65. Морфологічні зміни рослини у фітоіндикації

Найбільш широко на сучасному етапі фітоіндикації використовуються морфологічні зміни рослин. Вони не потребують спеціального обладнання, а тільки спеціальних знань і практики їх застосування. Морфологічні зміни рослин проявляються у вигляді:

• зміни забарвлення листків. При надмірному вмісту у грунті тяжких металів, газовому і димовому забруднені повітря спостерігається хлороз – бліде забарвлення листків між жилками рослин. Пожовтіння частини листків відмічається у листяних дерев при засоленні грунту хлоридами. Червоні плями на листках з’являються внаслідок накопичення антоціанів, наприклад, під дією діоксиду сірки. Побуріння листків частіше пов’язане з початковою стадією некрозу.

• некрозів – відмиранні частини тіла рослини. Частіше використовується у фітоіндикації некроз листків. Від дії тих чи інших полютантів некроз листків може бути плямистий (від озону), міжжилковий (від діоксиду сірки), верхівковий (у однодольних і хвойних рослин під дією діоксиду сірки), окрайковив (під впливом хлориду натрію у липи), “риб’ячий скелет” – поєднання міжжилкового та окрайкового некрозів.

• передчасного зав’ядання. Так реагують різні види рослин на дію певного полютанту – малина на діоксид сірки, орхідеї на метилен.

• дефоліації – опаданні листків. За звичай дефоліація спостерігається після збільшення впливу тих чи інших факторів та зміни забарвлення і некрозів листків.

• зміні розмірів органів. Внаслідок дії нітратів спостерігається збільшення розмірів хвої сосни та їх зменшення під дією діоксиду сірки.

• зміні форми, кількості і положення органів. Аномальні розміри та форми листків рослин відмічаються при значних дозах радіоактивного опромінення.

• зміні життєвої форми. Під постійною дією двооксиду сірки, соляної кислоти у деревних порід проявляються кущові форми зростання.

• зміні життєвості. У лісових насадженнях біля джерел забруднення зменшується приріст, понижується бонітет.

• зміні плодоношення. Частина лишайників не утворює плодові тіла, у чорниці і ялини зменшується врожайність.

У якості рослин-індикаторів використовують різноманітні види, які належать до багатьох систематичних груп.

Фітоіндикація стану довкілля може відбуватися на популяційному рівні та на рівні фітоценозу. Так, вікова структура популяції, загальна кількість особин на одиниці площі добре вказують на інтенсивність впливу факторів забруднення середовища. При збільшені концентрації у повітрі діоксиду сірки знижується природне поновлення бука. Внаслідок цього популяція стає регресивною, в ній переважають особини старшого віку. На рівні фітоценозу, під дією того чи іншого полютанту, відбувається зменшення розмірів і кількості найбільш чутливих видів, зникнення їх із складу угрупування, заміна одних життєвих форм та домінантів іншими. У зону впливу викидів хімічного підприємства “Азот” поблизу м. Рівне, потрапили соснові насадженн, які виявилися досить нестійкими до дії полютантів. Вченими відмічались різноманітні зміни на стадіях розвитку дигресії соснових насаджень. Перші прояви були зафіксовані на рівні органів сосни (зміна забарвлення, розмірів хвої); в наступному спостерігалось прогресуюче відмирання окремих особин сосни і поява більшої кількості підросту листяних порід, зникнення деяких видів надґрунтового покриву – чорниці, брусниці і поява малини; пізніше відбулося відмирання сосни і заміна її листяними породами (в залежності від лісорослинних умов березою, осикою, дубом). Можна сказати, що хвойні ліси є критичними екосистемами, що пов’язано з високою чутливістю хвойних деревних порід і тривалим періодом життя хвої (у сосни до 4 – 5 р.).