142. Класифікація і характеристика інноваційних стратегій за к.Фріманом.

Тип стратегії	Основний зміст	Можливі результати
Традиційна	Підвищення якості прод., послуг на існуючій технологічній базі	Можливе поступове відставання в техніко-економічному плані, економічному плані
Опортуністична	Орієнтація на продукт, який є лідером на ринку, що не потребує значних витрат на НДДКР	Виграш за рахунок монополії на ринку, помилка в оцінці власних адаптивних можливостей та ринку до різкого зниження переваг
Імітаційна	Закупка чи використання ліцензій з мінім. Витратами на власні НДДКР	Можливий успіх за умови високої спец. Кваліфікації та постійної підтримки на досягнутому рівні.
Оборонна	Щоб не відставати від інших та не претендувати на домінування, на невеликих, середніх підприємствах	На середніх підприємствах
Наступальна	Бути одним на ринку за рахунок використання високих технологій, високих каліф. рівнів кадрів	Розподіли ризику. Ризики, пов’язані з будь-яким лідируванням на ринку.

Кожна стратегія спозиціонована у цій таблиці за критерієм ставлення і використання НДПКР.

142. З урахуванням яких факторів має формуватися виробнича стратегія підприємства? Яка спрямованість виробничої стратегії?

Виробнича стратегія — це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Виробнича стратегія існує у вигляді довгострокової програми або плану.

Визначення та виконання виробничих стратегій пов’язано з швидкістю та масштабами реакцій, що їх потрібно здійснити підприємству, у відповідь на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Найважливіші параметри, що їх треба враховувати під час визначення виробничих стратегій : обсяги продукції; масштаби виробничого потенціалу, рівень його гнучкості; швидкість перетворень виробництва та адаптації необхідних інновацій до реальних умов діяльності підприємства та ін.

Виробничі стратегії формуються з урахуванням таких основ­них чинників: обсяги капітальних вкладень, потрібних для здійснення перетворень у виробничому процесі; час, необхідний для своєчасного переходу до випуску нової продукції; оцінювання відносної споживчої вартості існуючої та нової продукції; цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій; техніко-організаційний рівень виробництва та рівень кон­курентоспроможності виробничого потенціалу; інноваційна здатність управлінського персоналу; рівень впливу складових середовища прямого впливу (конкуренти, партнери, постачальники та ін.) на витратно-часові параметри виробничих стратегій.

Визначаючи виробничі стратегії, треба чітко знати, який саме об’єкт буде предметом стратегічних перетворень.