24. Значення тепла в житті рослин

Температурні межі, при яких можливий ріст рослин, дуже широкі. Спостерігасться велика амплітуда коливань мінімальних температур, при яких уже можливий ріст рослин різних систематичних і, головне, екологічних груп, У рослин південних районів ростові процеси починаються при набагато вищій температурі, ніж у рослин, які призвичаїлися до життя у північних районах, де температура далеко нижча. наприклад, гарбуз, бавовник, рис починають активно рости лише при температурі 12 - 14°С. Корені ж гороху виявляють ознаки росту вже при температурі -2°С. Взагалі переважна більшість рослин починає рости при температурі, вищій від 0°С. Найкраще ростові процеси проходять (оптимум температури) у більшості рослин при температурі від 20 до 30°С.

Різні органи однієї і тієї ж рослини мають неоднакові температурні межі росту. Зокрема, корені відзначаються активним ростом при нижчій температурі, ніж надземна частина цієї ж рослини. Крім того, реакція рослини на зміну температурних умов залежить як від величини температурних меж, так і від фізіологічного стану рослин. З цього приводу Б.О. Рубін наводить такий приклад. Швидкість росту коренів гороху при підвищенні температури від 0° до 10° збільшується в 9 разів, а в інтервалі температур -від 10° до 20^е С - в 2,5 рази. Разом з тим при підвищенні температури інтенсивність росту знижується і в інтервалі від 18° С до 28° С температурний коефіцієнт дорівнює уже лише 1,9. Реакція рослини на вплив температури значною мірою залежить від напруженості інших факторів і передусім від ступеня забезпеченості їх водою. Нормальне забезпечення рослин водою при оптимальних температурах створює найкращі умови для інтенсивного проходження ростових процесів. При недостачі води, наприклад У період посухи, ростові процеси уповільнюються і залежно від тривалості безводного періоду зупиняються зовсім Шкідливий вплив посух, як правило, посилюється високою температурою. Такі умови можуть не тільки припинити ріст рослини, а й призвести до її загибелі.

Процеси, які відбуваються в рослинах, мають широку амплітуду температури. Тканини рослин життєдіяльні в діапазоні від 0° до 50°С, до тих пір, поки живі клітини і білкові з'єднання біологічно стійкі і ферментально активні. Під самим сильним впливом температури знаходяться слідуючи процеси, що

проходять у рослинах:

.- діяльність ферментів, які каталізують біохімічні реакції, особливо фотосинтез і дихання;

- розчинність двоокису вуглецю і кисню в клітинах рослий; -транспірація;

- властивість кореневої системи поглинати воду та мінеральні речовини з грунту;

• проникливість мембрани

27. Напрямки фітоекології.

В теперішній час розрізняють три відділи фітоекології:

• екологія організмів;

• екологія популяцій;

• екологія угруповань (або фітоценологію).

Екологія організмів розглядає шляхи впливу середовища на організм; адаптивну здатність організмів, яка проявляється у формі анатомоморфологічних, фізіологічних пристосувань, які забезпечують можливість жити і розвиватися у конкретних умовах і входити до біоценозів. Екологія рослин вивчає також ритми життя, життєві форми організмів, які також є свідоцтвом їх пристосування до комплексної дії екологічних факторів середовища; виявляє функціональну роль життєвих форм організмів у біогеоценозах.

Організм – будь-яка жива істота, яка має подразливість, здатність росту та розмноження, безперервний обмін речовинами з навколишнім середовищем, яке зумовлює самооновлення організму. Організм і середовище перебувають у єдності та взаємно впливають один на одного. Організми бувають багатоклітинні, одноклітинні та неклітинні (віруси).

Екологія популяцій розглядає структуру і властивості популяцій, їх участь у біогеоценозі, виявляє характерні для них кількісні співвідношення вікових груп, вивчає різноманіття форм внутрішньовидових відношень, зв’язки з іншими популяціями та видами. Особливу увагу приділяють вивченню закономірностей коливання чисельності (флуктуаціям) популяцій в біогеоценозах і визначенню шляхів управління цими процесами та заходів прогнозування рівнів чисельності популяцій.

Популяція (від латинського “populus” – населення, народ) – сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певну територію і деякою мірою ізольовані від сусідніх популяцій. Популяції здатні самостійно підтримувати чисельність на певному рівні протягом тривалого часу. Це елементарна еволюційна одиниця з характерними екологічними та генетичними структурами, які визначаються співвідношенням вікових груп, статей і т.д.

Екологія угруповань (фітоценозів) вивчає їх різноманіття та будову, взаємовідношення між рослинами та популяціями з яких вони складаються, взаємовідношення з навколишнім середовищем і його складовими, їх динаміку (виникнення, розвиток, зміни, сезонні зміни), просторове розміщення та взаємодію з іншими фітоценозами. Особлива увага приділяється вивченню ролі фітоценоза у біоценозі та біогеоценозі.

Фітоценоз (від грецького “фітон” – рослина та “кайнос” – спільність) – історично складена сукупність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами. Фітоценоз характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою та навколишнім середовищем. Він постійно змінюється внаслідок еволюції видів, зміни клімату, ґрунтових умов, а також під впливом тварин та діяльності людини.

Біоценоз (від грецького “біос” – життя та “кайнос” – спільність) – історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють ділянку суші або водойми з більш-менш однотиповими умовами існування. У взаємодії з середовищем існування біоценоз утворює біогеоценоз.