- •22. Моральна норма як складова моралі і нормативна регуляція соціальної роботи.
- •23. Моральна свідомість соціального працівника.
- •Критерії моральності у соціальній роботі.
- •25.Моральна поведінка соціального працівника.
- •26. Соціальний працівник як особистість та професіонал
- •27. Структура особистісних якостей соціального працівника.
- •28. Характеристика окремих особистісних рис соціального працівника.
- •29. Деонтологія соціальної роботи. Принципи деонтології соціальної роботи.
- •31. Обов’язок соціального працівника та його особистісне усвідомлення.
- •30. Професійний обов’язок та професійна повинність (зобов’язання).
- •33. Етична дія та її особливості.
- •34.Основні види інтересів у соціальній роботі та роль соціального працівника в них.
- •35. Рівні етичної взаємодії соціального працівника та клієнта.
- •36. Етичний аспект оцінювання діяльності соціального працівника
- •37. Етика проведення досліджень у соціальній роботі.
- •38.Етичне виховання соціального працівника.
- •39.Особливості надання соціальних, психологічних, соціально-побутових послуг.
- •40.Участь у розробці соціальної політики.
38.Етичне виховання соціального працівника.
Етичне виховання соціального працівника повинно бути невід'ємною частиною його підготовки. Основні зусилля повинні спрямовуватися на розвиток етичних навичок та моральності спеціаліста, оскільки на практиці вони часто зустрічаються із проблемами, які не висвітлені у законодавстві. Даний аспект передбачає не лише засвоєння етичних знань, моральних норм і правил, але й формування моральної переконаності та моральних потреб як основи його особистості (1, 121).
Основні напрями етичного виховання соціального працівника:
- вивчення теоретичних основ професії як прикладної гуманістичної теорії;
- розвиток високого рівня чутливості до моральних факторів;
- глибоке вивчення суті етичних норм і кодексів;
- розвиток навиків етичної оцінки рішень, що приймаються.
39.Особливості надання соціальних, психологічних, соціально-побутових послуг.
Надання соціально-побутових послуг - найбільш поширений на сьогоднішній день вид соціальної роботи.. Діяльність соціального працівника спрямована на перетворення предмета діяльності - умов життєдіяльності особистості і позитивну трансформацію самої особистості. У цій сфері діють специфічні етичні норми і правила.
1.Працюючи з людьми соціальний працівник несе відповідальність не тільки за свою поведінку та діяльність, але й за поведінку, умови життя та здоров'я своїх клієнтів.
2.Діяльність соціального працівника включає в себе безпосереднє спілкування з клієнтом та його найближчим оточенням, внаслідок чого вимагає повного напруження сил та віддачі.
3.Незважаючи на те, що діяльність соціального працівника у профільному закладі соціального захисту пов'язана, як правило, з однією категорією клієнтів, що мають спільні проблеми, йому варто враховувати конкретні особливості обставин життя та індивідуальні риси особистості кожного з них.
4.Соціальний працівник має справу не з якоюсь однією стороною життєдіяльності або особистості клієнта, а з цілісністю, сукупністю його особистісних властивостей та життєвих обставин і у своїй роботі зобов'язаний враховувати всі фактори.
5. Ефективність діяльності соціального працівника складно оцінити за конкретними результатами роботи, хоча існують певні критерії оцінки. Результати діяльності соціального працівника залежать не лише від нього самого, але і від зусиль та бажання клієнта.
Психологічна допомога надається соціальним працівником у ролі консультанта, старшого товариша свого клієнта. Перш ніж приступити до рекомендацій, йому варто вивчити клієнта, його життєві обставини, що привели до необхідності консультації у спеціаліста. Даючи конкретні рекомендації, спеціаліст не має права ставити питання, які не стосуються необхідної інформації.
40.Участь у розробці соціальної політики.
Соціальний працівник бере участь у реалізації соціальної політики, надаючи допомогу клієнтам у рамках основних напрямів державної або регіональної соціальної політики. Більшою або меншою мірою приймає участь у її формуванні. Конкретні напрями та заходи соціальної політики, її пріоритети для держави в цілому або окремого регіону визначаються на основі оцінки актуальності та значущості поставлених проблем, а також ресурсної та організаційної можливості їх вирішення. Визначаючи пріоритети, необхідно оцінювати не лише гостроту проблеми, яку треба вирішити, але й причини її виникнення, можливі наслідки не лише для клієнтів соціальних служб, але і для всього населення. Тому необхідно враховувати важливість розроблення заходів з попередження або пом'якшення можливих негативних явищ і процесів, що впливають на умови життєдіяльності населення. Участь у розробці соціальної політики вимагає від соціального працівника не тільки професійної підготовки у галузі соціальної роботи, але й глибокого знання політики, економіки, соціології, психології та інших галузей знань і соціальної практики, а також етичних основ цих видів діяльності
