і затверджує або змінює його. Коли він затверджений, бюджет служить основою для закупки матеріалів, розробки графіків виробництва, планування потреб в робочій силі і проведення маркетингових заходів.
8. Порядок контролю. В останньому розділі плану викладається порядок контролю за ходом виконання всього наміченого. За звичай, цілі і бюджетні асигнування розписують по місяцям або кварталам. Це значить, що вище керівництво може оцінювати результати, досягнуті в рамках кожного окремого відрізку часу, і виявляти виробництва, які не зуміли добитися поставлених перед ними цільових показників. Керівникам цих виробництв необхідно буде представити пояснення і вказати, які мірі вони збираються приймати для виправлення положення.
