18. Пристосування гідрофітів до водного середовища.

Рослини, які зростають у водному середовищі, називають гідрофітами (від грецького – "гідро" – вода, "фітон" – рослина). Це рослини, які частково або повністю ростуть зануреними у воду – ряска, рогіз, стрілолист, латаття, глечики (кубишка). Оскільки у воді створюються специфічний температурний режими, режими освітлення і насиченості газами, киснем, поживними речовинами, у гідрофітів виробились специфічні пристосування:

- розвинута відносно велика поверхня листків;

- всі органи вкриті слизькою речовиною для запобігання вимивання солей;

- слабкий розвиток механічних тканин;

- у всіх органах розвинуті повітряні об’єми;

- слабо розвинуті покривні тканини, що дозволяє поглинати з води гази та поживні речовини;

- листки, що знаходяться у воді, мають чітку тіньову будову, а на поверхні – світову; - слабкий розвиток кореневої системи, до повного її зникнення;

- сильно розвинуте вегетативне розмноження.

33. Сутність поняття «середовище».

Існує декілька визначень терміну «середовище», трактування яких залежить від того наскільки повно ми його розуміємо і від наших уявлень про світ. Так, в літературі зустрічаються вирази: «оточуюче середовище», «природне середовище», «середовище абіотичне», «середовище антропогенне», «середовище біотичне», «середовище природно–антропогенне» і т. д. Найбільш повне розуміння термину «середовища» як природного явища вкладується у вираз «оточуєче середовище» – це сукупність матеріальних тіл, явищ і енергії, які впливають на живі організми. Тобто, все, що оточує організм і прямо чи опосередковано впливає на нього є оточуючим середовищем. Однак до деяких характеристик оточуючого середовища рослини або мало чутливі, або зовсім на них не реагують. Скажімо, до вмісту у повітрі інертних газів. В той же час не слід забувати, що зовсім недавно до подібних характеристик середовища ми відносили й магнітне поле землі і сильний шум. На теперішньому рівні розвитку науки цей вплив виявлено.

Природне середовище – те ж, що й оточуюче середовище, але поза залежності від прямого або опосередкованого впливу людини.

Середовище абіотичне – всі сили та явища природи, походження яких прямо не зв’язане з життєдіяльністю нині живучих організмів.

Середовище антропогенне – середовище природне, яке прямо або опосередковано змінене людьми.

Середовище біотичне – сили і явища природи, які завдячують своєму походженню життєдіяльності нині живучих живих організмів.

Таким чином, при розгляді відмічених вище понять ми поступово розуміємо, що будь – які організми або угрупування знаходяться в оточенні і під впливом абіотичного та біотичного середовищ, що будь-який компонент середовища не є ізольованим, що між ними існують складні, взаємодіючі зв’язки, що вони утворюють своєрідну систему.

Найпростішою системою є – моноцен. Вона складається з окремих організмів, а також його безпосереднього оточення або середовища. В межах даної екологічної системи реалізується перший тип екологічної залежності – дія і реакція. Кожний організм використовує середовище для отримання поживних речовин і енергії (з повітря – вуглекислий газ, кисень і вологу, з грунту – хімічні елементи та воду, від сонця – сонячну радіацію), в той же час, діє на середовище шляхом виділення продуктів життєдіяльності.

Слідуючою ієрхічною одиницею екологічних систем є – демоцен – екологічна система, яка складається з популяції та її середовища. Популяції також, як і організми, використовують енергетичні та харчові можливості середовища і, в той же час, більш активно впливають на нього. На зміни середовища популяції реагують зміною чисельності, співвідношенням статтей, віковою структурою.

Головною екологічною одиницею є плеоцен, до складу якого входять усі популяції в межах певного місцезростання. Подібні угрупування називаються біогеоценозами. Існує класичне визначення біогеоценозу, яке дав В.М. Сукачов – “...ділянка земної поверхні, де на відомому протязі біоценоз і відповідні йому частини атмосфери, літосфери, гідросфери і педосфери зостаються однорідними і які мають однорідний характер взаємовідносин між собою і тому в сукупності створюють єдиний, внутрішньо взаємобумовлений комплекс”. Більш коротко біогеоценоз можна визначити як біоценоз з його біотопом.